Рішення № 35608752, 08.11.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9593/13-ц

провадження 2/369/3933/13

РІШЕННЯ

Іменем України

08.11.2013 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «КС Володар» про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що у липні 2011 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, за яким він отримав 100 000 грн. для надання послуг по перевірці документів за договором та задоволенні комерційних цілей, за використання яких в рамках кредитної лінії зобов'язувався сплачувати відсотки. Також у якості забезпечення виконання умов кредитного договору були укладені договір поруки та договір застави. Вказав, що пункти договору 2.5, 2.7, 5.1, 5.2 є дискримінаційними та суперечать Закону України «Про захист прав споживачів», кредитні спілки можуть надавати фінансові послуги виключно своїм членам, інші особи не мають права отримувати фінансові послуги від кредитної спілки.

Просив суд визнати укладений між ним та КС «Володар» кредитний договір по надання кредитної лінії №3443-ДЗ від 29 липня 2011 року недійсним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Просив позовні вимоги залишити без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг.

При розгляді справи судом встановлено, що 29 липня 2011 року ОСОБА_1 на підставі заяви та сплаченого вступного та обов'язкового пайового внеску став членом КС «Володар», що підтверджується поясненнями представників та прибутковими касовими ордерами №№ 1430, 1431 від 29 липня 2011 року.

29 липня 2011 року між кредитною спілкою «Володар» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання кредитної лінії №343-ДЗ.

У п.1.1 договору визначено, що кредитодавець зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах кредиту у розміру та на умовах, встановлених даним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит та виплатити відсотки у розміру та на умовах, встановлених даним договором.

П.1.2 договору визначено, що кредит надається на умовах відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту на строк 24 календарних місяці. За використання кредитних коштів позичальник зобов'язується сплатити відсотки із розрахунку 36% річних з урахуванням положень розділу 5 цього договору. Загальний кредитний ліміт становить 100 000 грн.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник -повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до частин 1, 3-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.14 постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п.2.7 кредитного договору погоджено сторонами правочину зміну ставки нарахування відсотків, а саме: у випадку інфляції національної валюти, змін на фінансовому ринку України, внаслідок чого кошти, надані кредитодавцем в кредит позичальнику, можуть знецінитись з будь-яких причин, в тому числі внаслідок прийняття органами державної влади України рішень, які прямо або опосередковано впливають на стан фінансового ринку України, сторони можуть взаємно узгодити іншу ставку нарахування відсотків в порядку, визначеному цим пунктом. Сторони дійшли взаємної згоди, що за рішенням правління кредитної спілки позичальнику може бути запропонована інші ставка нарахування відсотків за користування кредитом, наданим за цим договором, пропозиція про це надається позичальнику за сім календарних днів, що передують даті, з якої вступає в силу нова відсоткова ставка. Разом з повідомленням позичальнику надсилається два примірники підписаної кредитодавцем додаткової угоди.

У даному пункту передбачено право позичальника відмовитись від такого підвищення. Також вказано, що ненадходження від позичальника письмової відповіді про незгоду з новою запропонованою відсотковою ставкою за наданим кредитом розцінюється сторонами як згода позичальника на обчислення відсотків за наданим за даним договором кредитом за новою ставкою.

Як вбачається з п.5.1-5.3 кредитного договору у випадку порушення позичальником вимог п.п.2.5.2 та п.2.7 договору, строк повернення кредиту вважається продовженим автоматично на три календарних місяці, що слідує за кінцевою датою повернення кредиту, передбаченого п. 1.4 даного договору. При цьому з наступного після порушення дня цей кредит визнаватиметься кредитом з підвищеним ризиком зі сплатою відсотків у розмірі 180% річних від суми залишку від кредиту за кожен день користування кредитом. Нарахування відсотків за використання кредиту у новому розмірі здійснюється з наступного дня після закінчення строку повернення кредиту.

За будь-яких умов, у випадку порушення позичальником вимог п.п.2.5.1 п.2.5 даного договору з наступного дня цей кредит визнаватиметься кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за цим кредитом встановлюється у розмірі 180% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

З наступного дня після виконання позичальником своїх прострочених зобов'язань в повному обсязі, включаючи сплату процентів за процентною ставкою, визначеною п. 5.2 даного договору, а також штрафних санкцій, такий кредит вважатиметься кредитом з нормальним режимом сплати і плата за користування ним справлятиметься за процентною ставкою, встановленою в п.1.2 даного договору.

Частиною 4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.

Крім того, відповідно до п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за №541/3808 банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.

Тому з урахуванням того, що сторонами на власний розсуд шляхом вільного волевиявлення визначено умови договору, зокрема щодо можливості, підстав і порядку зміни процентної ставки за користування кредитом, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання таких умов договору дискримінаційними або ж несправедливими. Тобто, позивач не довів, що зміст кредитного договору суперечить ст.ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.203 ЦК України.

На час укладення кредитного договору позивач був ознайомлений з інформацією про умови кредитування відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Доказів того, що права позивача на отримання повної та достовірної інформації щодо умов договору та порядку сплати кредиту були порушені суду не було подано.

Крім того, суд вважає, що істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Як вбачається з тексту укладеного сторонами кредитного договору такі умови договору передбачено.

Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач у судовому засіданні не довів, що оспорюваний кредитний договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки умови договору та необхідні платежі були погоджені сторонами при їх укладенні та визнані позивачем такими, що не є несправедливими.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до кредитної спілки «КС Володар» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич