Ухвала суду № 35606322, 28.11.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/9210/13 Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко О.А.Номер провадження 22-ц/788/2551/13 Суддя-доповідач - Таран С. А. Категорія - 26

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2013 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Таран С. А.,

суддів - Левченко Т. А., Собини О. І.,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» Гоч Вячеслава Миколайовича

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 жовтня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми

про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 жовтня 2013 року позовну заяву ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_4 8250 грн. в відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь держави 114,70 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», зазначено, що рішення суду першої інстанції незаконне і необґрунтоване у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушенням судом першої інстанції процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з наступних підстав:

Судом не враховано те ,що професійне захворювання у позивача виникло з його вини у зв'язку з неефективним використанням самим позивачем засобів індивідуального захисту.

Погоджуючись на доведені (запропоновані) позивачу умови праці, позивач усвідомлював можливості негативних наслідків для свого здоров'я.

Також зазначено що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме ст. 57,58,60,212,213, ЦПК України.

Позивачем не надано доказів на підтвердження його доводів про порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя , настання інших негативних наслідків морального характеру. Судом при прийняті рішення не було враховано принципи справедливості та розумності.

Апелянт просить суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 16 жовтня 2013 року по даній справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, що позивач з 03 липня 1980 року по 20 грудня 2001 року та з 20 січня 2009 року по 03 грудня 2010 року працював у Публічному акціонерному товаристві «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» та звільнився з роботи за згодою сторін 03 грудня 2010 року.

Викладені обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с.5-7).

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання №101 від 18 листопада 2010 року позивачу були встановлені такі професійні захворювання: «ХОЛЗ токсикоз-пилової етнології ІІ ст. у фазі непостійної ремісії. Емфізема легень ІІ ст. Легенева недостатність ІІ ст. Захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість з помірним ступенем зниження слуху (3 ст.) професійного характеру від дії шуму на виробництві». Основний діагноз. (а.с.8). Причинами професійного захворювання : проведення робіт в умовах підвищеного рівня виробничого шуму, пилу, загазованості.

Відповідно до довідки виданої МСЕК м. Суми від 01 лютого 2012 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, ступень втрати працездатності позивача склала 55 відсотків (в. т. ч. ХОЛЗ - 40 відсотків, туговухість - 15 відсотків) та встановлено третю групу інвалідності (а.с.9).

Таким чином судом першої інстанції прийшов до висновку, що позивачу в наслідок професійного захворювання було заподіяно моральну шкоду, яка не відшкодована, тобто право позивача є порушеним і підлягає захисту.

Правильно встановивши вказані обставини на підставі належним чином досліджених і оцінених доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Згідно з ч.1 п.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 вказаної статті покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Судом встановлено, що позивач працював у ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе». Внаслідок отримання професійного захворювання ОСОБА_4 згідно з висновком МСЕК встановлена втрата працездатності у розмірі 55 % та ІІІ групу інвалідності.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок відшкодувати працівникові моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому завдано ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд обґрунтовано стягнув на його користь відшкодування моральної шкоди з відповідача.

Трудове законодавство не містить положень про звільнення підприємств з небезпечними й тяжкими умовами праці від відшкодування моральної шкоди, завданої їх працівникам такими умовами.

Посилання апелянта на той факт, що позивач погодився працювати в таких умовах , не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки однією з причин профзахворювання позивача є проведення робіт в умовах підвищеної загазованості та шуму.

Саме з урахуванням усіх обставин заподіяння моральної шкоди позивачу і визначений судом першої інстанції її розмір.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення моральної шкоди по даній справі постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівельне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 жовтня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -