Рішення № 35596340, 26.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 р. Справа № 914/4063/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд-С» (м. Дубляни, Львівська обл. )

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (м. Львів)

про: стягнення заборгованості в сумі 10136,00 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Бредіхіна Н.О. - довіреність б/н від 23.10.2013 року.

від відповідача: ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_3 виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській обл. 30.01.1997 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд-С» (м. Дубляни, Львівська обл. ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (м. Львів) про стягнення заборгованості в сумі 10136,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.10.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.11.2013 року. Ухвалою суду від 06.11.2013 року розгляд справи відкладено до 13.11.2013 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 13.11.2013 року розгляд справи відкладено до 20.11.2013 року, для надання доказів та згідно клопотання позивача. Ухвалою суду від 20.11.2013 року розгляд справи відкладено до 26.11.2013 року, для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.10.2013 року, про відкладення від 06.11.2013 року, від 13.11.2013 року, від 20.11.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

06.11.2013 року за вх.№46836/13 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

13.11.2013 року за вх.№48019/13 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів та уточнення розрахунку штрафних санкцій, у якому позивач просить стягнути з відповідача 1377,94 грн. пені та 284,89 грн. - 3% річних.

13.11.2013 року за вх.№48222/13 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

20.11.2013 року за вх.№49177/13 позивач подав клопотання уточнення позовних вимог, у якому, у зв'язку із сплатою відповідачем суми основного боргу, просить стягнути з відповідача лише 1377,94 грн. пені та 284,89 грн. - 3% річних, а позовні вимоги в частині стягнення 1827,96 грн. відсотків за користування короткостроковим кредитом - залишити без розгляду.

26.11.2013 року за вх.№49987/13 позивач подав клопотання уточнення позовних вимог, у якому просить стягнути з відповідача 582,59 грн. пені та 284,89 грн. - 3% річних, з урахуванням заяви відповідача.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.10.2013 року, про відкладення від 06.11.2013 року, від 13.11.2013 року, від 20.11.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

20.11.2013 року за вх.№49208/13 відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до нарахування пені.

20.11.2013 року за вх.№49216/13 відповідач подав заяву про зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 26.11.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд-С» (надалі - позивач) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач) було укладено Договір поставки від 19.07.2012 р. № 196 (надалі - Договір), за яким позивач зобов'язувався поставити (продати) відповідачу товар згідно його замовлень, а відповідач - прийняти (купити) його.

Згідно п. 3.2 Договору, оплата за поставлений (проданий) відповідачу товар повинна була здійснюватися відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач зазначає, що ним у період дії Договору було поставлено (продано), а відповідачем отримано товару на загальну суму 15 749,15 грн., що підтверджується підписами останнього про отримання товару по накладних, а саме:

по накладній від 26.07.12 № Л-000030076 -на суму 6 684,19 грн.,

по накладній від 26.07.12 № Л-000030077 - на суму 7 789,16 грн.,

по накладній від 28.07.12 № Л-000030328 - на суму 735,61 грн.,

по накладній від 02.08.12 № Л-000030951 - на суму 540,19 грн.

Позивач наголошує, що відповідач в порушення умов та термінів, вказаних у п.3.2 Договору, здійснював оплату товару неналежним чином та не в повному обсязі (остання оплата за наданий товар була здійснена відповідачем 08.01.2013р.), оплативши станом на 12.09.2013 року отриманний ним товар на загальну суму лише 7 959,99 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 7 789,16 грн.

Позивач зазначає, що 18.09.2013 року за вихідним № 302 цінним листом з описом вкладення він направив відповідачу претензію з актами звірки розрахунків та вимогою терміново оплатити борг, проте, станом на момент подання позову акту звірки відповідач не повернув та заборгованість не сплатив.

Згідно ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Статтею 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця (відповідача) оплатити товар у терміни, вказані у Договорі, та передбачено право продавця (позивача), у разі прострочення оплати товару, вимагати оплати товару. Таким чином, на думку позивача, він вправі вимагати оплати товару в сумі 7 789,16 грн.

Позивач звертає увагу на те, що пунктом 4.2 Договору передбачений обов'язок відповідача сплатити, у разі порушення термінів оплати за договором, пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Останній товар від позивача відповідач отримав по накладній від 02.08.2012 року №Л-000030951 і повинен був повністю погасити заборгованість протягом 7-ми календарних днів, тобто до 10.08.2012 р., з якого починається нарахування пені. З 10.08.2012 року по 28.10.2013 року пройшло 445 днів. 0,5% від суми боргу становить 38,94 грн. за кожен день прострочення, що за 445 днів прострочення складає 17 328,30 грн. неустойки, які повинен сплатити відповідач. Проте, оскільки облікова ставка НБУ у відповідності до Постанови правління НБУ від 13 серпня 2013 року становить 6,5%, то розмір неустойки, що повинен сплатити відповідач, обмежена 13% річних. Відповідно, за 445 днів прострочення відповідач повинен сплатити неустойки 15,8 % від суми заборгованості, тобто 1 230,69 грн.

Позивач наголошує, що, на підставі п.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. За 445 днів прострочення відповідач також повинен сплатити 3,7% річних від простроченої суми, що становить 288,19 грн.

Позивач звертає увагу на те, що, згідно укладеного договору про надання овердрафту за поточним рахунком, ТзОВ «Бренд-С» понесло витрати в розмірі 1 827, 96 грн., тобто відсотки, які було сплачено за користування короткостроковим кредитом. За період з 10.08.2012 року по 28.10.2013 року загальна кількість днів прострочення сплати заборгованості складає 445 календарних днів (за 2012 рік - 144 к.д.; за 2013 рік - 301 к.д.). Отже, за 144 к.д. сума витрат, які понесло підприємство складатиме 623, 13 грн., а за 301 к.д. - 1 204,83 грн.

Таким чином, на думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 7 789,16 грн. основного боргу, 1 230,69 грн. неустойки від суми заборгованості та 288,19 грн. річних, витрат за користування короткостроковим кредитом в розмірі 1 827,96 грн., а всього 10 136, 00 грн.

Однак, 13.11.2013 року за вх.№48019/13 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів та уточнення розрахунку штрафних санкцій, у якому позивач просить стягнути з відповідача 1377,94 грн. пені та 284,89 грн. - 3% річних.

Також, 20.11.2013 року за вх.№49177/13 позивач подав клопотання уточнення позовних вимог, у якому, у зв'язку із сплатою відповідачем суми основного боргу, просить стягнути з відповідача лише 1377,94 грн. пені та 284,89 грн. - 3% річних, а позовні вимоги в частині стягнення витрат, а саме відсотків, які було сплачено за користування короткостроковим кредитом, що понесло підприємство в розмірі 1 827, 96 грн., згідно укладеного договору про надання овердрафту за поточним рахунком- залишити без розгляду.

Крім того. 26.11.2013 року за вх.№49987/13 позивач подав клопотання уточнення позовних вимог, у якому просить стягнути з відповідача 582,59 грн. пені та 284,89 грн. - 3% річних, з урахуванням заяви відповідача.

На момент розгляду справи відповідач подав докази погашення боргу основного боргу в сумі 7 789,16 грн. в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Однак, 20.11.2013 року за вх.№49208/13 відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до нарахування пені.

Також, 20.11.2013 року за вх.№49216/13 відповідач подав заяву про зменшення розміру пені у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд-С» і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір поставки від 19.07.2012 р. № 196, за яким позивач зобов'язувався поставити (продати) відповідачу товар, згідно його замовлень, а відповідач - прийняти (купити) його та оплатити.

Згідно п. 3.2 Договору, оплата за поставлений (проданий) відповідачу товар повинна була здійснюватися відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання товару.

У період дії Договору було поставлено (продано), а відповідачем отримано товару на загальну суму 15 749,15 грн., що підтверджується його підписами про отримання товару на накладних, а саме:

по накладній від 26.07.12 № Л-000030076 -на суму 6 684,19 грн.,

по накладній від 26.07.12 № Л-000030077 - на суму 7 789,16 грн.,

по накладній від 28.07.12 № Л-000030328 - на суму 735,61 грн.,

по накладній від 02.08.12 № Л-000030951 - на суму 540,19 грн.

Відповідач в порушення умов та термінів, вказаних у п.3.2 Договору, здійснював оплату товару неналежним чином та не в повному обсязі (остання оплата за наданий товар була здійснена відповідачем 08.01.2013 р.), оплативши станом на 12.09.2013 року отриманний ним товар на загальну суму лише 7 959,99 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 7 789,16 грн.

Однак, 07.11.2013 року відповідач оплатив борг в сумі 7789,16 грн., що підтверджується Актом звіряння за період з 01.01.2012 року по 11.11.2013 року, підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Також, 20.11.2013 року за вх.№49177/13 позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, у якому, у зв'язку із сплатою відповідачем суми основного боргу, просить стягнути з відповідача лише 1377,94 грн. пені та 284,89 грн. - 3% річних, а позовні вимоги в частині стягнення витрат, а саме відсотків, які було сплачено за користування короткостроковим кредитом, що понесло підприємство в розмірі 1 827, 96 грн., згідно укладеного договору про надання овердрафту за поточним рахунком- залишити без розгляду.

Крім того, 26.11.2013 року за вх.№49987/13 позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, у якому просить, з урахуванням п.6 ст. 232 ГК України, стягнути з відповідача 582,59 грн. пені та 284,89 грн. - 3% річних.

Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно представленого позивачем суду розрахунку, відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі 582,59 грн. та 3% річних в розмірі 284,89 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На момент розгляду справи відповідач подав докази погашення боргу основного боргу в сумі 7 789,16 грн. в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги заперечив, однак, незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів в підтвердження своїх обґрунтувань не надав.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд-С» (м. Дубляни, Львівська обл.) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (м. Львів) про стягнення 582 (п'ятсот вісімдесят дві) грн. 59 коп. пені та 3% річних в розмірі 284,89 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №339482 від 29.10.2013 року на суму 1720,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд-С» (80381, вул. Вокзальна, 11, м. Дубляни, Львівська обл., код ЄДРПОУ №33622074, р/р №2600100648001 в ЛФ ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО 385543) 582 (п'ятсот вісімдесят дві) грн. 59 коп. пені, 3% річних в розмірі 284,89 грн. та судовий збір в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.11.2013 року.