Рішення № 35608311, 31.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18134/13 31.10.13Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/18134/13

за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського

району м. Києва «Печерськжитло»;

до товариства зобмеженою відповідальністю «Рада 5»;

про стягнення 5682,13 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ілюшко С.А., довіреність № 18-01/11 від 02.01.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (надалі - позивач) з позовом до товариства зобмеженою відповідальністю «Рада 5» (надалі - відповідач) про стягнення 5682,13 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 14 про надання послуг диспетчерського зв'язку в житловому будинку № 23-а по бул. Л.Українки від 01.03.2010р. не розрахувався за надані у період липень-вересень, листопад-грудень 2012 року послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 5446,98 грн., за прострочення оплати якої нарахована пеня в сумі 235,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/18134/13 та призначено її розгляд на 31.10.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 31.10.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та подано заяву про уточнення позовних вимог, у зв'язку з описками, допущеними у прохальній частині позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 20.09.2013р. про порушення провадження у справі не виконав та витребувані докази не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 20.09.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана відповідачем 26.09.2013р., про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010р. між позивачем (за договором - виконавць) та відповідачем (за договором - замовник) укладено Договір № 14 про надання послуг диспетчерського зв'язку в житловому будинку № 23-а по бул. Л.Українки, предметом якого є надання послуг диспетчерського зв'язку в кабінах ліфтів, на посадочних майданчиках, а також дистанційне управління освітленням під'їздів на об'єктах замовника на площі, що складає 10087,00 м. кв. в буд. 23-А по бул. Л.Українки.

Згідно з п. 4.1 договору, розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення договору становить 0,09 грн. за один м2 загальної площі будинку з ПДВ (0,09 х 10087 = 907,83 грн. в місяць з ПДВ).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 4.2. договору).

У п. 4.3. договору встановлено, що платежі за поточний місяць вносяться замовником на розрахунковий рахунок до 10-го числа поточного місяця, що слідує за звітним, на підставі актів про надання послуг. Рахунок-фактура або платіжна вимога, акти виконаних робіт (послуг) надаються замовнику до 25-го числа поточного місяця.

Умовами пунктів 6.1., 6.2. договору передбачено, що термін дії договору встановлюється з 01.03.2010р. по 31.12.2010р. Термін дії договору вважається продовженим (пролонгованим) на той саме строк, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали та скріпили печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000261 від 30.06.2012р., № ОУ-0000303 від 31.07.2012р., № ОУ-0000333 від 31.08.2012р., № ОУ-0000359 від 30.09.2012р.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань у визначений договором строк послуги за вказаними вище актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) не оплатив.

Крім того, 04.01.2013р. позивач вручив відповідачу для підписання акти здачі-прийняття робіт за жовтень-грудень 2012 року, що підтверджується листом від 03.01.2013р.

Однак, відповідач акти здачі-прийняття робіт за жовтень-грудень 2012 року не підписав та на адресу позивача не повернув.

04.02.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 18-145/11 з вимогою погасити заборгованість у сумі 6354,81 грн. за надані у період з червня по грудень 2012 року послуги, а також сплатити пеню в сумі 235,15 грн. Відповідач отримав дану претензію 13.02.2013р., про що свідчить додане до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач претензію позивача задовольнив частково, сплативши платіжним дорученням № 75 від 14.03.2013р. за послуги, надані в жовтні 2012 року, заборгованість у сумі 907,83 грн.

Крім того, 29.03.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості та пені в сумі 5682,13 грн. та направлення представника ТОВ «Рада 5» для підписання акту припинення надання послуг. Відповідач отримав вказану вимогу 09.04.2013р., про що свідчить додане до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

11.04.2013р. позивач вручив відповідачу лист за вих. № 18-428/11 від 09.04.2013р., в якому повторно повідомив про припинення дії договору на підставі п. 3.1.3 та вимагав погасити існуючу заборгованість до 20.04.2013р.

Позивачем надано послуг на суму 31485,60 грн., на підтвердженням чого складено відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Проте, відповідач вимогу від 29.03.2013р. за № 18-420/11 та лист від 09.04.2013р. за № 18-428/11 залишив без відповіді та задоволення.

Отже, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у період липень-вересень, листопад-грудень 2012 року становить 5446,98 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 5446,98 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 235,15 грн., яка нарахована за період з 11.08.2012р. по 10.01.2013р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, позивач може нараховувати йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його не обґрунтованим, оскільки нарахування пені було здійснено позивачем без урахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розміру облікової ставки НБУ 7,5%, яка діяла з 23.03.2012р., та тієї обставини, що у 2012 році було 366 днів.

Крім того, суд вважає безпідставним нарахування пені на заборгованість за надані послуги у жовтні-листопаді 2012 року, оскільки до матеріалів справи надано докази вручення відповідачу актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) тільки 04.01.2013р., тоді як умовами п. 4.3. договору встановлено, що акти виконаних робіт (послуг) надаються замовнику до 25-го числа поточного місяця.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 205,04 грн. за наступним розрахунком:

1) на заборгованість за надані послуги у червні 2012 року пеня підлягає нарахуванню за період з 11.07.2012р. по 10.01.2013р. (дата визначена позивачем у позові) (907,83 грн. х 15 % (подвійна ставка НБУ ) х 174 дня : 100 : 366 = 64,74 грн.; 907,83 грн. х 15 % (подвійна ставка НБУ ) х 10 днів : 100 : 365 = 3,73 грн.);

2) на заборгованість за надані послуги у липні 2012 року пеня підлягає нарахуванню за період з 11.08.2012р. по 10.01.2013р. (907,83 грн. х 15 % (подвійна ставка НБУ ) х 143 дня : 100 : 366 = 53,20 грн.; 907,83 грн. х 15 % (подвійна ставка НБУ ) х 10 днів : 100 : 365 = 3,73 грн.);

3) на заборгованість за надані послуги у серпні 2012 року пеня підлягає нарахуванню за період з 11.09.2012р. по 10.01.2013р. (907,83 грн. х 15 % (подвійна ставка НБУ ) х 112 дня : 100 : 366 = 41,67 грн.; 907,83 грн. х 15 % (подвійна ставка НБУ ) х 10 днів : 100 : 365 = 3,73 грн.);

4) на заборгованість за надані послуги у вересні 2012 року пеня підлягає нарахуванню за період з 11.10.2012р. по 10.01.2013р. (907,83 грн. х 15 % (подвійна ставка НБУ ) х 82 дня : 100 : 366 = 30,51 грн.; 907,83 грн. х 15 % (подвійна ставка НБУ ) х 10 днів : 100 : 365 = 3,73 грн.).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» (02068, м. Київ, вул. А.Ахматової, 3, код 32070545) на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 30/1, код 03366569) 5446 грн. 98 коп. - боргу, 205 грн. 04 коп. - пені, 1711 грн. 38 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.11.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов