Постанова № 35595666, 28.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р. Справа № 804/14108/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача представника третьої Плахотна Н.Ю. ОСОБА_4 не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості у розмірі 23 467,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

25.10.2013 року Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з позовними вимогами про стягнення витрат з ОСОБА_4, пов'язаних з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у сумі 23467грн. 71коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі Наказу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (далі - ДДУВС) від 09.08.2008 року № 58ос відповідач з 11.08.2008 року був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до позивача та присвоєно перше спеціальне звання "рядовий міліції". Наказом ГУМВС України у Дніпропетровській області від 23.09.2013 року за № 254 о/с відповідача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 "ж" (за власним бажанням) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Під час навчання ОСОБА_4 перебував на повному державному забезпеченні, за рахунок Державного бюджету України, відповідно до укладеного між ним та університетом договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, всього на його утримання було витрачено 23 467грн. 71коп. В добровільному порядку відшкодувати витрат, пов'язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі, що передбачено умовами договору, відповідач відмовляється, що є прямою шкодою інтересам держави та підлягає стягненню в судовому порядку.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, через відділ діловодства суду надав письмові пояснення на позовну заяву, у яких просив суд задовольнити позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Щодо підсудності справи адміністративному суду.

Частиною 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги наявність спору з приводу відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, підпорядкованому Міністерству внутрішніх справ України, яке є суб`єктом владних повноважень, суд пришов до висновку про підсудність зазначеної справи Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Також судом встановлено, що позивач є державним вищим навчальним закладом, підпорядкованим Міністерству внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" від 10.01.2002 року № 2925 навчальні заклади, науково - дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.08.2008 року та 01.09.2011 року на виконання вимог Закону України "Про міліцію" та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 "Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України" між відповідачем, ДДУВС та УМВС України в Дніпропетровській області між позивачем, відповідач та третьої особою укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Статтею 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232, початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Наказом позивача № 58ос від 09.08.2008 року відповідач з 11.08.2008 року був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до ДДУВС, йому було присвоєно перше спеціальне звання «рядовий міліції»

24.05.2012 року наказом позивача №56ос відповідач, успішно закінчив Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ та отримав диплом фахівця та був направлений до ОВС.

26.06.2012 року наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області №254о/с дск відповідач призначений на посаду слідчого відділення розслідування загально кримінальних злочинів слідчого відділу Красногвардійського районного відділу Дніпропетровського міського управління.

23.09.2013 року наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області №254о/с дск відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 «ж» (за власним бажанням) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

За змістом пункту 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" до видів військової служби серед іншого відноситься - військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки є одним із видів військової служби.

Пунктом 2 статті 52 Закону України "Про освіту" передбачено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2.3.6 договору замовник зобов'язується в разі відрахування із навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1 березня 2007 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №313), який визначає механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладу, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Наказом Міністерства внутрішніх справ № 150 від 14.05.2007 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ" та відповідно до вимог Законів України "Про вищу освіту", "Про міліцію", з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

Спільним Наказом МО України, МФ України, МВС України, МТЗ України, АДПС України, УДО України, СБ України №419/831/240/605/537/219/534 від 16 липня 2007 року затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 419).

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 419 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно п.п.2.1.1. п.2.1 Порядку №419 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Порядок № 419 передбачає диференціацію розміру відшкодування особами вказаних витрат залежно від факту проходження або не проходження такими особами строкової військової служби до навчання у ВНЗ МВС України.

Так, курсанти, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби (понад 12 місяців) відшкодовують витрати за перші 12 місяців навчання:

- грошове забезпечення, продовольче забезпечення у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-облікової спеціальністю (п. 2.1.1.2, п. 2.1.2.2 Порядку розрахунку витрат),

- вартість отриманого речового забезпечення у повному обсязі (п. 2.1.3.2 Порядку розрахунку витрат),

- витрати на медичне забезпечення та витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв взагалі не відшкодовуються (п. 2.1.4.2, п. 2.1.6.2 Порядку розрахунку витрат).

За період навчання, що перевищує 12 місяців, указана категорія курсантів відшкодовує витрати на грошове забезпечення (п. 2.1.1.1 Порядку розрахунку витрат), продовольче забезпечення (п. 2.1.2.1 Порядку розрахунку витрат), речове забезпечення (п. 2.1.3.1 Порядку розрахунку витрат), оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв у повному обсязі (п. 2.1.6.1 Порядку розрахунку витрат).

Згідно із пунктом 2.1.1.2 Порядку № 419, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період.

Відповідно до п. 5.2 наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" особам, призваним на строкову військову службу, із дня відправлення у військову частину з військового комісаріату і до набуття права на одержання посадових окладів відповідно до пунктів 5.3, 6.5, 6.8 і 6.12 цієї Інструкції виплачуються оклади за І тарифним розрядом.

Згідно з п. 3 та додатку 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" посадовий оклад військовослужбовця строкової служби за першим тарифним розрядом становить 154 грн.

Відповідно до п.2.1.2 Порядку № 419 витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. В свою чергу норми харчування затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року.

Додаток 6-й ПКМ № 426 встановлює норми харчування для ліцеїстів та розповсюджувався на відповідача.

Згідно із пунктом 2.1.6 Порядку № 419 до спожитих курсантом комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році за винятком терміну перебування у відпустках.

Згідно із пунктом 2.1.3 Порядку № 419 витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазно-пральними послугами. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби.

Наказом МВС України № 148 від 15 лютого 2002 року затверджені норми забезпечення форменим одягом курсантів та слухачів навчальних закладів МВС України.

Оскільки відповідача звільнено за пунктом 63 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням), що підпадає під пп.3.1 п.3 договору від 01.09.2011 року, виходячи з формулювання причин звільнення, він повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у позивача.

Відповідно до п.6 Порядку № 313 у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

З викладеного вбачається, що відповідач за період навчання з 09.08.2008 року по 24.05.2012 року повинен відшкодувати витрати на грошове забезпечення у загальній сумі 23 467,71 грн. Вказана сума підтверджується довідками - розрахунками позивача, які знаходяться у матеріалах справи.

В розумінні вимог п.12 ст. 2 Бюджетного кодексу України, позивач є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету.

Позивач включений до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів є їх розпорядником та здійснює витрати на навчання з відповідного бюджетного рахунку.

Приймаючи до уваги зазначений статус позивача, делеговані повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами та їх стягнення, суд приходить до висновку про необхідність стягнення коштів на відповідний бюджетний рахунок.

Згідно частини 3 статті 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, а також визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються (частина четверта статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості у розмірі 23467грн. 71коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до державного бюджету (на рахунок: р/р 31257272210008 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ, МФО 805012, ЄДРПОУ 08571446) витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, в сумі 23 467грн. 71коп. (двадцять три тисячі чотириста шістдесят сім гривень 71коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 28.11.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін