Ухвала суду № 35593041, 21.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3636/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Боровицького О. А. Граб Л.С.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю:

Апелянта: ОСОБА_2

Представника відповідача: Широкого С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

26 грудня 2012 року Вінницьким міським судом винесено вирок, відповідно до якого: визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 185 ч. 1 КК України, та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування основного призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Відповідно до ст. 76 п. 2, 3, 4 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію в орган кримінально - виконавчої інспекції.

Згідно ухвали апеляційного суду від 28 лютого 2013 року вирок Вінницького міського суду від 26 грудня 2012 року стосовно Позивача змінено, а саме: змінено призначене ОСОБА_2 покарання за ст.185 ч.1 КК України з трьох років позбавлення волі до одного року позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, як то вказано у вироку. В решті вирок залишено без змін.

ОСОБА_2 неодноразово звертався до Відповідача із письмовим зверненням про надання йому дозволу для виїзду з території України для працевлаштування. Позивачу було відмовлено у виїзді з території України в зв'язку з тим, що в поданих ним документах відсутні підтвердження наявності підстав для виїзду за межі України.

Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання.

Згідно частини 2 зазначеної вище статті громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Порядок виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт і виправних робіт та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, організації роботи підрозділів кримінально-виконавчої щодо направлення осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі, до кримінально-виконавчих установ відкритого типу визначається Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 N270/1560, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 р. за N 16/8615.

Розділ IV зазначеної вище інструкції визначає порядок здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Відповідно до п.4.18 зазначеного вище розділу Інструкції визначено, що якщо судом засудженій особі встановлено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання, то виїхати вона може тільки після перевірки підстав на виїзд підрозділами інспекції (наприклад, підставами може бути необхідність зміни місця проживання, підтверджена документами або за наявності посвідки на постійне проживання в іншій державі та інше). З аналізу наведених вище норм слідує, що надання дозволу на виїзд за межі України на постійне місце проживання є правом, а не обов'язком Відповідача, за наявності документально підтверджених підстав для такого виїзду. Позивач не надав суду першої інстанції доказів, які б документально підтверджували підстави виїзду за кордон.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов'язання Відповідача надати йому дозвіл на виїзд за межі України для працевлаштування та про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з Відповідача шкоди, завданої Позивачу, оскільки дані вимоги взаємопов'язані між собою і остання є фактично похідною від першої.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 листопада 2013 року .

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Боровицький О. А.

Граб Л.С.