Рішення № 35606493, 28.10.2013, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2601/13-ц

Провадження № 2/177/923/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 жовтня 2013 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

за участі: секретаря Курашової О. В.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бортнік Л.Г.

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Красіньської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_3, про визнання заповіту дійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_3, про визнання заповіту дійсним

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його сестра ОСОБА_6.

Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом згідно якого вона заповіла йому домоволодіння та земельну ділянку розміром 0,536г. розташовані у АДРЕСА_1 Крім нього спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6, є її чоловік ОСОБА_3, який теж звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини після померлої, якою є їх спільна квартира.

У встановлений законом строк він звернувся з заявою про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, однак постановою від 21.08.2013 року, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з тим, що заповіт складений російською мовою, в той час як відповідно до Закону «Про мови в Українській РСР» від 25.08.1994року, який діяв на момент складення заповіту повинен був складений на українській мові; в заповіті адреса спадкового майна вказана «домоволодіння та земельна ділянка в с. Красне, 4», а тому неможливо встановити точну адресу майна; посвідчувальний напис на заповіті не відповідає формі, встановленій у додатку 2 Форм книги для реєстрації заповітів, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, посвідчувальних написів на заповітах і дорученнях, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, та зразки цих документів, затверджених наказом Міністра юстиції України від 07 липня 1994 року № 19/5».

Позивач зазначив, що до мови складання заповіту, то у 1999році в державних установах Криворізького району Дніпропетровської області, у тому числі і в суді, діловодство велося як на українській та і на російській мовах і заборон на складання документів на російській мові не існувало, що до запису в заповіті адреси за якою розташоване спадкове майно, то посадовою особою Красінської селищної ради в заповіті допущена орфографічна помилка, і замість фактичної адреси «АДРЕСА_1», записано АДРЕСА_1, так як на момент складання заповіту в с. Красне не було назв вулиць.

Вважає, що оскільки заповіт його сестри посвідчений секретарем виконкому Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 29.01.1999 року за реєстром №19 дійсно відповідав її волі, був складений та підписаний нею, а недотримання форми заповіту та змісту і форми посвідчувального надпису на заповіті на час його укладання не мало наслідком визнання його нікчемним, тому просить суд визнати дійсним заповіт, складений ОСОБА_6 померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь, посвідчений 29 січня 1999 року секретарем виконкому Красінської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за №19

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволені.

Представник відповідача Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області - Бортнік Л.Г. в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала у повному обсязі та пояснила, що вона є секретарем Красінської сільської ради і особисто посвідчувала спірний заповіт. Складений заповіт російською мовою, оскільки на час його складення у 1999 році державною мовою була, як українська так і російська, щодо зазначення адреси АДРЕСА_1, то на час складання заповіту у с. Красне назв вулиць не було, тому вважає, що заповіт є дійсним. Крім того заповіт повністю відповідав волі ОСОБА_6, яка особисто звернулася до сільської ради з питанням його складання.

Третя особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, в судове засідання не з'явилася по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та визнання заповіту дійсним, наголосив, що дійсно його дружина ОСОБА_6 за життя зробили розпорядження житловим будинком в с. Красне Криворізького району, заповівши його своєму братові ОСОБА_1

Вислухавши позивача, представника відповідача, третю особу, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає повному задоволенню за наступних законних підстав.

Суд констатує, що до даних правовідносин слід застосувати норми Цивільного кодексу УРСР від 1963 року та положення діючих на час складання заповіту нормативно-правових актів, що встановлюють порядок складання та посвідчення заповітів - Інструкцію про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої наказом Мінюсту від 18.06.1994 року №18/5 (далі-Інструкція).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.02.2013 року (а.с. 5).

За життя ОСОБА_6 29.01.1999 року скала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 домоволодіння та земельну ділянку розміром 0,536 г, розташовані у АДРЕСА_1 що підтверджується копією заповіту від 29.01.1999 року посвідченго секретарем Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі № 19 (а.с. 6), зазначений заповіт не змінювався та не скасовувався, що вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 35288957, виданої 07.10.2013 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с. 39).

При звернені позивача до Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 постановою про відмову у вчинені нотаріальних дій від 21.08.2013 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з тим, що заповіт складений російською мовою, в той час як відповідно до Закону «Про мови в Українській РСР» від 25.08.1994року, який діяв на момент складення заповіту повинен був складений на українській мові; в заповіті адреса спадкового майна вказана «домоволодіння та земельна ділянка в с. Красне, 4», а тому неможливо встановити точну адресу майна; посвідчувальний напис на заповіті не відповідає формі, встановленій у додатку 2 Форм книги для реєстрації заповітів, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, посвідчувальних написів на заповітах і дорученнях, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, та зразки цих документів, затверджених наказом Міністра юстиції України від 07 липня 1994 року № 19/5» (а.с. 7).

Як пояснили в судовому засіданні позивач та представник відповідача, кожен окремо, щодо мови складання заповіту, то у 1999 році в державних установах Криворізького району Дніпропетровської області, у тому числі і в суді, діловодство велося як на українській та і на російській мовах і заборон на складання документів на російській мові не існувало, що до запису в заповіті адреси за якою розташоване спадкове майно, то посадовою особою Красінської селищної ради в заповіті допущена орфографічна помилка, і замість фактичної адреси «АДРЕСА_1», записано АДРЕСА_1, так як на момент складання заповіту в с. Красне не було назв вулиць.

ОСОБА_6, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, є сестрою позивача, що вбачається з свідоцтва про одруження батьків позивача ОСОБА_1 і померлої ОСОБА_7 серії НОМЕР_2 від 10.02.1965 року (а.с. 9) та свідоцтвами про народження ОСОБА_6. та ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 03.09.1946 року (а.с.10 ) та серії ЯЯ № 649661 від 12.04.1950 року (а.с. 11).

Після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року спадкоємцем по заповіту є позивач по справі ОСОБА_1, спадкоємцем за законом - її чоловік ОСОБА_8, які звернулися до приватного нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 з відповідними заявами про прийняття спадщини (а.с. 38).

Відповідно до ст.ст. 534, 541 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. При цьому, відповідно до п.83 Інструкції, при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Так, відповідно до статей 41, 525, 534 ЦК УРСР заповіт є односторонньою угодою.

Відповідно до ст. 37 Закону України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат», статей 38, 42, 59 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. N 22/5 (далі - Інструкція) у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов'язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.

Оскільки спірний заповіт було складено до набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року, а ЦК УРСР не передбачав такого положення - встановлення недійсності заповіту - мав лише положення про недійсність заповіту з підстав, коли одні із заінтересованих осіб заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ст. 545 ЦК УРСР). Тобто, заповіт за цих обставин міг бути визнаний судом недійсним.

Заповіт ОСОБА_6, 29.01.1999 року в користь ОСОБА_1, підписаний заповідачем, нотаріально посвідчений секретарем Красінської сільської ради Криворізького району, відповідає вимогам закону, укладений дієздатною особою.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Оскільки судом не встановлено підстав, визначених гл. 3 ЦК УРСР 1963 року, для визнання недійсними угод, тому аналіз вищевказаних доказів дає підстави суду дійти висновку про відповідність змісту заповіту волі заповідача та визнання вказаного заповіту дійсним.

Враховуючи, що спірний заповіт іншими особами (спадкоємцями) не заперечується, суд, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а заповіт складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, посвідчений 29.01.1999 року секретарем Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 19 є дійсним.

Керуючись ст.ст. 41, 525, 534, 531 ЦК УРСР 1963 року, Пленумом Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_3, про визнання заповіту дійсним - задовольнити.

Визнати заповіт, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, посвідчений 29.01.1999 року секретарем Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 19 - дійсним.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: