Постанова № 35593420, 11.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 листопада 2013 року 10 год. 06 хв. № 826/10408/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 11 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 03 липня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" (також далі - позивач, ТОВ "Транс-Ресурс") до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 22 березня 2013 року № 0003942280, № 0003952280 та № 0003962280 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами проведеної перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 11 липня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21 серпня 2013 року забезпечено докази у справі шляхом їх витребування.

У судовому засіданні 09 вересня 2013 року судом, згідно зі ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач).

У ході розгляду справи судом задоволено відповідну заяву представника позивача та забезпечено докази шляхом виклику та допиту у судових засіданнях свідків.

Під час судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 09 серпня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході проведеної перевірки позивача порушень ним законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 20 по 26 лютого 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 05 березня 2013 року складено акт № 627/22.8-15/33834628 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин із приватним підприємством "Агро Ойл", товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс", товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросвіт 3000", сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія", товариством з обмеженою відповідальністю "Перший Український Правочин", товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Регіон", товариством з обмеженою відповідальністю "Червона Хвиля-Плюс", сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога", товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельна компанія "ОБС-Групп", товариством з обмеженою відповідальністю "Онікс", товариством з обмеженою відповідальністю "Торгоптіндустрія", товариством з обмеженою відповідальністю "Стронг Інг Плюс", приватним підприємством "Промислово-матеріальний комплекс "Радомишль" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лідер-2011" (також далі - скорочені назви організаційно-правових форм) за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 116579,00 грн., у тому числі за: І квартал 2010 року - 26965,00 грн.; ІІ квартал 2010 року - 27518,00 грн.; ІІІ квартал 2010 року - 33547,00 грн.; IV квартал 2010 року - 28549,00 грн., чим порушено підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- завищено податковий кредит у загальному розмірі 93263,00 грн., у тому числі за: січень 2010 року - 5547,00 грн.; лютий 2010 року - 10932,00 грн.; березень 2010 року - 5093,00 грн.; квітень 2010 року - 10950,00 грн.; травень 2010 року - 5611,00 грн.; червень 2010 року - 5454,00 грн.; липень 2010 року - 10695,00 грн.; серпень 2010 року - 10596,00 грн.; вересень 2010 року - 5547,00 грн.; жовтень 2010 року - 11099,00 грн.; листопад 2010 року - 5734,00 грн.; грудень 2010 року - 6005,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 60420,00 грн., у тому числі за: квітень 2010 року - 3793,00 грн.; травень 2010 року - 34340,00 грн.; червень 2010 року - 5454,00 грн.; листопад 2010 року - 16833,00 грн., а також завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у загальному розмірі 32843,00 грн., у тому числі за: серпень 2010 року - 21291,00 грн.; жовтень 2010 року - 5547,00 грн.; січень 2011 року - 6005,00 грн., чим порушено підпункт 7.4.5 п. 7.4, підпункт 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки, 22 березня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0003942280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 60420,00 грн. за основним платежем та у розмірі 15105,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003952280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 116579,00 грн. за основним платежем та у розмірі 29145,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003962280, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 32843,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 6711,00 грн.

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку проведено на підставі наказу від 15 лютого 2013 року № 376/22-80 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Транс-Ресурс" та за наявності повідомлення від 15 лютого 2013 року № 2448/10/22.8-20, копії яких направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що у ході проведення перевірки виявлено факт заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 116579,00 грн. та завищення ним податкового кредиту у розмірі 93263,00 грн. по взаємовідносинам із ПП "Агро Ойл", оскільки вказане товариство, за переконанням відповідача, має ознаки фіктивності, що, у свою чергу, свідчить про не здійснення ним господарських операцій, направлених на отримання прибутку від легальної фінансово-господарської діяльності.

Тобто, як вбачається з викладених обставин, висновок відповідача про порушення позивачем законодавства ґрунтується на переконанні відсутності реальних господарських операцій між позивачем та ПП "Агро Ойл".

Однак, суд не погоджується із таким висновком відповідача, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом також з'ясовано, що 22 січня 2010 року між позивачем та ПП "Агро Ойл" укладено договір поставки № 01/7, за умовами якого ПП "Агро Ойл" зобов'язалось поставити, а позивач - прийняти у власність та оплатити товар.

Згідно з п. 3.2 ст. 3, п. 5.2 ст. 5 вказаного договору, кількість товару, що поставляється, підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі товару.

Оплата товару здійснюється в безготівковій формі у розмірі 100% від вартості товару на підставі рахунку-фактури та/або накладної.

На підтвердження виконання умов вказаного договору представниками позивача надано суду копії: рахунків-фактур; видаткових та податкових накладних; банківських виписок з рахунку позивача, які підтверджують рух коштів на ньому; товарно-транспортних накладних, які, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінностей; паспортів якості товару; свідоцтв про визнання, які підтверджують відповідність товару вимогам, встановленим законодавством України; податкової звітності.

Слід зазначити, що наявні у матеріалах справи первинні документи не викликають у суду сумніву щодо достовірності та добросовісності їх складання, оскільки, як також з'ясовано судом у ході розгляду справи, вони відповідають законодавству.

Згідно з підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4, підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою використання у господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документи, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

У ході судового розгляду справи судом також з'ясовано, що відповідач притягнув позивача до відповідальності на можливі протиправні діяння суб'єктів господарювання за ланцюгом постачання, що є неприпустимим.

Зокрема, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Крім того, згідно з п. 71 рішення Європейського Суду з прав людини (п'ята секція) від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати повторно ПДВ разом з пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Слід зазначити, у матеріалах справи містяться копії судових рішень, зі змісту яких вбачається, що висновки відповідача про нездійснення ПП "Агро Ойл" господарських операцій, направлених на отримання прибутку від легальної фінансово-господарської діяльності, є безпідставними та необґрунтованими.

Поряд з цим, допитані судом під час розгляду справи як свідки головний інженер ТОВ "Транс-Ресурс" ОСОБА_2 та колишній власник ПП "Агро Ойл" ОСОБА_3 підтвердили реальність укладання та виконання позивачем і ПП "Агро Ойл" прийнятих зобов'язань за договором поставки від 22 січня 2010 року № 01/7.

При цьому, стосовно наявної у матеріалах справи копії вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2013 року, яким конкретну фізичну особу засуджено за підроблення офіційних документів, які видавались ПП "Агро Ойл" із листопада 2011 року по травень 2012 року, представник позивача пояснила, що вказані дії не мають до позивача жодного відношення та не можуть бути підставою для визнання недійними правочинів, оскільки господарські операції між позивачем та ПП "Агро Ойл" мали місце ще у 2010 році.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи при цьому, що представниками позивача у ході судового розгляду справи суду надано докази на підтвердження реальності господарських операцій позивача у тому числі з ПП "Агро Ойл", суд прийшов до висновку про безпідставність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 березня 2013 року:

- № 0003942280, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у загальному розмірі 75525,00 грн. (Сімдесят п'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 00 копійок);

- № 0003952280, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у загальному розмірі 145724,00 грн. (Сто сорок п'ять тисяч сімсот двадцять чотири гривні 00 копійок);

- № 0003962280, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у загальному розмірі 39554,00 грн. (Тридцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" (ідентифікаційний код 33834628) здійснений ним судовий збір у розмірі 2655,62 грн. (Дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять гривень шістдесят дві копійки) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 18 листопада 2013 року