Ухвала суду № 35604847, 22.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 р.Справа № 2а-1670/6579/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2012р. по справі № 2а-1670/6579/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціяї у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький річковий порт" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, Державної податкової служби України у Полтавській області, у якому з урахуванням змінених позовних вимог просив: визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08 серпня 2012р. № 0011812301/1132, № 0011822301/1133.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 р. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Конституції України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період з 13 липня 2012 р. по 18 липня 2012 р. проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Кременчуцький річковий порт" з питань взаємовідносин з ТОВ "Металокомплекс" за період з 01 квітня 2012р. по 30 квітня 2012р., з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01 січня 2011р. по 31 грудня 2011 р., з ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2010р. по 31 грудня 2011 р. у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ № 3918/10-23-112 від 26 березня 2012р.

За результатами перевірки складений акт № 2432/22113/05428292 від 23 липня 2012р., в якому зафіксовано порушення пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 10416,00 грн, та пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 4418,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення від 08 серпня 2012р. № 0011812301/1132, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 10417,00 грн., в тому числі 10416,00 грн. - за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. та від 08 серпня 2012р. № 0011822301/1133, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5596,50, грн, в тому числі 4418,00 грн за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 1178,50 грн.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено не правомірність прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень від 08 серпня 2012р. №0011812301/1132 та № 0011822301/1133.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з податковою накладною № 39 від 08 квітня 2011р. та видатковою накладною № 19 від 11 квітня 2011р. останні видані на підставі договору № 414/11 від 14 квітня 2011р. , проте за поясненнями представника позивача вказаний у накладних договір між позивачем та ФОП ОСОБА_1 взагалі не укладався.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні перевірки наданий рахунок на оплату № 123 від 28 березня 2011 р., про що зазначено в останньому абзаці 8 сторінки акту перевірки № 2432/22113/05428292 від 23 липня 2012 р., разом до матеріалів справи на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат на придбання товарів у ФОП ОСОБА_1 долучено рахунки № 68 від 28 березня 2011 р. та № 123 від 28 березня 2011 р., в яких вказані однакові за змістом переліки товарів із зазначенням тотожніх сум (у розмірі 1528,84 грн, в тому числі ПДВ -254,81 грн) та кількості.

Оплата здійснювалась на підставі рахунку № 68 від 28 березня 2011 р., що підтверджується банківськими виписками.

На підтвердження правомірності віднесення суми у розмірі 23091,60 грн до складу валових витрат по операціях з придбання товару у ТОВ "Монолітбудкомплект" до справи долучено копії договору поставки № 010311 від 01 березня 2011 р., рахунків - фактур, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору № 010311 від 01 березня 2011р. постачальник зобов'язується поставити товар покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах договору товар в комплектації та кількості, що визначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна договору встановлюється на підставі підписаних сторонами специфікацій до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Судом першої інстанції встановлено, що специфікації до договору № 010311 від 01 березня 2011 р. не підписувалися, ціна договору визначалася на підставі рахунків-фактур. Проте під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції специфікації не надані.

Відповідно до пункту 6.3 договору від 01 березня 2011 р. всі зміни та доповнення до договору дійсні лише у випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі, підписані з прикладенням печаток сторін. Зміни щодо необов'язковості специфікацій та визначенні ціни на підставі рахунків-фактур в письмовій формі не укладалися.

Як вбачається з податкової накладної № 7 від 01 квітня 2011 р. в ній містить посилання на видаткову накладну № 109, яка датована 04 квітня 2011 р., що підтверджує невідповідність зазначених реквізитів.

Видаткові накладні та податкові накладні не містять відомостей щодо особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (в наявності лише підпис та печатка підприємств), що унеможливлює ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оплата товару ТОВ "Монолітбудкомплект" здійснена на підставі рахунку № 109 від 28 лютого 2011 р. на загальну суму 420 грн., у тому числі ПДВ 70 грн., проте до матеріалів справи долучено рахунок фактуру № 109 від 28 березня 2011 р.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/. Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною /пункт 13.1/.

На підтвердження здійснення перевезень товару надано подорожні листи про рух службового автомобіля по території міста, а не про транспортування товару від ТОВ "Монолітбудкомплект" позивачеві.

Згідно з підпунктом 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Позивачем доказів підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат на придбання товарів від ТОВ "Монолітбудкомплект", ФОП ОСОБА_1 у розмірі 23091,60 грн. та 1528,84 грн. відповідно.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Ненадання позивачем належних первинних бухгалтерських документів які б вказували на правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за операціями з придбання товару у ТОВ "Монолітбудкомплект", ФОП ОСОБА_1, свідчить про правильність висновків відповідача щодо заниження ПАТ "Кременчуцький річковий порт" суми податку на додану вартість у розмірі 4103,00 грн.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з податковою накладною від 13 вересня 2011 р. сума податку на додану становить 489, 60 грн., але в розрахунках податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість та в додатку до декларації № 5 за вересень 2011р. включило до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 804 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували придбання ПАТ "Кременчуцький річковий порт" товару саме у ТОВ "Монолітбудкомплект" та у ФОП ОСОБА_1

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 7 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011р. застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

28 жовтня 2011р. Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення рішення № 0009912301/3257, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та № 0009902301/3258, яким донараховано податок на прибуток, які є узгодженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що Кременчуцькою ОДПІ правомірно визначені позивачеві податкові зобов'язання з податку на прибуток, з податку на додану вартість із застосуванням штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання та 1 гривні, а тому позовні вимоги ПАТ "Кременчуцький річковий порт" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2012р. по справі № 2а-1670/6579/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.

Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2013 р.