Постанова № 35604466, 25.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 р. Справа №805/13448/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Скріпніка А.І.,

при секретарі судового засідання Гусєвій Л.С.,

за участю представника відповідача: Кононенко В.К. - згідно довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Східної митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2013 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної митниці Міністерства доходів і зборів України (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.08.1997 року він працював в митних органах, а з 2008 року - на митному порту «Азов-порт» та займав посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Азов-порт» Східної митниці.

04.06.2013 року, як стверджує позивач, йому стало відомо про існування наказу Східної митниці Міністерства доходів і зборів України №13-к від 01.06.2013 року, згідно якого ОСОБА_2 було переведено на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Міндоходів.

14.06.2013 року позивачеві було запропоновано підписати попередження про наступне вивільнення на підставі п.1 ст.40, ст.ст.49-2, 103 КЗпП України та запропоновано посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Міндоходів (а.с. 16).

Оскільки позивач не погодився із запропонованою посадою, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, згідно наказу Східної митниці Державної митної служби України №418-к від 14.08.2013 року його було звільнено з займаної посади (головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Азов-порт» Східної митниці) з 15.08.2013 року (а.с. 17-19).

На думку позивача, його звільнення відбулося з грубим порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим останній просив визнати протиправним та скасувати наказ Східної митниці міністерства доходів і зборів України №13-к від 01.06.2013 року в частині переведення ОСОБА_2 з займаної посади старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Державної митної служби України на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Державної митної служби України, визнати протиправним та скасувати наказ Східної митниці Держаної митної служби України №418-к від 14.08.2013 року в частині звільнення ОСОБА_2 з займаної посади старшого інспектора Державної митної служби України, поновити ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Міністерства доходів і зборів України з 15.08.2013 року, стягнути з Східної митниці Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.08.2013 року до часу фактичного поновлення на роботі та стягнути з Східної митниці Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Позивач та представник третьої особи через канцелярію суду надали клопотання про розгляд справи без участі своїх представників.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Намаперед, суд вважає доречним звернути увагу на позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Східної митниці міністерства доходів і зборів України №13-к від 01.06.2013 року в частині переведення ОСОБА_2 з займаної посади старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Державної митної служби України на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Державної митної служби України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового засідання представником відповідача було надано засвідчену належний чином копію наказу Східної митниці міністерства доходів і зборів України №13-к від 01.06.2013 року, з якого, зокрема, вбачається, що про позивача взагалі у даному наказі не йдеться (а.с. 105-114).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу Східної митниці Державної митної служби України №418-к від 14.08.2013 року позивача було звільнено саме з посади головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Азов-порт» Східної митниці позивача (а.с. 17-19).

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки вони є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до указу Президента України від 24.12.2012 року № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство доходів і зборів України, шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Указом Президента України 18.03.2013 року № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» затверджено Положення про дане Міністерство та, зокрема, визначено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

У відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» Східна митниця реорганізована у Східну митницю Міндоходів, при цьому остання є правонаступником Східної митниці.

Згідно Положення про Східну митницю Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 № 47 Східна митниця Міндоходів як правонаступник Східної митниці, здійснює всі її функції.

Відповідно до диплому Академії митної служби України НОМЕР_1 (а.с. 19), позивач має вищу юридичну освіту, спеціальність - «Міжнародна економіка».

Також судом встановлено що, за час роботи в Маріупольській та Східній митницях позивач займав посади: з 01.08.1997 року по 10.07.2005 - інспектор МП «Сартана» Маріупольської митниці (наказ Маріупольської митниці від 01.08.1997 року № 271-к (а.с. 62)); з 11.07.2005 року по 30.09.2005 року - інспектор транзитно-вантажного відділу МП «Маріуполь-порт» Маріупольської митниці (наказ Маріупольської митниці від 11.07.2005 року №202-к (а.с. 63-64)); з 01.10.2005 року по 30.09.2007 року - старший інспектор вантажного сектору МП «Азовський СРЗ» Маріупольської митниці (наказ Маріупольської митниці від 30.09.2005 року року № 316-к (а.с. 65)); з 01.10.2007 року по 02.11.2008 року - головний інспектор сектору митного оформлення №1 МП «Азов-порт» Маріупольської митниці (наказ Маріупольської митниці від 01.10.2007 року № 334-к (а.с. 66)); з 03.11.2008 року по 10.06.2010 року - старший інспектор ВМО № 4 МП «Азов-порт» Маріупольської митниці (наказ Маріупольської митниці від 31.08.2008 року № 410-к (а.с. 67-70)); з 11.06.2010 року по 14.10.2010 року - старший інспектор ВМО № 1 МП «Азов-порт» Маріупольської митниці (наказ Маріупольської митниці від 09.06.2010 року № 207-к (а.с. 71)). Згідно наказу Держмитслужби України від 08.10.10 № 1188 «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Донецької та Запорізької областей», Маріупольську митницю припинено шляхом приєднання її до Східної митниці, Східну митницю визнано правонаступником Маріупольської митниці. З 15.10.2010 року по 18.01.2012 позивач обіймав посаду інспектора ВМО №4 МП «Азов-порт» Східної митниці (наказ Східної митниці від 14.10.2010 року №603-к); з 19.01.2012 по день звільнення -старший інспектор ВМО №2 МП «Азов-порт» Східної митниці (наказ Східної митниці від 19.01.2012 року №44-к).

Суд звертає увагу, що до моменту реорганізації діяли структура та штатний розпис на 2013 рік, затверджений 18.01.2013 № 25/6-33 (а.с. 97-102) в межах штатної чисельності 938 одиниць. Слід зазначити, що в рамках МП «Азов-порт» була передбачена штатна чисельність працівників у кількості 70 одиниць.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» затверджено граничну чисельність працівників Східної митниці Міндоходів у кількості 770 одиниць.

Згідно наказу Східної митниці Міндоходів від 08.05.2013 року № 1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Східної митниці Міндоходів на 2013 рік» (а.с. 74) введено в дію тимчасову організаційну структуру Східної митниці Міндоходів та тимчасовий штатний розпис на 2013 рік в межах штатної чисельності 770 одиниць. На МП «Азов-порт» штатна чисельність працівників складає 61 одиницю (а.с. 75).

Таким чином, згідно вищезгаданих наказів змінилась гранична чисельність працівників митниці з 938 одиниць до 770 одиниць. На МП "Азов-порт" штатна чисельність зменшилась на 9 одиниць (з 70 до 61 одиниці).

14.06.2013 року позивач був попереджений про наступне вивільнення згідно п.1 ст. 40 КЗпП України та зміни умов праці згідно ст.103 КЗпП України - Головою комісії з проведення реорганізації Східної митниці Денісовим В.О. (а.с. 16).

Одночасно з попередженням про наступне вивільнення, 14.06.2013 в.о. начальника Східної митниці Міндоходів Романчиковою Є.Г. позивачеві було запропоновано рівнозначну посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Міндоходів, на що позивач не погодився, зазначивши у вказаному попередженні - «з запропонованою посадою не згоден» (а.с. 16).

Суд звертає увагу, що відповідачем була запропонована посада зі збереженням функцій з проведення митного контролю та митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України, в межах кваліфікації позивача та стажу роботи.

Як вже було вказано вище, позивачу була запропонована рівнозначна посада старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Міндоходів. При цьому, в митних органах позивач працював з 01.08.1997 року (що підтверджується даними особової картки - а.с. 158-162), з 11.06.2010 року по 14.10.2010 року: старшим інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста «Азов-порт» Маріупольської митниці.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що в спірному випадку, Східна митниця Міндоходів як правонаступник Східної митниці виконала свій обов'язок - одночасно з попередженням про наступне звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці Східної митниці, запропонувала позивачеві рівнозначну посаду.

Оскільки з боку відповідача ОСОБА_2 була запропонована рівнозначна посада з урахуванням її кваліфікації та продуктивності праці, в свою чергу, переважне право залишення на роботі застосовується у разі претендування на одну посаду двох і більше осіб.

Суд звертає увагу, що доказів надіслання позивачем письмової згоди щодо переведення на запропоновану посаду або доказів її отримання станом на 15.08.2013 року (закінчення строку попередження про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці), сторонами у судовому засідання надано не було.

На підставі вищевикладеного, враховуючи факт скорочення штатної чисельності працівників Східної митниці, з огляду на незгоду позивача з запропонованою посадою, наказом Східної митниці від 14.08.2013р. № 418-к (а.с. 17) ОСОБА_2 звільнено відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Правовідносини у сфері проходження державної служби регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну службу», КЗпП України та прийнятими на їх підставі нормативними актами.

За Конституцією України державна служба є єдиною за своїми основами (пункт 12 частини першої статті 92). Законодавство України стосовно державної служби, визначаючи загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, спрямоване на підвищення ефективності державної служби, добір компетентних і відданих справі кадрів, що досягається у тому числі і окремими заходами, а саме - встановленням додаткових, крім передбачених законами, процедур відбору громадян на державну службу та вимог, які висуваються до них, шляхів просування по службі, умов оплати праці державних службовців, підвищений рівень їх відповідальності у разі порушення дисципліни тощо.

Відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку відбуття змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 1 ст. 492 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

Відповідно до роз'яснень пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 14.06.2013 року, тобто не пізніше, ніж за два місяці, був попереджений про наступне вивільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України, про що свідчить особистий підпис позивача на відповідному попереджені (а.с. 16).

Таким чином суд зазначає, що відповідачем був дотриманий порядок звільнення позивача передбачений п.1 ст.40 та ч.1 ст. 492 КЗпП України в частині своєчасного попередження про наступне вивільнення у зв'язку з скороченням штату працівників.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем цілком обгрунтовано не пропонувалися додаткові посади позивачу, оскільки 14.06.2013р. в.о. начальника Східної митниці Міндоходів Романчиковою Є.Г. позивачеві вже було запропоновано рівнозначну посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Міндоходів. Позивач не погодився з запропонованою посадою, про що засвідчив відповідним написом, при цьому керівництвом відповідача була надана оцінка продуктивності праці та кваліфікації позивача та інших осіб.

Суд звертає увагу, що оцінка продуктивності праці і кваліфікації позивача та інших посадових осіб відповідача, ділових та особистих якостей при виконаннні службових обовязків державним службовцем у відповідності до займаної посади, які були прийняті за основу при запропонуванні посади, прерогатива у першу чергу безпосередньо керівника відповідного органу, який і визначає рівень продуктивності та кваліфікації підлеглих працівників і не може бути замінена оцінкою іншої особи, у зв'язку з тим, що у такому випадку це буде втручанням в компетенцію відповідача.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді задоволенню не підлягають.

Суд також відмовляє в задоволені позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки вони є похідними і наслідком вимог позивача про скасування наказу про звільнення та поновлення на попередній посаді, а в судовому засіданні встановлено правомірність звільнення позивача.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні доведений факт правомірності своїх дій у спірних правовідносинах із позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Східної митниці Міністерства доходів і зборів України третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 25 листопада 2013 року у присутності представника відповідача.

Повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів згідно ч. 3 ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скріпнік А.І.