Рішення № 35593475, 08.11.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1787/13-ц

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В. ,

при секретарі - Злобарю А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи ОСОБА_2, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві, Головне управління юстиції в м.Києві про визнання права власності на спадкове майно, зобов'язання зареєструвати право власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 згідно останньої редакції позовної заяви від 16 жовтня 2013 року звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи ОСОБА_2, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві, Головне управління юстиції в м.Києві про визнання права власності на спадкове майно, зобов'язання зареєструвати право власності (а.с. 189-192).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько позивача ОСОБА_3, який проживав за адресою: АДРЕСА_1, та після його смерті відкрилася спадщина на частину будинку, яку батько ОСОБА_3 успадкував після смерті своїх батьків, однак не оформив її.

Так, будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності від 30 серпня 1963 року, видане житловим управлінням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих.

07 квітня 1961 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_6, в шлюбі у них народилися сини: ОСОБА_7 та ОСОБА_3.

28 жовтня 1969 року ОСОБА_8 склала заповіт, відповідно до якого заповіла ОСОБА_9 (син ОСОБА_8 від першого шлюбу) 1/3 частину спірного домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_8 померла.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_6.

20 лютого 1985 року ОСОБА_9 заповів належну йому частину житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_9 помер. Після смерті ОСОБА_9 була заведена спадкова справа щодо майна померлого. 13 травня 1986 року ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину домоволодіння, яке в подальшому було зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації.

Посилаючись на те, що після смерті своїх батьків іншу 1/2 частину домоволодіння успадкував ОСОБА_3 - батько позивача, однак не оформив її, що позбавляє на даний час можливості позивача ОСОБА_1 оформити прийняту від батька ОСОБА_3 спадщину на себе, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а саме на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входить житловий будинок 79,7 кв.м.; сіни 14,7 кв.м.; прибудова 10,0 кв.м.; ганки 2,0 кв.м.; сарай 12,7 кв.м., погреб 6,00 кв.м.; гараж 21,1 кв.м., паркан 110,9 кв.м.; ворота 6.0 кв.м.

Також в позовній заяві просив зобов'язати реєстраційну службу ГУЮ м.Києва зареєструвати його право власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представники Київської міської ради надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів про те, що спадкодавець позивача оформив право власності на спірну частину домоволодіння, звертався до компетентних органів з питанням поновлення правовстановлюючих документів, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог його спадкоємців.

ОСОБА_2 та її представник у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином (а.с. 204).

Представник Головного управління юстиції у м.Києві у судове засідання не з'явився, просив справу розглядати без його участі та ухвалити рішення згідно закону.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до записів у будинковій книзі на домоволодіння АДРЕСА_1 з 22 квітня 1958 року у спірному будинку проживала ОСОБА_8 (а.с. 104 зворот, а.с. 128).

На момент реєстрації в даному будинку ОСОБА_8 не перебувала у зареєстрованому шлюбу та мала сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, народженого від шлюбу з ОСОБА_12 (а.с. 149).

ІНФОРМАЦІЯ_7 року у ОСОБА_8 народився син ОСОБА_7, відомості про народження якого внесено до будинкової книги (а.с.104, зворот), а ІНФОРМАЦІЯ_8 року - народився син ОСОБА_3 (а.с. 75-76, а.с. 104 зворот).

На момент народження синів ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ОСОБА_8 не перебувала у зареєстрованому шлюбі з батьком дітей, а тому лише після реєстрації 07 квітня 1961 року шлюбу з між ОСОБА_6 (а.с.131) ОСОБА_8 взяла прізвище «ОСОБА_8».

За спільною заявою подружжя 8 квітня 1961 року прізвище «ОСОБА_3» було змінене на «ОСОБА_3» (а.с. 75 зворот).

2 січня 1962 року у домоволодінні АДРЕСА_1 був зареєстрований чоловік ОСОБА_8 - ОСОБА_6 (а.с. 104 зворот), 19 березня 1963 року у домоволодінні був зареєстрований син ОСОБА_8 - ОСОБА_9 (а.с. 104 зворот, а.с. 128).

Діти ОСОБА_3 та ОСОБА_7 від народження зареєстрованими у будинку не були, разом з тим у будинковій книзі наявні відмітки, що за адресою по АДРЕСА_1 вони від народження постійно проживали як діти ОСОБА_8 (а.с.104 зворот).

30 серпня 1963 року ОСОБА_8 на домоволодіння АДРЕСА_1 оформила право особистої власності, що підтверджується Свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння, виданим Виконкомом Подільської районної ради народних депутатів трудящих м.Києва (а.с.130).

ІНФОРМАЦІЯ_9 року ОСОБА_8 померла (а.с.135) та після її смерті відкрилася спадщина на належний їй на праві власності будинок АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 в силу вимог ст. 529 ЦК УРСР, яка діяла на момент смерті ОСОБА_8, стали її троє дітей - ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та чоловік ОСОБА_6

На випадок своєї смерті 28 жовтня 1969 року ОСОБА_8 склала заповіт, за яким заповіла 1/3 частину будинку своєму сину ОСОБА_9 (а.с. 129).

Інша частина будинку відповідно до ст. 537 ЦК УРСР, тобто 2/3 частин будинку підлягали спадкуванню за законом між синами та чоловіком в рівних частках.

Статті 548 та 549 ЦК УРСР передбачали, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями, які б свідчили про прийняття спадщини є такі, які вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а саме фактичне прийняття спадщини або ж подача до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_8 спадкова справа не заводилась (а.с. 122-123), а тому відбулося фактичне спадкування домоволодіння.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР спадщина є такою, що прийнята спадкоємцями та їм належить з моменту відкриття спадщини.

Таким чином, 2/3 частини будинку після смерті ОСОБА_8 успадкували чоловік ОСОБА_6, син ОСОБА_9, син ОСОБА_3 та син ОСОБА_7, тобто кожен по 1/6 частині будинку.

Зважаючи на наявність заповіту від матері, ОСОБА_9 став фактичним власником (1/3+1/6) 1/2 частини будинку, брати та батько - по 1/6 частині.

Частка ОСОБА_9 у розмірі 1/2 частина домоволодіння вирахувана правильно, оскільки у такому ж розмірі відображена згодом у свідоцтві про право на спадщину після його смерті (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_6 (а.с. 147) та після його смерті відкрилася спадщина на 1/6 частину будинку, яку фактично він успадкував після смерті дружини ОСОБА_8

Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилась, а тому відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР відбулося фактичне спадкування спадщини спадкоємцями першої черги, які протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини фактично її прийняли.

Так, відповідно до записів у будинковій книзі, вбачається, що ОСОБА_3 постійно проживав у будинку, однак не був зареєстрованим у ньому, з цього будинку йшов до лав Збройних Сил. З Радянської армії повернувся у спірний будинок 14 червня 1982 року (а.с. 110 зворот) та 28 серпня 1982 року зареєструвався у ньому.

Що стосується сина ОСОБА_7, то він у спірному будинку був зареєстрованим по досягненню 16-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_10 року (а.с.109). На момент смерті батька ОСОБА_6 син ОСОБА_7 у будинку не проживав, оскільки був засуджений та знятий з реєстрації 16 січня 1982 року. Водночас з місць позбавлення волі повернувся у тому ж 1982 році та був знову зареєстрованим у спірному будинку 15 червня 1982 року (а.с. 109).

Таким чином, обидва сини, хоч і не були в день смерті батька зареєстрованими у будинку та в ньому не проживали через перебування в Армії та в місцях позбавлення волі, однак протягом 6 місячного строку після смерті батька вселилися до будинку, фактично прийняли спадщину, а відтак набули прав на 1/12 частину будинку кожен.

ОСОБА_9 не був рідним сином ОСОБА_6, а відтак участі у спадкуванні не приймав.

Таким чином, після смерті ОСОБА_6 у 1982 році спадщина була розподілена таким чином, що ОСОБА_9 фактично успадкував 1/2 частину будинку (1/3 по заповіту та 1/6 за законом після смерті матері), ОСОБА_3 та ОСОБА_7 - по 1/4 частині будинку (1/6 за законом від матері, 1/12 за законом від батька).

Як вбачається із записів у будинковій книзі, у спірному будинку проживали та були зареєстровані члени сім'ї трьох братів.

Разом з тим члени сім'ї ОСОБА_9 знялися з реєстрації ще задовго до його смерті (а.с. 107).

Так, у 1982 році ОСОБА_9 повернувся з місць позбавлення волі (а.с. 111), 26 січня 1985 року зареєструвався у спірному будинку (а.с. 111), 20 лютого 1985 року заповів належну йому частку житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (а.с. 127) та ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер (а.с. 126).

30 березня 1986 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину домоволодіння після смерті ОСОБА_9 (а.с. 156-157) та зареєструвала своє право власності в Київському міському БТІ.

Разом з тим, інша частина домоволодіння залишилася не оформлена.

Так, після фактичного спадкування ОСОБА_3 та ОСОБА_7 по 1/4 частини будинку після смерті батьків, брати продовжували проживати разом із членами своїх сімей у спірному будинку (а.с.111-116).

Однак, у квітні 1987 року ОСОБА_7 разом з членами своєї сім'ї знявся з реєстрації у спірному будинку, більше до будинку не повертався (а.с.109, 111) та як пояснили учасники судового розгляду, - поїхав з сім'єю до м. Комсомольськ на Амурі.

На даний час відомостей про те, що ОСОБА_7 оформив спадщину у вигляді 1/4 частини будинку, яку фактично успадкував після смерті батьків, в матеріалах справи не має.

Що стосується спадщини, яку фактично успадкував ОСОБА_3, то слід зазначити наступне.

22 вересня 1984 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4 (а.с. 100).

ІНФОРМАЦІЯ_11 року у ОСОБА_3 народився син ОСОБА_1 - позивач у даній справі (а.с. 60 зворот).

21 червня 1990 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано (а.с. 101).

Відповідно до записів у будинковій книзі та Довідки КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району», син ОСОБА_3 - ОСОБА_1 (позивач по справі) з 24 вересня 1986 року постійно зареєстрований у спірному будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер (а.с. 60) та після його смерті відкрилася спадщина на фактично успадковану ним частину будинку.

Заповіту на випадок смерті ОСОБА_3 не залишив, а відтак спадкування відбувалося за законом.

9 червня 2010 року єдиний син та спадкоємець ОСОБА_3 - позивач по справі ОСОБА_1 звернувся до Третьої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька (а.с. 59).

Разом з тим, 25 червня 2011 року Третьою Київською державною нотаріальною конторою позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва на спадщину за законом після смерті батька у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок на ім'я спадкодавця (а.с. 89).

Посилаючись на те, що оформити спадщину після смерті батька ОСОБА_1 у позасудовому порядку на 1/2 частину домоволодіння він не може, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, в тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

З огляду на те, що померлий ОСОБА_3 не перебував в зареєстрованому шлюбі на момент смерті, інших дітей, окрім позивача не мав, то відповідно до ст. 1261 ЦК України єдиним спадкоємцем за законом є його син ОСОБА_1.

Зважаючи на те, що у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину, суд приходить до висновку про те, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, однак не зміг оформити її у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на домоволодіння.

Враховуючи неможливість видачі Свідоцтва про право на спадщину на спірну частину домоволодіння, питання встановлення факту належності спадкового майна підлягає вирішенню у судовому порядку.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Факт належності на момент смерті ОСОБА_3 спірної частини домоволодіння підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє доведення у суді не в повному обсязі.

Так, суд встановив факт прийняття спадщини після смерті батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 кожним із синів - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у рівних частках.

Таким чином, позовні вимоги позивача можуть бути задоволені лише в частині половини спадщини, що залишилася після смерті батьків, тобто у розмірі 1/2 частини домоволодіння.

Такі висновки суду не змінюють твердження представників позивача, що ОСОБА_7 спадщину не прийняв, був в місцях позбавлення волі та у 1987 році назавжди покинув спірний будинок, не оформивши спадщину після смерті батьків, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема тим, що обидва брати прийняли спадщину після смерті у 1969 році свої матері ОСОБА_8, оскільки на момент її смерті були малолітніми, та обидва прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_6, оскільки протягом шести місяців від дня його смерті у 1982 році повернулися до батьківського будинку на постійне проживання та зареєструвалися в ньому, тобто фактично прийняли спадщину.

Висновків суду про можливість визнання права власності на спадкове майно за позивачем в судовому порядку не змінюють посилання відповідача - Київської міської ради на ті обставини, що позов не може бути задоволений у зв'язку відсутністю даних про реєстрацію права власності на частину домоволодіння за спадкодавцем позивача - його батьком ОСОБА_3, оскільки спростовуються вимогами законодавства, відповідно до яких суд може констатувати факт прийняття спадщини спадкоємцями на спадкове майно, попередньо фактично успадковане спадкодавцями.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 потрібно задовольнити частково та визнати за ним в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, право власності на спадкове майно - 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого згідно технічного паспорту входить житловий будинок - «А», площею 79,7 кв.м.; сіни - «а», площею 14,7 кв.м.; сарай- «Б», площею 12,7 кв.м. з погребом 6,00 кв.м.; паркан - об'єкт №1; ворота - об'єкт №2.

При визначенні фактично успадкованого майна суд враховує, що ОСОБА_1 набув права власності на частину лише тих приміщень, які згідно технічного паспорту на будинок є узаконеними та не вважаються самочинним будівництвом.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов'язання Реєстраційної служби зареєструвати право власності на частину домоволодіння за ОСОБА_1, оскільки такі вимоги адресовані третій особі по справі та можуть бути задоволені лише в разі порушення прав позивача.

Керуючись ст. 548, 549, 553, 554 ЦК УРСР, ст.ст. 1218, 1220, 1261, 1261 ЦК України, ст.ст. ст. 3-14, 60, 88, 209, 213- 215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, право власності на спадкове майно - 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого згідно технічного паспорту входить житловий будинок - «А», площею 79,7 кв.м.; сіни - «а», площею 14,7 кв.м.; сарай- «Б», площею 12,7 кв.м. з погребом 6,00 кв.м.; паркан - об'єкт №1; ворота - об'єкт №2.

В решті позовних вимог позивачу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. В. Войтенко