Ухвала суду № 35603099, 26.11.2013, Святошинський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

пр.№ 2/759/6923/13

ун.№ 759/18349/13-ц

26 листопада 2013 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Ключник А.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою суду від 26.11.2013 року по вищезгаданій позовній заяві відкрито провадження та справа призначена до судового розгляду на 14.01.2014 року.

В порядку забезпечення даного позову ОСОБА_1 просить накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль марки "Субару", державний номерний знак НОМЕР_1 та квартиру АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

В частині 1 ст.153 ЦПК України вказано про те, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивача, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляд заяв про забезпечення позову» передбачено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до цього ж п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006р., роз'яснено про те, що згідно пункту 1 частини 1 ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. На підставі цього пункту з метою забезпечення виконання судового рішення в майбутньому можна накласти арешт також на випущені у будь-якій формі акції, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, оскільки такий арешт не зупиняє та не обмежує інші права учасників товариства, у тому числі право на участь в управлінні останнім, на одержання інформації про його діяльність і дивідендів.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи, викладені у заяві про забезпеченя позову, вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на транспортний засіб - автомобіль марки "Субару", державний номерний знак НОМЕР_1 та квартиру АДРЕСА_1.

Окрім того,позивачем не надано доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, необґрунтовано необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151-153, 209, 210, 293 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.Ключник