Постанова № 35592300, 17.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р. Справа № 820/3849/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Бенедик А.П., Суддя Калитка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського Національного університету внутрішніх справ МВС України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013р. по справі № 820/3849/13-а

за позовом Харківського Національного університету внутрішніх справ МВС України

до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківський національний університет внутрішніх справ, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 25.04.13 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 13595,52 грн.; скасувати постанову Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.04.13 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 13595,52 грн.; визнати протиправними дії Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 25.04.13 р. про відкриття виконавчого провадження за постановою № 16064417, виданою 25.04.13 р.; скасувати постанову Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.04.13 р. про відкриття виконавчого провадження за постановою № 16064417, виданою 25.04.13 р.; визнати протиправними дії Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 25.04.13 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн.; скасувати постанову Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.04.13 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн. від 25.04.13 р.; визнати протиправними дії Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 25.04.13 р. про відкриття виконавчого провадження від 25.04.13 р. за постановою № 16064417, виданою 25.04.13 р., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн.; скасувати постанову Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.04.13 р. про відкриття виконавчого провадження за постановою № 16064417, виданою 25.04.13 р., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.13 р. по справі № 820/3849/13-а у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.13 р. по справі № 820/3849/13-а і прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 23.11.09 р. державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 16064417 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Харківської області від 14.10.09 р. по справі № 27/280-09, виданого 30.10.09 р., про стягнення з Харківського національного університету внутрішніх справ на користь ФОП ОСОБА_1 боргу в розмірі 135955,16 грн., був наданий боржнику строк для добровільного виконання вказаного виконавчого документу, а саме: семиденний строк з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, та попереджено боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 34). Крім того, зазначено, що вказана постанова може бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання. Дана постанова рекомендованим листом з повідомленням про вручення була направлена супровідним листом вих. № 37076/14-27/3 на адресу Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою, зазначеною у виконавчому листі, і дане поштове відправлення було отримане 07.12.09 р. (а.с. 35, 36) уповноваженою особою Харківського національного університету внутрішніх справ Молчановою, що підтверджено її підписом.

Надана до матеріалів справи копії витягу «Журналу реєстрації вихідної кореспонденції» (номенклатурна справа: 14-27) за 2009 р. Комінтернівського ВДВС ХМУ свідчить про те, що «постанова про відкриття ст. ФОП ОСОБА_1» вих. № 37076 відправлена на адресу ХНУВС 30.11.09 р. (а.с. 90-92).

Суд першої інстанції визнав безпідставними твердження позивача про те, що він не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.11.09 р. (ВП № 16064417), оскільки вони спростовані вищевказаними документами. Також в постанові суду першої інстанції зазначено, що позивачем не надані докази оскарження даної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно ч. 6 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. Залучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що станом на 29.03.13 р. на адресу Комінтернівського ВДВС ХМУЮ підтвердження виконання боржником зобов'язань не надходили і ці факти позивачем не спростовані.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що в ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (рішення). В ч. 2 ст. 24 цього Закону передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. При цьому копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, проте державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, що передбачено ч. 1 ст. 30 Закону.

Відповідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. А в ст. 5 Закону передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом. Згідно ч. 3 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

В ст. 12 Закону визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Суд першої інстанції з'ясував, що 01.04.13 р. на адресу позивача була надіслана вимога ВП № 16064417/ДВ-3 про надання завірених належним чином копії статуту підприємства, відомостей щодо майна, яке перебуває на балансі у підприємства, необхідну бухгалтерську документацію та пояснень з приводу невиконання рішення суду або підтвердження його виконання (а.с. 37). Зазначена вимога була отримана позивачем 11.04.13 р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції позивача на копії вимоги (а.с. 14). У відповідь на зазначену вимогу позивачем була надіслана скарга на неправомірні дії державного виконавця від 15.04.13 р., в якій позивач просив зобов'язати головного державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ Іванову Л.І. відізвати вимогу ВП № 16064417/ДВ-3 та закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 27/280-09, виданого 30.11.09 р., про стягнення з ХНУВС на користь ФОП ОСОБА_1 боргу у розмірі 135955,16 грн. Додатком до вказаної скарги позивачем була долучена копія платіжного доручення № 3460 від 16.12.09 р. (а.с. 38), з якого вбачається, що платіж у розмірі 135955,16 грн. в рахунок оплати заборгованості за рішенням Господарського суду Харківської області від 14.10.09 р. по справі № 27/280-09 сплачений Головним управлінням Державного казначейства України у Харківській області 21.12.09 р.

Проте, зважаючи на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.11.09 р. була отримана позивачем 07.12.09 р., строк для добровільного виконання рішення суду був встановлений - 7 днів з дня одержання зазначеної постанови, тобто добровільне виконання судового рішення мало проводитися до 14.12.09 р., але фактично був проведений 21.12.09 р., суд першої інстанції робив висновок про те, що позивач не виконав виконавчий документ у строк, наданий для добровільного виконання.

В ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, відповідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Оскільки боржником не було виконано виконавчий документ у строк, наданий для добровільного виконання, 25.04.13 р. державним виконавцем були винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 13595,52 грн. (а.с. 7) та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн. (а.с. 9), які відповідно до супровідних листів від 25.04.13 р. були надіслані на адресу позивача за адресою, зазначеною у виконавчому документі (а.с. 45, 49). За таких підстав суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача по винесенню оскаржених постанов від 25.04.13 р. у виконавчому провадженні № 16064417 є обґрунтованими та правомірними.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно ч. 1 ст. 50 даного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Залучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що державним виконавцем на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова від 25.04.13 р. про закінчення виконавчого провадження (ВП № 16064417), якою, зокрема, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій виведено в окреме провадження (а.с. 39). Крім того, державним виконавцем 25.04.13 р. на підставі ст. 17, ст. 19, ст. 20, ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП № 37769736) щодо примусового виконання постанови № 16064417, виданої 25.04.13 р. Комінтернівським ВДВС ХМУЮ, про стягнення з боржника - Харківського національного університету внутрішніх справ виконавчого збору у розмірі 13595,52 грн.; та про відкриття виконавчого провадження (ВП № 37769009) щодо примусового виконання постанови № 16064417, виданої 25.04.13 р. Комінтернівським ВДВС ХМУЮ, про стягнення з боржника - Харківського національного університету внутрішніх справ витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн. (а.с. 49 зворот, 45 зворот).

В ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. В п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу. Отже, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, є виконавчими документами.

В постанові суду першої інстанції вказано на те, що згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.03 р., виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово. З цього випливає, що законодавець пов'язує винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору не з повним фактичним виконанням рішення і стягненням суми боргу, а саме з фактом невиконання боржником рішення у наданий добровільний строк.

Крім того, відповідно п. 3.7.4. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.12 р., який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.12 р. за № 489/20802, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 ч. 1 ст. 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

На підстави вищевикладеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач при винесенні спірних постанов діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.03 р., на яку посилається суд першої інстанції, вказано, що однією з підстав для стягнення виконавчого збору є примусове виконання рішення органом виконавчого служби.

В ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням. Проте відповідачем не надані докази того, що будь-які з перелічених заходів для примусового виконання ним були здійснені для того, щоб на користь стугувача від боржника надійшли кошти.

Також слід відмітити, що в ст. 30 цього Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа. Проте в матеріалах справи відсутні дані про те, що відбувалося відкладення або зупинення виконавчого провадження, наявність зведеного виконавчого провадження, а тому прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.04.13 р. та оскаржених постанов про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій за межами встановленого Законом 6-місячного строку ні чим не обумовлено.

Також слід відмітити, що відповідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Але відповідачем не надані докази того, що будь-які з перелічених витрат були понесені для примусового виконання судового рішення протягом строку, встановленого Законом.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що з урахуванням вищенаведених положень, Закон надає право на винесення постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій за умови наявності одночасно двох підстав: невиконання рішення суду у строк, установлений для добровільного його виконання та фактичне виконання рішення суду органом ДВС в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового впливу до боржника, передбачених ст. 72 Закону України «Про виконавче провадження». Зважаючи на те, що відповідачем не були вчинені жодні дії примусового характеру, що були б направлені на виконання рішення суду в примусовому порядку та не були фактичного стягнення заборгованості, слід зробити висновок про те, що оскаржені в даному провадженні постанови відповідача є протиправними, оскільки виконавчий збір стягується від фактично стягнутих виконавцем сум або вартості майна боржника.

За таких підстав колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.13 р. по справі № 820/3849/13-а прийнята з порушенням норм чинного законодавства та без врахування фактичних обставин, а тому наявні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського Національного університету внутрішніх справ МВС України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013р. по справі № 820/3849/13-а - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013р. по справі № 820/3849/13-а - та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ.

Визнати протиправними дії Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 25.04.13 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 13595,52 грн.; скасувати постанову Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.04.13 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 13595,52 грн.; визнати протиправними дії Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 25.04.13 р. про відкриття виконавчого провадження за постановою № 16064417, виданою 25.04.13 р.; скасувати постанову Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.04.13 р. про відкриття виконавчого провадження за постановою № 16064417, виданою 25.04.13 р.; визнати протиправними дії Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 25.04.13 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн.; скасувати постанову Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.04.13 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн. від 25.04.13 р.; визнати протиправними дії Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 25.04.13 р. про відкриття виконавчого провадження від 25.04.13 р. за постановою № 16064417, виданою 25.04.13 р., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн.; скасувати постанову Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.04.13 р. про відкриття виконавчого провадження за постановою № 16064417, виданою 25.04.13 р., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) А.П. Бенедик

(підпис) О.М. Калитка

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська