Ухвала суду № 35603519, 26.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 9681/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Лілія Капітал» до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2010 року приватне підприємство «Лілія Капітал» (далі - ПП «Лілія Капітал») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - ОДПІ) від 24.10.2010 року за № 0000981650/0-6242 та № 0001041550/0-6244.

У ході судового розгляду ПП «Лілія Капітал» уточнило та доповнило позовні вимоги, просило скасувати податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 24.11.2010 року № 0000981650/0-6242 та за № 0001041550/0-6244, а також податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 року № 0001081650/0.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 року у справі № 2а-5845/10/1770 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ОДПІ просить вказану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ПП «Лілія Капітал». Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано приписи п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).

Наполягає на тому, що кошти, які надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу) спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Відтак, на переконання апелянта, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування до ПП «Лілія Капітал» штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість (далі - ПДВ) повністю відповідають законодавству України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов ПП «Лілія Капітал», суд першої інстанції виходив із того, що у ході проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати платежів до бюджету, результати якої оформлено актом від 23.11.2010 року за № 499/15-135/34445591/169, відповідачем було зроблено висновок про порушення ПП «Лілія Капітал» граничного терміну сплати податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та по ПДВ.

Згідно розрахунку штрафних санкції, що є додатком до вказаного акту перевірки, сума штрафної санкції в розмірі 505,40 грн. розрахована як 20% від суми податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000382350/0 від 28.09.2010 року та сплачений в розмірі 2527,00 грн. із затримкою на 39 днів (платіжне дорученням № 240 від 19.11.2010 року), а сума штрафної санкції в розмірі 246,40 грн. розрахована як 10% від суми податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000402350/0 від 28.09.2010 року, сплаченого в розмірі 2464,00 грн. із затримкою на 18 днів (платіжне доручення № 233 від 29.10.2010 року).

24 жовтня 2010 року Кузнецовською ОДПІ на підставі вказаного акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000981650/0-6242, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з ПДВ вартість застосовано штраф у розмірі 1246,40 грн. та № 0001041550/0-6244 від 24.10.2010 року, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств застосовано штраф у розмірі 505,40 грн.

07 грудня 2010 року відповідачем щодо позивача проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати платежів до бюджету, за результатами якої складено акт № 522/178/15-135/34445591, відповідно до якого податковим органом було встановлено порушення вимог п.5.3 ст. 5 Закону № 2181, а саме порушення терміну сплати податкового зобов'язання по ПДВ.

Згідно з розрахунку штрафних санкції, що є додатком до вказаного акту перевірки, сума штрафної санкції в розмірі 624,23 грн. розрахована як 20 % від суми податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000402350/0 від 28.09.2010 року, сплаченого в розмірі 3121,13 грн. із затримкою на 49 днів - згідно з платіжним дорученням № 257 від 29.11.2010 року.

20 грудня 2010 року Кузнецовською ОДПІ на підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001081650/0, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з ПДВ застосовано штраф у розмірі 624,23 грн.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що 20 жовтня 2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 2463,00 грн. Згідно платіжного доручення № 233 від 29.10.2010 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена.

09 листопада 2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за III квартали 2010 року, згідно з якою платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний податковий період в розмірі 2527,00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 240 від 19.11.2010 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена.

22 листопада 2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року, згідно з якою платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 3125,00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 257 від 29.11.2010 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена.

При цьому суд прийшов до висновку, що приписи п. 7.7. ст. 7 та пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181 не встановлюють порядок та черговість, а також право зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Як визначено пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181, чинного на час виникнення спірних правовідносин, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків п. 7.7 ст. 7 Закону, то на думку апеляційного суду з аналізу норм Закону № 2181, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181.

Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що при вирішенні даного публічно-правового спору суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 року у справі № 2а-5845/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба