Вирок № 35593277, 27.11.2013, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 0614/1913/2012

провадження 1/283/15/2013

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2013 року

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Ярмоленка В.В.,

при секретарі Пух Н.М.

з участю прокурора Пургіна Т.І., Кучера Ю.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши на відкритому судовому засіданні в залі суду м. Малині кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2012 року близько 19-ї години у ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_3 у ході телефонної розмови виник словесний конфлікт, в ході якого він домовився з останнім про зустріч близько 20 години 30 хвилин на території колишнього аеродрому в районі вул. Романенка в м. Малині, щоб з'ясувати стосунки.

Усвідомлюючи можливість запрошення ОСОБА_3 на зустріч інших осіб, та ймовірну небезпеку для себе, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння ушкоджень здоров'я та смерті ймовірним учасникам цієї зустрічі.

З цією метою він близько 20-ї години того ж вечора в лісосмузі поблизу залізничної колії сполучення Київ-Коростень зі схову взяв гладкоствольну вогнепальну зброю невстановленого зразка, яку знайшов раніше та зберігав там, та з нею пішов на зустріч з ОСОБА_3

Близько 21-ї години 02.04.2012 року, знаходячись на території колишнього аеродрому в м. Малині із зарядженою гладко ствольною вогнепальною зброєю ОСОБА_2 помітив силуети трьох осіб, які вийшли з автомобіля і стали наближатись до нього.

При цьому, він умисно навівши зброю у напрямку цих осіб, здійснив один постріл у ОСОБА_4, влучивши йому у місце розташування життєво важливих органів - в область грудної клітини і таким чином виконав усі дії які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому було своєчасно надано медичну допомогу.

Діями підсудного ОСОБА_4 умисно були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у вигляді проникаючого вогнепального поранення черевної порожнини з множинними пошкодженнями тонкої кишки та брижі тонкої кишки, множинних вогнепальних поранень лівого плеча з пошкодженням лівої плечової артерії.

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнав своєї вини. Показав, що раніше судимий ОСОБА_3 вимагав від нього передачі на тюрму наркотиків та неодноразово погрожував йому фізичною розправою за непослух. Ці погрози ОСОБА_2 сприймав реально, переживаючи за своє життя та життя своєї дівчини ОСОБА_5

02 квітня 2012 року по телефону він призначив зустріч ОСОБА_3 в районі старого аеродрому в м. Малині. Побоюючись за своє життя, взяв у схованці в районі лісосмуги раніше сховану рушницю та пішов з нею на домовлене місце. Бачив, як під'їхав автомобіль з якого вийшло троє осіб та пішли на нього. Він попереджав їх, щоб не підходили ближче, бо в нього рушниця, однак ОСОБА_4 побіг до нього, розмахуючи руками. В руках у нього, як йому здалося, був ніж. Злякавшись, він мимоволі здійснив постріл, після чого кинув рушницю та втік.

В подальшому, в суді змінивши свої покази, зазначав, що в руках у нападників був або телефон або ліхтарик. Вважає, що злочин вчинено ним з необережності. Перебуваючи на території колишнього аеродрому, та знаходячись на відстані 20 м. від автомобіля, який зупинився на узбіччі злітної смуги, тримав рушницю по відношенню до осіб, які вийшли з автомобіля, в ліву сторону, не направляючи в їх сторону. Як стався постріл не розуміє, не впевнений в тому, що поранення сталося в результаті його пострілу.

Ці останні доводи підсудного являються неґрунтовними, такими, що дані з метою полегшити свою участь в скоєному. Вони повністю спростовуються іншими зібраними по справі доказами:

Так, під час його допиту в якості обвинуваченого 20 квітня 2012 року, останній повідомив, що проживає в одному будинку з ОСОБА_3, який наполегливо шукав з ним зустрічі протягом 01-02 квітня 2013 року, приходячи до нього в квартиру. Зустрівшись близько 10-ї години 02 квітня 2013 року, ОСОБА_3 почав вимагати від нього передати певну кількість наркотиків в тюрму, а отримавши категоричну відмову, розпочав погрожувати фізичною розправою. Після того, як вони розійшлися, через дві години йому зателефонував ОСОБА_3, передавши слухавку ОСОБА_6, який також пообіцяв йому проблеми в разі невиконання їх вимог. Тоді, ОСОБА_2 призначив йому зустріч о 20-й годині на території колишнього аеродрому в м. Малині. Після цього, він разом з своєю дівчиною зібрали речі для виїзду з міста та о 19-й годині пішли до аеродрому. Залишивши ОСОБА_5 неподалік від колишньої смуги аеродрому біля лісопосадки, взяв одноствольну рушницю, яку знайшов раніше неподалік від цього місця та переховував там, та почав чекати на хлопців.

Близько 20 години 30 хвилин побачив автомобіль ВАЗ-2111, який зупинився близько 100 м. від нього, та з нього вийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_6. Коли він підійшов на відстань 15-20 м., з автомобіля вийшов чоловік у білому светрі в руках у якого щось виблискувало та почав бігти на нього. Коли він знаходився на відстані близько 5м. від нього, ОСОБА_2 розхвилювався, відвів рушницю в ліву сторону та нажав спусковий гачок, від чого рушниця випала з рук і впала на землю, а сам він втік з місця події та разом з дівчиною проживаючи близько 2 тижнів у лісовому масиві неподалік від с. Баранівка Малинського району.

Як пояснив потерпілий ОСОБА_4 того вечора біля 20-ї години, йому зателефонував ОСОБА_3 та запропонував кудись проїхати разом з ОСОБА_6 поговорити з кимось і там буде цілий натовп людей. Він їхав, щоб захистити ОСОБА_3. Коли приїхали на аеродром, в світлі фар побачив силует молодого хлопця. Вони втрьох з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вийшли з машини та пішли в його напрямку, пройшовши 5-7 метрів, зупинились, після чого пролунав постріл, і він відчув біль у лівій руці та животі. Вказав, що відстань між ним та підсудним в момент пострілу була близько 20 м.

З метою захисту ОСОБА_3, якому призначив зустріч на аеродромі «металіст» на ім'я «ОСОБА_2», поїхав і свідок ОСОБА_6, який показав, що, приїхавши на територію аеродрому 02 квітня 2012 року близько 20-ї години, побачив в світлі фар автомобіля незнайомця в темній курточці із надягненим капюшоном, який в руках тримав предмет схожий на палицю. З автомобіля таксі вийшов він, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та пройшли декілька метрів в напрямку хлопця, після чого зупинились. До ОСОБА_2 залишалось близько двадцяти метрів. Відразу після цього пролунав постріл та ОСОБА_4 сказав, що поранений. Підбігши до нього, допоміг сісти в автомобіль, та помітив що незнайомець біжить в протилежному від них напрямку. З ОСОБА_2 він не знайомий та ніколи з ним не спілкувався.

Свідок ОСОБА_7 засвідчив, що надає послуги з перевезення пасажирів (таксі) на автомобілі ВАЗ-2111. Так, 02 квітня 2012 року йому на мобільний зателефонував раніше знайомий ОСОБА_6 та запропонував здійснити поїздку, на що він погодився. Після цього, попередньо забравши ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 поїхали в район аеродрому. Там, помітивши в світлі автомобільних фар силует чоловіка в темній курточці з капюшоном на голові, та який тримав на рівні поясу предмет схожий на палку виставивши вперед, за вказівкою пасажирів зупинився на відстані приблизно 20 метрів від нього. Всі пасажири вийшли з автомобіля, а він залишився чекати на них. Через деякий час, як його пасажири пройшли від автомобіля близько 3-4 метрів в напрямку незнайомця та зупинились поблизу передньої частини автомобіля, почув постріл, та побачив як ОСОБА_4 тримався за руку, та якому допомогли сісти в машину ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та наказали їхати в лікарню.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_3 показав, що у нього дійсно напередодні 02.04.2012 року була розмова з підсудним, але з приводу розповсюдження останнім серед молоді наркотиків. Бажаючи припинити неправомірні дії ОСОБА_2 він намагався переконати його в недопустимості цього, на що ОСОБА_2, зателефонувавши йому близько 19-ї години, запропонував зустрітись на аеродромі, після цього він телефоном попросив своїх знайомих поїхати з ним. Приїхавши на місце, визначене ОСОБА_2, побачив його в світлі фар, та разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вийшли з салону автомобіля. Відійшовши від автомобіля на декілька метрів хтось з хлопців крикнув, щоб ОСОБА_2 підійшов на розмову. Відстань в цей момент була близько двадцяти метрів. В момент, коли ОСОБА_2 щось крикнув у відповідь, з його сторони пролунав постріл та ОСОБА_4 сказав, що в нього влучили і йому погано.

Аналогічні покази були дані свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_7 під час відтворення обстановки та обставин події з їх участю, в яких вони незалежно один від одного зазначили місце розташування учасників події в момент пострілу 02 квітня 2012 року та розповіли про обставини цієї події.

Разом з тим, суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_3 в частині телефонних розмов з ОСОБА_2 02.04.2012 року та виклику останнім свідка близько 19-ї години на територію аеродрому. З роздруківок вхідних/вихідних дзвінків абонентів НОМЕР_1 (ОСОБА_3.), НОМЕР_2 (ОСОБА_2.) вбачається, що ОСОБА_3 відправляв СМС-повідомлення 02.04.2012 року о 07:06, 10:04 та отримував від ОСОБА_2 о 09:43, 10:05 відповідь. Розмова між ними відбулась о 15:36 з ініціативи ОСОБА_3 та тривала 56 секунд. О 20:01 ОСОБА_3 отримав повідомлення з телефону, яким користувався ОСОБА_2, та телефонував йому о 20:04, 20:17. Зазначене співпадає з показами підсудного в частині направлення 02 квітня 2012 року в вечірній час ОСОБА_3 смс з питанням «де ви», та узгодженням по телефону свого місця розташування на аеродромі.

З довідки приймального відділення Малинського МРТМО слідує, що 02.04.2012 року о 20-50 туди був доставлений ОСОБА_4 з приводу отримання тілесних ушкоджень та направлений в реанімаційне відділення.

При огляді місця події 03 квітня 2013 року (т.1 а.с.9-11) встановлено, що територія старого аеродрому являє собою відкриту безлюдну місцевість ділянки, на якій мається асфальтоване покриття, що використовувалось як льотна смуга та фундаменти будівлі (хімічного складу). На відстані 136м. від фундаменту знайдено поліетиленовий контейнер.

З висновку судово-медичної експертизи по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 від 14.05.2012 року слідує, що у ОСОБА_4 згідно записів медичної картки малися тілесні ушкодження у вигляді проникаючого вогнепального поранення черевної порожнини з множинними пошкодженнями тонкої кишки та брижі тонкої кишки, множинних вогнепальних поранень лівого плеча з пошкодженнями лівої плечової артерії, які по своїй категорії відносяться до тяжкого ступеню важкості, що є небезпечними для життя, могли виникнути внаслідок вогнепального поранення. За відсутності медичної допомоги або несвоєчасного надання дані ушкодження могли закінчитися смертю потерпілого. З додаткової експертизи від 19.11.2013 року видно, що дані ушкодження є сліпими та спричинені шротом.

Вилучений під час огляду місця події полімерний контейнер згідно висновку судово-балістичної експертизи №1/356 від 02.05.2012 року є складовою частиною мисливського патрона до гладко ствольної вогнепальної зброї - полімерним контейнером, що призначений для відділення метального заряду від снаряда, утримання снаряду, пом'якшення поштовху порохових газів та запобігання деформації снаряда. Наданий контейнер виготовлений заводським способом та призначений для спорядження мисливських патронів 20-го калібру.

Вилучені під час огляду місця події 02.04.2012 року з одягу потерпілого в приймальному відділенні Малинського МРТМО три дробини (т.1 а.с.5-8) згідно висновку судово-балістичної експертизи є складовими частинами мисливських патронів до гладко ствольної вогнепальної зброї - снарядом «картеччю». Представлені на дослідження картеч та полімерний контейнер могли бути складовими частинами одного мисливського патрона.

Речовина бурого кольору вилучена під час огляду місця події 03.04.3012 року з автомобіля ОСОБА_7 ВАЗ-2111 (т.1 а.с.37-40) згідно висновку судово- імунологічної експертизи №7/56-12 від 20.04.2012 року походить від однієї особи, нею повинна бути людина група крові якої А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В ще й супутним антигеном Н, у тому числі і від ОСОБА_4

Також походження виявленої на кофті, футболці, штанах типу «джинс», змивах з правого та лівого кросівок крові не виключається від ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №7/55-12 від 20.04.2012 року (т.1 а.с. 239 -253).

Вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації діянь, які інкримінуються підсудному суд виходить з наступного:

Відповідно до частини першої статті 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з частиною другою статті 24 КК умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Судова практика для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи виходить з того, що при дослідженні доказів їм необхідно враховувати сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки (пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»).

З Постанови судової палати у кримінальних справах ВСУ України від 31.01.2013 року (справа 5-32кс12) слідує, що для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувало події, їх стосунки.

Так в явці з повинною (т.1 а.с.107 - 111) написаної власноруч ОСОБА_2 той вказував, що «зрозумів чим це пахне і що мене зроблять інвалідом а то й трупом... Я зрозумів, що з пустими руками до бандитів йти нельзя так як знав що в них є автомат… Я хотів захистити себе від бандитів знав що мене можуть вбити… Вибора у даній ситуації не було, я вирішив якщо щось піде не так постараюсь налякати їх пострілом… Дівчина зі всіма речами чекала на мене в 150 метрах від мене щоб покинути місто і в найближчий час туди не вертатися».

Під час проведення відтворення обстановки та обставин події з участю підсудного, той вказав положення в якому він знаходився в той час, коли здійснив постріл по чоловіку,я кий наближався, при цьому зброя була направлена в бік людини.

Свідок ОСОБА_5 показала, що стояла на відстані близько 300 метрів біля залізничних колій, чекаючи на ОСОБА_2, щоб втекти з міста. Бачила, як на аеродром приїхало таксі, кружляючи по аеродрому, а потім зупинилось. Почула постріл, після чого до неї підбіг ОСОБА_2, сказавши, що у нього великі проблеми, потрібно тікати від них, щоб не знайшли.

09 квітня 2012 року ОСОБА_2 був оголошений в розшук та 16 квітня 2012 року знайдений працівниками міліції в шалаші в лісовому масиві на відстані 1,5 км. від с. Баранівка Малинського району.

Свідок ОСОБА_8 засвідчив, що 02 квітня 2012 року близько 23-ї години йому зателефонував ОСОБА_2 та розповів, що «завалив чувака». Водночас неправдивими є покази підсудного щодо направлення смс-повідомлення ОСОБА_8 через відсутність на рахунку коштів, оскільки з роздруківок розмов слідує, що ОСОБА_2 в 22:09 розмовляв з ОСОБА_8 56 секунд та о 22:51 телефонував ОСОБА_3.

Таким чином, про наявність прямого умислу ОСОБА_2 на вбивство іншої людини свідчить послідовність дій підсудного в динаміці їх розвитку.

Ініціювання та визначення ним місця зустрічі в безлюдному місці поза межами міста, розташованого на відкритій ділянці місцевості в темну пору доби, що виключає присутність свідків зустрічі, заздалегідь приготовлені речі та продукти харчування для зникнення з міста, свідчать про наміри безперешкодного покидання місця події.

Заздалегідь приготовлене знаряддя злочину, яке зберігалось неподалік від території аеродрому, що давало підсудному переваги не бути поміченим при переміщенні зброї до місця зустрічі. Вчинення пострілу з незначної відстані в життєво важливий орган - живіт та локалізація тілесних ушкоджень на потерпілому при відсутності будь-якої реальної загрози життю ОСОБА_2, направлення рушниці в бік потерпілого та постріл патроном, зарядженим шротом, який має властивість розсіювання та придатний заподіяти значної шкоди здоров'ю.

Викладене свідчить, що підсудний завчасно цілеспрямовано підготував злочин та умисне вчинив дії, пов'язані із заподіянням смерті іншій людині.

Суд відхиляє доводи захисника про наявність в діях її підзахисного сильного душевного хвилювання викликаного поведінкою ОСОБА_3 як безпідставні. Одним із критеріїв стану сильного душевного хвилювання в момент скоєння злочину є раптовість вчинення дій, як безпосередня реакція на подію, що їх викликала, внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Як вбачається з матеріалів справи, показів свідків, потерпілого та й самого підсудного будь-яких реальних загроз його життю, знущань, образ з боку осіб, що прибули на аеродром 02 квітня 2012 року в його адресу не було. Внутрішнє хвилювання на яке посилається ОСОБА_2 не є тим фактором, яке дає підстави для застосування саме такої кваліфікуючої ознаки.

Згідно акту амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи №241-2012 від 18.05.2012 року ОСОБА_2 в минулому психічними захворюваннями не страждав, не страждає ними й наразі. Може віддавати значення своїм діям та керувати ними. В момент скоєння ним інкримінованих діянь психічними захворюваннями не страждав, а також не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, в тому числі в стані алкогольного психозу, патологічного сп'яніння, патологічного афекту, реактивного стану, слабоумства. В момент скоєння ним діяння міг віддавати значення своїм діям та керувати ними. Ситуація не носила афектогенний характер. Орієнтацію в навколишньому середовищі не втрачав, поведінка була поетапна, чітко орієнтувався в часі та просторі.

Вирішуючи питання про перевищення меж необхідної оборони, суд враховує ступінь та характер небезпеки, що загрожувала потерпілому, так і його сили та можливості уникнути пострілу. Виходячи з обставин, що встановлені судом, 02 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2 було відсутнє суспільно небезпечне посягання зі сторони ОСОБА_4, ОСОБА_3 чи ОСОБА_6, які стояли на відстані близько 20 метрів та не вчиняли будь-яких активних (в тому числі й реальних) дій по відношенню до підсудного, тобто була відсутня необхідність захисту.

З урахуванням приведених доказів, суд прийшов до висновку про доведеність винності ОСОБА_2 в скоєнні закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_4, та кваліфікує його діяння за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.

Призначаючи підсудному вид і міру покарання, суд, у відповідності до статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Як особа, ОСОБА_2 характеризується посередньо, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено. Складення явки з повинною відбулось після розшуку підсудного, його затримання та після винесення постанови про притягнення як обвинуваченого 16.04.2012 року свідчить про відсутність добровільності щирого каяття, як і зникнення з місця події. Таким чином, підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.

Призначаючи покарання, суд враховує думку потерпілого, який претензій до ОСОБА_2 не мав, та взагалі просив звільнити його від покарання, ступінь суспільної небезпеки вчиненого і зокрема те, що відповідно до ст. 12 КК України підсудним вчинено особливо тяжкий злочин, відповідальність за який передбачено позбавлення волі.

Наведене в сукупності свідчить про суспільну небезпечність підсудного та його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324, 327 КПК України (1960), -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні у вчиненні злочину передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч.1 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання засудженому обчислювати з моменту його затримання - з 16.04.2012 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити незмінним - взяття під варту.

Речові докази:

- кофту, футболку, штани, шкарпетки, кросівки, контейнер мисливського патрона, три картечі до мисливського патрона, паперовий згорток із марлевим тампоном, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Малинського МВ УМВС в Житомирській області - знищити після вступу вироку в законну силу (т.1 а.с.159)

- куртку, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Малинського МВ УМВС в Житомирській області - повернути за належністю ОСОБА_4, після вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області (рахунок 31258272211843 МФО 811039, код 25574601, банк одержувача УДК в Житомирській області) витрати за проведення судових експертиз в розмірі 1890 гривень.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же термін з моменту отримання ним копії вироку.

Суддя: В. В. Ярмоленко