Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 травня 2009 року місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.

суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.

з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.,

ОСОБА_2, представників апелянта і позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 4 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 4 березня 2009 року позовОСОБА_2 до ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_4. і ОСОБА_5. про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, задоволено частково і з відповідачів на користь позивача стягнено солідарно 845991,26 грн. матеріальної шкоди у вигляді податкової заборгованості на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2006 року та 3000 грн. судових витрат, а на користь держави 1700 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1. посилався на те, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2006 року, яке набрало законної сили, обов*язок сплатити державі податкову заборгованість у сумі 845991,26 грн. було покладено на позивача, а не на відповідачів, хоч вироком Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2004 року останні і були засуджені за ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Проте за ухилення від сплати податків відповідачі до кримінальної відповідальності не притягувалися. Позивач, розрахунковий рахунок якого використовували відповідачі, потерпілим у кримінальній справі визнаний не був. Прямого причинно-наслідкового зв*язку між діями відповідачів, за які вони були засуджені, та податковою заборгованістю у сумі 845991,26 грн., сплатити яку рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2006 року було зобов*язано саме позивача, судом не встановлено. Суд також не з*ясував, чи виконав позивач своє податкове зобов*язання перед бюджетом. Стягнувши солідарно податкову заборгованість у сумі 845991,26 грн. з відповідачів на користь позивача, суд першої інстанції тим самим у порушення вимог закону стягнув податковий борг не на користь бюджету, а на користь позивача, фізичної особи, та допустив незаконну переуступку боргового зобов*язання, виконання якого як на суб*єкта підприємницької діяльності рішенням господарського суду було покладено на позивача. Приймаючи своє рішення на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2006 року, місцевий суд не зважив на те, що рішення судів, які набрали законної сили, повинні виконуватися відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Суд безпідставно стягнув з відповідачів 3000 грн. витрат, які позивач поніс на правову допомогу у господарській справі, оскільки рішення у ній було ухвалено не на його користь. Суд порушив також вимоги ст. 218 ЦПК України про негайне прилюдне проголошення рішення суду після закінчення судового розгляду.

Покликаючись на ці обставини, апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковому скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2006 року, яке набрало законної сили, обов*язок сплатити бюджету податкову заборгованість у сумі 845991,26 грн. покладено на позивача.

Зазначене рішення господарського суду залишилося чинним.

Рішення судів, які набрали законної сили, повинні виконуватися відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач, розрахунковий рахунок якого використовували відповідачі, скоюючи злочин, потерпілим у кримінальній справі визнаний не був. Прямого причинно-наслідкового зв*язку між діями відповідачів, за які вони були засуджені, та податковою заборгованістю у сумі 845991,26 грн., сплатити яку рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2006 року зобов*язано саме позивача, судом, як того вимагали правила ст. 440 ЦК України 1963 р. та вимагають правила ст. 1166 чинного ЦК України, не встановлено, оскільки в судовому засіданні зазначені обставини належним чином не досліджувалися.

Стягнувши солідарно податкову заборгованість у сумі 845991,26 грн. з відповідачів на користь позивача, суд першої інстанції у порушення вимог Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» фактично стягнув податковий борг не на користь бюджету, а на користь позивача, фізичної особи, та допустив незаконну переуступку боргового зобов*язання, виконання якого як на суб*єкта підприємницької діяльності рішенням господарського суду було покладено на позивача.

Цим самим Рівненський міський суд, не маючи на те відповідних процесуальних повноважень, усупереч чинному законодавству своїм ухваленим рішенням фактично переглянув та змінив рішення господарського суду, яке вже набрало законної сили, на користь позивача.

Незаконно стягнув місцевий суд з відповідачів на користьОСОБА_2 і 3000 грн. витрат, які позивач поніс на правову допомогу у господарській справі, оскільки рішення у ній було ухвалено не на його користь.

З урахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що у суду першої інстанції не було правових і фактичних підстав для задоволення позовних вимогОСОБА_2

Що ж стосується рішення місцевого суду про відмову позивачу у задоволенні решти його позовних вимог, то у цій частині рішення суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є законним.

На підставі наведеного та керуючись ст. 440 ЦК України 1963 р., ст. 1166 чинного ЦК України, Законів України «Про виконавче провадження» та «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 4 березня 2009 року в частині задоволених позовних вимог скасувати.

ОСОБА_2 у задоволенні його позову до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про солідарне стягнення 845991,26 грн. матеріальної шкоди у вигляді податкової заборгованості на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 30 травня 2006 року, 3000 грн. судових витрат, 1700 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відмовити.

В решті рішення місцевого суду залишити без зміни, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Стягнути з ОСОБА_2 30+30=60 (шістдесят) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, що пов”язані з розглядом справи, перерахувавши їх Державному бюджету м. Рівного, ЄДРПОУ 22586331, Банк одержувача ГУДКУ у Рівненській області, МФО 833017, р/р № 31219259700002, код платежу 22050000, призначення платежу - ІТЗ для Апеляційного суду Рівненської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету міста Рівного, ЄДРПОУ 22586331, банк одержувача ГУДКУ у Рівненській області, МФО 833017, р/р № 31414537700002, код платежу 22090100, призначення платежу - судовий збір у розмірі 1700+8,5+4,25=1712,75 грн. (одна тисяча сімсот дванадцять грн. 75 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 850 (вісімсот п*ятдесят) грн. понесених судових витрат у справі.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: