Ухвала суду № 3560077, 24.03.2009, Апеляційний суд Сумської області

Справа № 22-ц-175/2009 Головуючий у 1-й інстанції - Бойко В.Б.

Категорія: 27 Суддя-доповідач - Смирнова Т.В.

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

«24» березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів - Гагін М.В.,

Ведмедь Н.І.,-

 з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

та осіб, які беруть участь у справі - апелянт ОСОБА_2, представник позивача

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2.

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 16 грудня 2008 року

у справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет застави,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 16 грудня 2008 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №943-мк від 01.11.2006 р. в розмірі 65.808 грн. 73 коп. ( з яких 30.319 грн. 46 коп. - залишок за кредитом , 259 грн.09 коп. - нараховані відсотки, 13.091 грн. 03 коп. - сума простроченого кредиту, 895 грн. 10 коп. - прострочені відсотки, 21.244 грн. 05 коп. - пеня), звернено стягнення на предмет застави - автомобіль MERSEDES-BENZ, 1994 року випуску, тим ТЗ: Фургон С,№ кузова/шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , що належить на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, виданого Сумським ОРЕВ ДАІ ГУ-УМВС України 07.03.2003 р. ОСОБА_1 (що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_4) шляхом продажу вказаного автомобіля Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ14360570) з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Закритому акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 30 грн. в рахунок відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення та 658 грн. 08 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини по справі, які мають значення для її розгляду та порушив норми процесуального права.

Зокрема, посилається, що позивачем не спростовано доказів сплати відповідачем 48500 грн., а саме квитанції про сплату зазначеної суми ОСОБА_1, а тому не було доведено наявність боргу, та не доведено самого розміру боргу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення проти скарги представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що сторони 01.11.2006 р. уклали кредитний договір №943-мк. Відповідно до п.п.1-3 кредитного договору позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 67.000 грн. на термін до 31.10.2009 р., а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки відповідно до договору та додатку до даного договору відповідно до графіку погашення кредиту та процентів.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 01.11.2006 р. уклали договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач надав в заставу автомобіль MERSEDES-BENZ, 1994 року випуску, тим ТЗ: Фургон С,№ кузова/шасі НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 .

Відповідач, одержавши кошти за кредитом станом на 02.11.2007 р. допустив заборгованість по погашенню кредиту та сплаті відсотків на суму 65808,73 грн., а тому позивач просив ухвалити рішення про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наданими доказами наявність заборгованості у відповідача за вищезазначеним кредитним договором, а тому в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором слід звернути стягнення на предмет застави - автомобіль MERSEDES-BENZ, 1994 року випуску, тим ТЗ: Фургон С,№ кузова/шасі НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2.

Колегія суддів вважає, що зазначені висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону виходячи з наступного.

Укладені сторонами кредитний договір та договір застави автомобіля визнаються сторонами, спір між ними виник лише з приводу виконання зобов'язання про повернення коштів відповідачем ОСОБА_1.

Відповідач, заперечуючи позов, стверджує, що за його дорученням ОСОБА_3 20 08 2007 року сплатив банку готівкою 48500 грн. в повернення кредиту, що підтверджується квитанцією, виданою банком. Позивач з цим не згоден, посилається на те, що в квитанції про сплату коштів допущено помилку і фактично було прийнято від ОСОБА_3. в повернення коштів по кредиту ОСОБА_1 лише 4850 грн., а не 48500 грн., як зазначено в квитанції.

Згідно зі ст.60 ЦПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на кожну сторону, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

За ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, встановлені на підставі пояснень сторін, свідків, письмових доказів, речових доказів, звуко- та відеозаписів, висновків експертизи.

Дійсно, в матеріалах справи є копія квитанції № 61102А1US2 від 20.08.2007 року, з якої вбачається, що платник ОСОБА_1. сплатив 48500 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 943-МК від 01.11.2006 року (а.с.32).

Зазначена квитанція є доказом, на який посилається апелянт, доводячи відсутність боргу по кредиту та безпідставність заявлених вимог.

Доводячи заборгованість по кредитному договору, спростовуючи зазначений доказ, позивач в свою чергу, посилався на письмові докази, в тому числі, на матеріали ревізії каси, матеріали службової перевірки, на покази свідків, відеозапис системи відеоспостереження, матеріали перевірки слідчих органів.

Оцінивши всі надані сторонами докази, на підставі всебічного, повного, безпосереднього їх дослідження суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту сплати грошей в сумі 48500 грн. на погашення кредиту ОСОБА_1 та що фактично було сплачено 4850 грн.

Зокрема, по справі встановлено, що при виявленні позивачем помилки у виданій квитанції в касі негайно було проведено ревізію, якою встановлено відсутність надлишків або нестачі грошових коштів (а.с.43 акт ревізії).

Допитані судом свідки, працівники банку, підтвердили факт помилки допущеної в квитанції внаслідок залипання кнопки клавіатури касового обладнання і підтвердили той факт, що ОСОБА_3 в той же день був повідомлений про допущену помилку в квитанції та йому було запропоновано прибути в установу банку для з'ясування обставин, від чого він утримався.

З матеріалів перевірки слідчими органами по даному факту, вбачається, що ОСОБА_3 в своєму поясненні щодо обставин сплати коштів у банку зазначив, що загальну суму 48500 грн. сплачував купюрами по 200 грн., 100 грн., 50 грн. і при цьому, передав касиру дві пачки грошей по 20000 грн.

Проте, при просмотрі в засіданні апеляційного суду відеозапису, на якому зафіксовано обставини сплати ОСОБА_3 грошей до каси банку, було встановлено, що жодної упаковки грошей ним касиру не передавалось, він передавав гроші касиру окремими купюрами, загальна кількість переданих купюр - не більше 70 одиниць. Якщо виходити з того, що навіть всі купюри були по 200 грн., то загальна сума сплачених до каси грошей не перебільшує 14000 грн..

Таким чином, зазначені докази, в повній мірі спростовують доводи апелянта щодо сплати кредиту в сумі 48500 грн. та спростовують доводи апелянта про відсутність самого боргу.

Судом першої інстанції, зроблений вірний висновок щодо розміру боргу відповідача перед банком в розмірі 65808 грн. 73 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості, включаючи залишок кредиту, суми процентів простроченого кредиту, та процентів та суми пені (а.с.18). На підтвердження цих розрахунків, апеляційному суду було надано виписки по рахунку відповідача по всіх видах заборгованості (а.с.245-252), що ніяким чином не спростовано апелянтом.

При вирішенні справи, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідальність ОСОБА_1, як позичальника, за порушення умов договору кредиту та застави була узгоджена сторонами при укладенні договорів, тому у відповідності до п.18,20 договору застави, ст.589 ЦК України суд цілком обґрунтовано задовільнив заявлений позов.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зважує на ту обставину, що апеляційний суд зобов'язував ОСОБА_1 та ОСОБА_3. до явки в судове засідання, відкладаючи розгляд справи, проте вони не прибули для дачі пояснень суду, а також під час розгляду апеляційної скарги представник відповідача двічі звертався з клопотанням про відкладення розгляду справи для добровільного погашення боргу.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та вірно застосував матеріальний та процесуальний закон, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

 Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 16 грудня 2008 року в даній справі - залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий -

 Судді -