Постанова № 35591763, 28.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 921/402/13-г/9

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні касаційні скарги 1. Першого заступника прокурора Тернопільської

області

2. Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор"

Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна

компанія "Автомобільні дороги України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013

у справі № 921/402/13-г/9

за позовом Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у

транспортній сфері в інтересах держави в особі Державної

служби автомобільних доріг України, Дочірнього підприємства

"Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного

товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні

дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬ

МОСТОБУД"

про стягнення 311 662,02 грн.

за участю представників:

прокуратури: Романов Р.О. (посв. №014714 від 21.01.2013)

позивачів: 1. не з'явився

2.Кульчицька Л.О.- предст. (дов. від 04.01.2013)

відповідача: Левкович В.Ю.- предст. (дов. від 20.07.2013)

ВСТАНОВИВ:

Тернопільський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної служби автомобільних доріг України, Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬ МОСТОБУД" про стягнення (з урахуванням уточнених позовних вимог) 311 662,02 грн. амортизаційних відрахувань.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 (суддя Гевко В.Л.) позов задоволено повністю. Рішення мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 (судді Скрипчук О.С., Кравчук Н.М., Матущак О.І.) рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що позивачем не було дотримано процедури нарахування залишку коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів.

Перший заступник прокурора Тернопільської області та Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у касаційних скаргах просять суд касаційної інстанції скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013. При цьому, Прокуратура просить суд касаційної інстанції справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, який припустився порушення норм процесуального права, а позивач просить, за результатом скасування постанови апеляційної інстанції, залишити в силі рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

14.11.13 розгляд касаційних скарг відкладено на 28.11.2013.

22.11.2013 судом одержано доповнення до касаційної скарги за підписом Першого заступника прокурора Тернопільської області, у якій прокуратура просить Вищий господарський суд України скасувати постанову апеляційної інстанції, яка винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скарги без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги Першого заступника прокурора Тернопільської області (з урахуванням доповнення до касаційної скарги) та Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 26.06.2009р. між Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендодавець) та ТОВ "ТЕРНОПІЛЬ МОСТОБУД" (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу. Даний комплекс належить на праві повного господарського відання Дочірньому підприємству "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та зареєстрований на праві власності за ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

В розділі 4 договору (у редакції договору від 26.06.2009) сторони погодили, що передбачені законодавством амортизаційні відрахування на майно, що орендується, нараховує та залишає у своєму розпорядження орендар. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. За підсумками звітного року заборгованість орендаря за орендоване майно зменшується на суму нарахованої амортизації та збільшується на суму проведених капітальних поліпшень здійснених за рахунок нарахованої амортизації. Для обліку таких операцій орендар щомісячно до 15 числа наступного за звітним роком надає орендодавцю первинні документи про суму нарахованої амортизації та вартість здійснених капітальних поліпшень.

18.01.2013р. між сторонами було укладено додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди цілісного майнового комплексу. Пунктом 1додаткового договору сторони дійшли згоди достроково припинити термін дії договору оренди цілісного майнового комплексу від 26.06.2009 року з 18 січня 2013 року.

Згідно п.2 додаткового договору, орендар зобов'язується до підписання акту приймання-передачі погасити заборгованість по орендній платі згідно наданого орендодавцем рахунку та повернути орендодавцю залишок амортизаційних відрахувань на орендовані необоротні активи в сумі 631 438,73 грн.

Пунктом 3 додаткового договору сторони визначили, що майно повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі після закінчення дії договору оренди та після повного розрахунку сторін, але не пізніше 31 січня 2013 року. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання передачі майна з оренди.

Сторони погодили, що додатковий договір вступає в силу з моменту нотаріального посвідчення (п. 6 додаткового договору).

На виконання п. 3 додаткового договору, 31.01.2013 року між сторонами був підписаний акт прийому передачі цілісного майнового комплексу.

Неналежне виконання відповідачем умов додаткового договору від 18.01.2013 щодо повернення орендодавцю амортизаційних відрахувань, стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини виниклі з приводу оренди майна, які регулюються положеннями §1 глави 58 ЦК України, §5 глави 30 ГК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно статті 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно статті 763 Цивільного Кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Право власності на майно, придбане за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушені умови додаткового договору від 18.01.2013 щодо повернення залишку амортизаційних відрахувань на орендовані необоротні активи. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції підставно визнав заявлені позовні вимоги обґрунтованими, задовольнивши позов.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, відмовляючи у задоволенні позовних вимог через недотримання позивачем процедури нарахування залишку коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів, та зазначаючи, що акт звірки взаємних розрахунків, за своєю правовою природою, не є розрахунком залишку коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів, не врахував, що в силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства; сума залишку амортизаційних відрахувань погоджена сторонами у п. 2 додаткової угоди від 18.01.2013 до договору оренди цілісного майнового комплексу; визначення залишку коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів у відповідності до процедури, встановленої Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 року за № 446/2250, передує двосторонньому погодженню сторонами такої суми залишку коштів, зокрема, шляхом підписання договору; ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі відповідач не заперечував проти погодженої сторонами суми залишку амортизаційних відрахувань на орендовані необоротні активи та здійснив оплату більшої частини узгодженої суми (оплачено 319 776,71грн.). Зазначене призвело до помилкового скасування судом апеляційної інстанції законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Водночас, рішення суду першої інстанції зі справи, за відсутності передбачених законом підстав для його зміни або скасування, має бути залишено в силі як таке, що відповідає встановленим фактичним обставинам та прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 111-11 ГПК України у разі скасування чи зміни рішення у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат.

З огляду на те, що касаційні скарги прокуратури та Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" підлягають задоволенню, відповідно, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 - скасуванню, а рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 - залишенню в силі, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3116,62грн. (стягнутий із позивача на користь відповідача згідно постанови апеляційної інстанції, яка підлягає скасуванню) та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3116,62грн. підлягають стягненню із Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬ МОСТОБУД" на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Першого заступника прокурора Тернопільської області та Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 у справі № 921/402/13-г/9 скасувати.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 25.06.2013 у справі № 921/402/13-г/9 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬ МОСТОБУД" (Тернопільська обл., с. Острів, вул. Промислова, 9А, код ЄДРПОУ 36404316) на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Тернопіль, вул. О. Кульчицької, 8, код ЄДРПОУ 31995099) 3116,62грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 3116,62грн. -судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій