Рішення № 35606777, 21.11.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Гайдук В.Г.

Доповідач - Мксюта І.О.

Справа № 416/630/13-ц

Провадження № 22ц/782/4031/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді - Максюти І.О.

суддів : Авалян Н.М., Туренка С.І.,

при секретарі Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 29 серпня 2013 року з цивільної справи за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Х1Х з'їзду КПРС» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1. Будинок знаходиться на балансі ВП "Шахта імені XIX з'їзду КПРС" ДП "Луганськвугілля". Згідно з встановленими тарифами щомісячна плата з витрат на утримання будинку і прибудинкової території до 01.04.2012р. становила 68 грн. 63 коп. (з розрахунку 1 грн. 33 коп. х 51,60 кв.м - тариф, встановлений рішенням Білівської селищної ради від 27.03.2009р. № 15). З 01.04.2012р. відповідач ОСОБА_2 користується пільгою працівника освіти (вчитель на пенсії), тому щомісячна плата з витрат на утримання будинку і прибудинкової території з 01.04.2012р. становить 26 грн. 73 коп. ( з розрахунку 1 грн. 33 коп. х (51,60 кв.м - 31,50 кв.м) - тариф, встановлений рішенням Білівської селищної ради від 27.03.2009р. № 15). Вартість за послуги каналізації становить 5 грн. 94 коп. (з розрахунку 2 грн. 97 коп. х 2 особи). Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 04.02.2010р. з відповідачів вже стягувалась частково заборгованість за житлово-комунальні послуги за період по 01.08.2009р. включно. Відповідачі погасили стягнуту судом суму заборгованості, але продовжують не сплачувати належним чином поточні платежі за житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з 01.09.2009р. по 01.02.2013р. у сумі 2344 грн. 34 коп. 14.01.2013р. Лутугииським районним судом Луганської області видавався судовий наказ про стягнення з відповідачів зазначеної суми заборгованості, який був скасований ухвалою Лутугинського районного суду від 07.02.2013р. № 2-С-416/5/13. Просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості у розмірі 2344 грн. 34 коп., а також судові витрати. У ході судового розгляду позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог у зв»язку з частковою оплатою заборгованості відповідачами. На підставі останньої заяви про зменшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості у розмірі 1144 грн. 49 коп., а також судові витрати.

Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 29 серпня 2013 року позов (уточнений) задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта імені XIX з'їзду КПРС" заборгованість за житлово - комунальні послуги у сумі 1144 грн. 49 коп. та судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп.

Не погодившись з рішенням суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме неповне з»ясування судом обставин, які мають значення для справи, на порушення норм матеріального права, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення.

Вислухавши пояснення апелянта, представника позивача, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обгрунтованою частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала вчителем в с. Біле Лутугинського району Луганської області, з 31.08.2011р. є пенсіонером, що підтверджується довідкою відділу освіти Лутугинської райдержадміністрації від 29.01.2013р. (а.с.53).

Позивач надавав відповідачам послуги щодо утримання будинку та прибудинкової території та каналізації. Однак відповідачами з вересня 2009р. ці послуги за встановленими в порядку ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», рішенням Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області № 15 від 27,03.2009р. розмірами плати належним чином не сплачувалися, через що у період з 01.09.2009р. по 01.02.2013р. утворилась заборгованість у сумі 2344 грн. 34 коп. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком позивача, (а.с.8-9).

Відповідно до довідки № 593 від 30.05.2013р. відділу освіти, молоді та спорту Лутугинської районної державної адміністрації ОСОБА_2 не зверталася із заявою про надання пільг по сплаті комунальних послуг як працівнику освіти відповідно до Закону України «Про освіту» та вищевказані пільги не призначались відповідно до ст..57 Закону України «Про освіту», постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р. та постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 31.03.2003р. (а.с.60).

Згідно довідки начальника Управління соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації № 2970 від 30.05.2013р. ОСОБА_2 звернулась до УСЗН 03.04.2012р. та була взята на облік пільговиків, зареєстрована у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як сільській педагог на пенсії. Відповідно до ст. 57 Закону України «Про освіту» вона отримувала пільги по сплаті житлово-комунальних послуг в період з квітня 2012р. по квітень 2013р. (а.с.61).

14.01.2013р. Лутугинським районним судом Луганської області видавався судовий наказ про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги, який ухвалою Лутугинського районного суду від 07.02.2013р. № 2-С-416/5/13 було скасовано (а.с.15).

Задовольняючи позов, суд виходив з положень ч.4 ст.57 Закону України «Про освіту», ст.ст. 526, 541, 257ЦК України, ст.ст.7, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зробивши висновки, що позивач не пропустив строк позовної давності, ОСОБА_2 права на пільги або компенсації, передбачені ч.4 ст. 57 Закону України «Про освіту» до квітня 2012р. не набула, заборгованість за житлово-комунальні послуги підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 права на пільги або компенсації, передбачені ч.4 ст. 57 Закону України «Про освіту» до квітня 2012р. не набула.

Інші висновки суду є помилковими через неповне з»ясування обставини, які мають значення для справи.

Ч.4 ст.57 Закону України «Про освіту» педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

Абзац перший частини 4 ст. 57 зазначеного закону викладався у новій редакції згідно із Законом N 107-VI від 28.12.2007, але цю зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 ). Дія зазначеної норми відновлена і вона діє у редакції закону N 1801-IV від 17.06.2004р.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України 426 від 31.03.2003р. «Про затвердження порядку надання пільг, компенсацій ї гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу» надання гарантій забезпечується за рахунок коштів державного бюджету. Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів виконання державних програм соціального захисту населення є органи праці та соціального захисту населення, до яких бюджетні організації щомісячно надають інформацію про працівників, які мають право на відповідні гарантії.

За приписами п. 5 цієї Постанови для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім'ї (раз на рік).

Для нарахування грошового еквівалента вартості послуг можуть використовуватися відомості у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від житлово-експлуатаційних та інших підприємств і організацій, які надають послуги.

П.п. 2 пункуту 10 зазначеної постанови визначено, що установи проводять роботу з надання пільг, компенсацій і гарантій та організовують облік, систематизацію і зберігання інформації про пільговиків, надають їм консультації щодо порядку та умов надання пільг, зокрема ті, в яких працюють педагогічні, медичні та фармацевтичні працівники і працівники культури, щомісяця до 5 числа наступного періоду: розраховують відповідно до пункту 9 цього Порядку розмір пільг, що надаються працівникам; розподіляють з відома працівників обчислені суми знижки з оплати спожитих послуг між підприємствами і організаціями, що надають послуги; подають в установленому порядку органам праці та соціального захисту населення, підприємствам і організаціям, що надають послуги, відомості про працівників та розмір грошового еквівалента пільг.

Отже, для користування пільгою відповідачка повинна була дотриматися порядку, встановленого вказаною постановою, а саме звернутися до організації, у якій вона працювала, надавши відомості про фактичні витрати.

Порядку надання пільги вона дотрималася з квітня 2012 року, коли отримала відповідний статус пільговика. З цього часу їй нараховується 100% пільга на 31,5 кв.м. житла, а на площу 20,1 кв.м. - нараховуються послуги із розрахунку площі: ( 51,6 кв. м. (загальна площа квартири) - 31,5 (пільгова площа) = 20,1 кв.м.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до квітня 2012 року позивач не набула права на пільгу, передбачену ч.4 ст. 57 Закону України «Про освіту», через недотримання порядку звернення за пільгою.

Тому доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу.

Апеляційним судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 серпня 2004р. органом приватизації шахти імені Х1Х з'їзду КПРС, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної часткової власності відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також ОСОБА_4, по 1/3 частці кожному.

В силу ст. 322 Цивільного кодексу України тягар утримання майна лежить на власникові майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що утримувати будинок та прибудинкову територію за місцем розташування квартири повинні усі її співласники відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, незалежно від того чи проживають вони у цьому житлі.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України від 24 червня 2004 року N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцем або виробником послуг (ст. 1 , ч. 2 ст. 3 , ст. 19 вказаного Закону ).

Відповідно до чт. 14 цього Закону залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлового-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Із матеріалів справи та пояснень сторін у судових засіданнях виходить, що плата за утримання будинку та прибудинкової території, а також плата за відведення стічних вод (каналізація) нараховується відповідачам за тарифами на підставі рішень органу місцевого самоврядування від 25.06.2007р. та від 27.03.2009р., дія якого встановлена з 01.07.2009р.

Рішення органу місцевого самоврядування від 27.03.2009р. ревізіювалося Державною інспецією з контролю за цінами в Луганській області, з приводу чого рішенням цієї інспекції № 311 від 15.12.2009р. застосовувалися економічні санкції та видавався припис № 345 від 16.12.2009р. Однак, зазначені рішення Державної інспецієї з контролю за цінами в Луганській області позивачем оскаржені в порядку адміністративного судочинства та визнані нечинними постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010р. (а.с.44-47).

Виходячи із зазначеного рішення, судом встановлено, що при нарахуванні житлово-комунальних послуг не було з боку позивача порушень фінансової дисципліни, то позивач вірно нараховував плату за житло відповідачам на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 27.03.2009р., починаючи з 01.07.2009р., виходячи із тарифу, встановленого цим рішенням.

Суд зазначив, що відповідач просила застосувати строк позовної давності, однак дійшов висновку, що позивачем строк позовної давності не пропущений.

В цій частині колегія суду не погоджується із судовим рішенням.

За приписами ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Із змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості (а.с.8-9) виходить, що позивач звернувся з позовом за період з вересня 2009 року по січень 2013 року. Позов поданий 21 лютого 2013р., що видно на відбитку штампа вхідної кореспонденції суду (а.с.1).

Позивач зазначає, що строк позовної давності ним не пропущений, оскільки зверненню до суду з даною позовною заявою передувало звернення у грудні 2012 року із заявою про видачу судового наказу, який був виданий судом 14 січня 2013р., а потім ухвалою суду від 07.02.2013р. був скасований (а.с.15).

Суд першої інстанції не звернув уваги на момент звернення із заявою про видачу судового наказу (грудень 2012р.), а також на той факт, що плата за житлово-комунальні послуги за 2010, 2011 роки і по квітень 2012 року здійснювалася у 2013 році, що дає підстави вважати, що перебіг строку позовної давності розпочинається з грудня 2009р.

Отже, оскільки відповідач ОСОБА_2 просила застосувати строк позовної давності, то він підлягав застосуванню до заборгованості, нарахованої з вересня по листопад 2009р.

Із квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг, наданих відповідачем і досліджених апеляційним судом вбачається, що плату за житлово-комунальні послуги здійснювала саме відповідач ОСОБА_2

Так, за 2010 рік нею було сплачено: за 1 квартал 2010 року - 150 грн. (№ платежу 46 від 10.09.2013р.); за 2-3 квартал 2010 року - 300 грн. (№ платежу 69 від 18.07.2013р.); за 4 квартал 2010 р. - 150 гривень (квитанція від 21.05.2013р.). Судом ці платежі не були враховані.

За 2011 рік оплата здійснена:за 1 квартал 2011 року - 150 гривень ( № платежу 54 від 20.03.2013 року); за 2 квартал 2011 р. - 150 гривень (квитанція від 13.05.2013р. № 68/80); за 2 півріччя 2011 року - 300 гривень (№ платежу 71 від 18.04.2013р.)

За 2012 рік сплачено: за січень-березень 2012 року - 150 грн. (№ платежу 45 від 23.02.2013р.); за квітень 2012 року - 32 грн. 67 коп. (№ платежу 61 від 25.04.2012р.); за травень 2012 року - 32 грн. 67 коп. (№ платежу 45 від 22.05.2012р.); за червень 2012 року - 32 грн. 67 коп. (№ платежу 85 від 06.07.2012р.); за липень 2012 року - 32 грн. 67 коп. (№ платежу 142 від 22.08.2012р.); за серпень 2012 року - 32 грн. 67 коп. (№ платежу 89 від 26.09.2012р.); за вересень 2012 року - 32 грн. 67 коп. (№ платежу 91 від 30.10.2012р.); за жовтень 2012 року - 32 грн. 67 коп. (квитанція № 19/22 від 19.11.2012р.); за листопад 2012 року - 32 грн. 67 коп. (№ платежу 84 від 20.12.2012р.); за грудень 2012 року - 32 грн. 67 коп. (№ платежу 31 від 25.01.2013р.).

За січень 2013 року сплачено 32 грн. 67 коп. (№ платежу 44 від 23.02.2013р.).

Таким чином, із досліджених квитанцій про сплату за житлово-комунальні послуги виходить, що заборгованість за послуги з квітня 2012 року по січень 2013 року відсутня, оскільки відповідач сплачувала за цей період у повному обсязі нараховану суму на площу, не покриту пільгою.

Суд не з»ясував, що за червень 2012р. здійснена оплата - 32 грн. 67 коп. (№ платежу 85 від 06.07.2012р.) та за січень 2013 року сплачено 32 грн. 67 коп. (№ платежу 44 від 23.02.2013р.), хоча у розрахунку позивачем за ці місяці зазначається заборгованість.

Оскільки до квітня 2012 року відповідач не набула права на пільгу, то позивач вірно нараховував відповідачам плату за утримання будинку та прибудинкової територі, а також плату за відведення стічних вод (каналізація) у розмірі 74 гривні 57 копійок щомісячно.

Із наданих суду квитанцій виходить, що за період з грудня 2010р. по березень 2012 року включно відповідачі мають заборгованість перед позивачем у розмірі 737, 96 гривень, яка складається із заборгованості за грудень 2009р. - 74.57 гривень, за 2010р.- загальна сума нарахувань 74,57х12=894,84 - 600 грн. (сплачено платежами № № 46 від 10.09.2013р., № 69 від 18.07.2013р., від 21.05.2013р.). = 294, 84 грн. (борг); за 2011р. - загальна сума нарахувань 74,57х12=894,84 - 600 грн. (сплачено платежами № № 54 від 20.03.2013 року, квитанція від 13.05.2013р. № 68/80, 71 від 18.04.2013р.) = 294, 84 грн. (борг); за січень - березень 2012р. - загальна сума нарахувань 74.57х3= 223,71 гривень - 150 грн. (№ платежу 45 від 23.02.2013р.) =73,71 грн. (борг).

Враховуючи те, що житло знаходиться у спільній частковій власності трьох власників, які мають обов»язок щодо його утримання відповідно до частки кожного з них - по 1/3, відповідач ОСОБА_2 свій обов»язок щодо утримання житла з січня 2010р. по січень 2013р. виконала, сплачуючи за житлово-комунальні послуги, то сума заборгованості повинна бути розподілена між двома іншими співвласниками житла, які не виконали зобов»язання, а до відповідача ОСОБА_2 позов, заявлений за період з січня 2010р. березень 2012 року включно, є необгрунтованим.

Оскільки позов до ОСОБА_4 не заявлений, то судова колегія дійшла висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 суми заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка утворилася у межах строку позовної давності за період з січня 2010 року по березень 2012 року включно, відповідно до його частки у спільній частковій власності, у сумі 491 грн. 98 коп. А позивач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відповідно до її частки у спільному майні.

За таких обставин, у задоволенні позову за період з вересня по листопад 2009р. позивачу слід відмовити у зв»язку з пропуском строку позовної давності. Позов за період з грудня 2009р. по березень 2012 року включно слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за житлово-комунальні послуги відповідно до його частки у спільній частковій власності, у сумі 491 грн. 98 коп. У задоволенні позову за цей період до ОСОБА_2 та у задоволенні позову за період з квітня 2012 року по січень 2013 року включно слід відмовити за необгрунтованістю.

Доводи апеллянта про те, що через відсутність договору на утримання будинку та прибудинкової території між нею та позивачем відсутній обов»язок щодо оплати житлово-комунальних послуг, нарахованих позивачем, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що позивач фактично надає послуги, а відповідач ОСОБА_2 їх частково оплачує, а між сторонами викник спір лише з приводу розміру та періоду тарифів, які встановлені органом місцевого самоврядування та застосовуються до розрахунку позивачем. Тобто між сторонами викникли фактичні договірні відносини. Крім того, заперечуючи протии позову, відповідачами не надано жодних доказів про те, що послуги позивачем не надаються або надаються не у повному обсязі.

Судові витрати слід розподілити між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з урахуванням судового збору, сплаченого при подачі заяви про видачу судового наказу, стягнувши з відповідача ОСОБА_3 судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 45 грн. 88 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314-316, 317 ЦПК України, судова колегія

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 29 серпня 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Х1Х з'їзду КПРС» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Х1Х з'їзду КПРС» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з грудня 2009р. по березень 2012р. включно у розмірі 491 гривню 98 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог за період з грудня 2009р. по березень 2012р. включно та у задоволенні позову за цей період до ОСОБА_2 відмовити за необгрунтованістю.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з вересня 2009р. по листопад 2009р. включно відмовити у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Стягнути на користь Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Х1Х з'їзду КПРС» судовий збір зі ОСОБА_3 - 45 гривень 88 копійок.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: