Ухвала суду № 35606176, 28.11.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/13906/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А.М. Провадження № 22-ц/773/1795/13 Категорія: 23 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Свистун О.В.,

суддів - Грушицького А.І., Федонюк С.Ю.,

при секретарі - Перебойчуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за договором оренди,

за апеляційною скаргою представника відповідача Кузіва Олега Ігоровича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за договором оренди задоволено.

Стягнуто з ПАТ «ОТП Банк» в користь ОСОБА_1 - 341457,76 грн. заборгованості згідно договору оренди №18 за термін з квітня по жовтень 2013 року.

Стягнуто з ПАТ «ОТП Банк», код ЄДРПОУ - 21685166, в користь ОСОБА_1 суму в розмірі - 3441,00 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Кузів О.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Покликається на те, що судом були порушені норми процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у зупиненні провадження у справі, оскільки в провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька існує позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В судове засідання представник відповідача Кузів О.І. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений. Доказів щодо поважних причин суду не надав. А тому колегія суддів вважає, що підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на інше число не має. Крім того, у відповідача як юридичної особи є інші представники, які брали участь у даній справі, однак також в суд не з'явилися.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» 01.04.2011 року було укладено договір оренди №18, за умовами якого наймач зобов'язаний проводити за користування майном оплату щомісяця.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Судом правильно встановлено і це підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, що 01.04.2011 року ОСОБА_1 уклав договір оренди №18 з ПАТ «ОТП Банк», відповідно до якого передав останньому в оренду кафетерій та магазин продовольчих товарів загальною площею 154,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення приміщення банку, терміном дії до 31.12.2013 року (а.с. 4-11). Згідно п.3.2. договору загальний розмір щомісячної плати за оренду об'єкту оренди складає 48779,68 грн. (а.с. 5).

ПАТ «ОТП Банк», як орендар, належним чином не виконує свої зобов'язання передбаченні договором оренди, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з квітня 2013 року по жовтень 2013 року на суму 341457,76 грн.

На адресу відповідача позивачем направлялись рахунки для оплати орендної плати (а.с. 12-14, 63-80), однак, банк орендну плату не сплачував, хоча наявність заборгованості визнавав, що підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами (а.с. 88).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно із ст. 762 Ц К України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, задовольняючи позовні вимоги суд керувався нормами матеріального та процесуального права.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 22 жовтня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ ОТБ «Банк» про зупинення провадження в даній справі до вирішення справи за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та визнання зобов'язання припиненим, що перебуває в провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено в п. 4 ч. 1 цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується в тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Із матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2006 року між АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ML-А00/214/2006. 23 листопада 2006 року між АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 був укладений договір поруки № SR-A00/189/2006.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі.

Однак, відповідач не надав суду таких доказів, що суперечить ст. 60 ЦПК України, які б давали всі підстави для зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої.

Таким чином, виходячи із визначених ст. 303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даної справи суд на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і правові норми, що їх регулюють, та прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача Кузіва Олега Ігоровича відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: