Постанова № 35591671, 25.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року Справа № 5002-23/4075-2010

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний Берег"на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 р. (головуючий суддя Волков К.В., судді: Борисова Ю.В., Гонтар В.І.)за заявою Державного підприємства "Лівадія" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 26.08.2010 р.у справі№ 5002-23/4075-2010 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний Берег"доДержавного підприємства "Лівадія"простягнення 6.186.360,80 грн.,за участю представників:позивачане з'явились,відповідачівКоваленко О.О.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.08.2010 р. у справі № 5002-23/4075-2010 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р., задоволено позовні вимоги: стягнуто з Державного підприємства „Лівадія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячний Берег" 6.186.360,80 грн. безпідставно отриманих коштів, 25.500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2013 р. у справі № 5002-23/4075-2010, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 р., задоволено заяву Державного підприємства "Лівадія" про надання розстрочки та розстрочено виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.08.2010 р. у справі № 5002-23/4075-2010 на 3 роки, починаючи з 01.08.2013 р. шляхом щомісячної оплати у розмірі 167.558,24 грн.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями про розстрочення, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відповідача відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст. 212 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги ухилення відповідача від виконання рішення суду, яке, за твердженням, позивача має місце.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, на необґрунтованість заявленого клопотання, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, кий видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Така правова позиція викладена і в п. 7.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Разом з тим Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами спору існують економічні відносини з початку 2000 років. З 2010 року у Державного підприємства „Лівадія" виникли складнощі щодо виконання зобов'язань за укладеними договорами, що стало предметом розгляду Господарським судом Автономної Республіки Крим у справах №№5002-23/4074-2010, 5002-23/3748-2010.

До заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення у даній справі Державним підприємством „Лівадія" були надані суду першої інстанції акти звірки взаємних розрахунків між сторонами спору з виконання рішень Господарського суду Автономної Республіки Крим у справах №№5002-23/4074-2010, 5002-23/3748-2010, договір комісії від 22.03.2013 р. та експертний економічний висновок № 44.

Відповідно до експертного економічного висновку № 44 відповідач у зв'язку з наявністю інфляційних процесів в Україні в період з 2007-2010 року (тобто, в період укладення та виконання зобов'язань за спірним договором) знаходиться в у стані "вірогідного банкрутства".

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2010 р. у справі № 5002-23/3748-2010 стягнуто з Державного підприємства „Лівадія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячний берег" 3.015.032,21 грн., відкрито виконавче провадження ВП № 35893578 про примусове виконання цього рішення.

Відповідно до Акта звірки взаємних розрахунків у справі № 5002-23/3748-2010 від 05.08.2010 р. борг Державного підприємства „Лівадія" в розмірі 3.015.032,21 грн. майже повністю погашено, залишок складає 25.736,00 грн.

Між сторонами також було укладено договір комісії № 14 від 22.03.2013 р., згідно з яким Державне підприємство „Лівадія" передало Товариству з обмеженою відповідальністю „Сонячний берег" на реалізацію продукцію на суму 3.220.933,41 грн.

Таким чином, між сторонами існують взаємні розрахунки у вигляді грошових коштів та товарної продукції, але за різними правовими підставами (рішеннями господарського суду Автономної Республіки Крим та договором комісії).

Судами також встановлено, Державне підприємство „Лівадія" є підприємством, створеним на основі державного майна, входить до складу Національного виробничо-аграрного об'єднання „Масандра" і безпосередньо підпорядковується Міністерству аграрної політики і продовольства України.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави складає не менше 25 відсотків, у зв'язку з чим звернення стягнення на майно Державного підприємства „Лівадія", що належить підприємству на праві повного господарського відання, не підлягає примусовому відчуженню в будь-якому випадку і в будь-який спосіб.

Судами встановлено, що відповідач не ухиляється від оплати заборгованості, визнає борг перед позивачем і не відмовляється від його погашення, однак підприємство знаходиться на межі банкрутства у зв'язку із накладенням постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим від 04.01.2013 р. реєстраційний номер ВП 35893486 (далі - постанова) арешту на все майно підприємства.

Постановою накладено арешт на об'єкти нерухомості, основні фонди підприємства, оборотні засоби, які використовуються підприємством для ведення своєї господарської діяльності - виробництва винопродукції, а також на саму винопродукція, продаж якої є єдиним засобом отримання прибутку. Робота та господарська діяльність Державного підприємства „Лівадія" повністю зупинена, виготовлення та реалізація продукції зупинені, доходів підприємство не отримує, виплата всіх податків, зборів та заробітної плати неможливі, що тягне за собою нарахування штрафних санкцій та пені.

З урахуванням наведеного судами встановлено, що станом на час розгляду заяви Державне підприємство „Лівадія" знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

Колегія суддів відзначає, що, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому відстрочка виконання судового рішення пов'язана з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання.

Беручи до уваги вищенаведене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що вказані обставини є винятковими, роблять негайне виконання рішення відповідачем неможливим, а тому суди підставно задовольнили заяву відповідача та надали розстрочку виконання рішення на 3 роки шляхом щомісячної оплати у розмірі 167.558,24 грн.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для розстрочку виконання рішення суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний Берег" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2013 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 р. у справі № 5002-23/4075-2010 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков