Ухвала суду № 35592233, 17.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р.Справа № 820/4883/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Бенедик А.П., Суддя Калитка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2013р. по справі № 820/4883/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області

до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

про скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ВП № 37660129 від 18.04.13 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.13 р. по справі № 820/4883/13-а у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.13 р. по справі № 820/4883/13-а та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 16.04.13 р. до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції надійшла заява Управлінням Пенсійного фонду України в Сумському районі про примусове виконання вимоги про сплату недоїмки № Ф-54/3 У від 07.02.13 р. Державним виконавцем органу державної виконавчої служби Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Самойленко П.С. була винесена постанова від 18.04.13 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 37660129 за вимогою Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі № Ф-54/3 У від 07.02.13 р. про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь УПФУ у Сумському районі Сумської області заборгованості зі сплати недоїмки в сумі 4572,42 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник проживає за адресою: АДРЕСА_1, ніяких відомостей про місце роботи боржника чи інших відомостей про отримання ним доходу у заяві стягувача не наведено.

Копія зазначеної постанови разом з виконавчим документом була отримана позивачем 10.06.13 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, а до суду позивач звернувся 13.06.13 р., що свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження», в ст. 1 якого вказано, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В ст. 2 цього Закону передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. В ст. 25 Закону зазначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, а ст. 20 визначає місце виконання рішення. Згідно із даною нормою Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Як передбачено в п. 4 ч. 1 ст. 26 цього Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення. Згідно ч. 2 вказаної норми про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом. Таким чином наведені норми передбачають повноваження державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження на стадії відкриття виконавчого провадження за результатами розгляду інформації та документів, поданих стягувачем.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов до висновку, що стягувач в разі подання заяви про примусове виконання виконавчого документа не за місцем реєстрації боржника, визначеному у виконавчому документі, тобто реалізуючи право вибору місця виконання в заяві про примусове виконання виконавчого документа, повинен зазначити необхідну інформацію або подати документи щодо знаходження боржника, або його місця роботи або знаходження його майна на території того відділу виконавчої служби, до якого подається виконавчий документ на підтвердження обраного місця виконання. Відсутність такої інформації або документів не передбачає повноважень у державного виконавця дійти до висновку про пред'явлення виконавчого документа стягувачем за належним місцем виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подана заява про примусове виконання вимоги про сплату недоїмки № Ф-54/3 У від 07.02.13 р. відносно божника СПД ФО ОСОБА_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. У заяві про примусове виконання від 11.04.13 р. та у виконавчому документі відсутня будь-яка інформація щодо перебування, місця роботи боржника або місцезнаходженням його майна на території Ленінського району м. Харкова, при цьому, як в заяві про примусове виконання, так і у виконавчому документі, наведена інформація про місце реєстрації боржника СПД ФО ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. Згідно виконавчого документа боржник проживає за цією ж адресою.

За таких підстав на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваного рішення у нього була відсутня інформація щодо місця перебування боржника, його місця роботи або знаходження майна на території Ленінського району м. Харкова, при цьому в заяві та виконавчому документі наявна інформація, лише щодо реєстрації боржника за адресою Сумський район, с. Хотінь вул. Звягіна б. 4. Оскаржувана постанова прийнята в межах встановленого строку - три робочі дні, оскільки заява надійшла 16.04.13 р., а постанова прийнята 18.04.13 р.

Суд першої інстанції визнав безпідставними посилання позивача на те, що на виконанні знаходиться інша вимога про стягнення боргу з того ж самого боржника, що підтверджується постановою від 01.08.12 р., оскільки, по-перше, вказані документи до поданої заяви не надавалися, по-друге, правами та обов'язками державного виконавця не передбачено до відкриття виконавчого провадження перевірка виконавчих проваджень, що знаходяться на виконанні у відділі державної виконавчої служби, по-третє, з постанови вбачається, що вона прийнята іншим органом виконавчої служби у зв'язку з отриманням в межах іншого виконавчого провадження документального підтвердження зміни місця роботи боржника та у відповідності до ч. 5 ст. 20 та п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ направлено за належністю, в четвертих, відповідно ч. 8 ст. 20 Закону спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються.

При цьому суд першої інстанції вказав на те, що відмова у відкриті виконавчого провадження не позбавляє права позивача повторно звернутись з заявою про примусове виконання до відповідача, в якій зазначити інформацію щодо місця роботи боржника на території Ленінського району м. Харкова в обґрунтування обраного місця виконання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.13 р. по справі № 820/4883/13-а прийнята з урахуванням приписів чинного законодавства та фактичних обставин, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2013р. по справі № 820/4883/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2013р. по справі № 820/4883/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) А.П. Бенедик

(підпис) О.М. Калитка

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська