Постанова № 35591658, 25.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року Справа № 924/323/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Безпалюк О.Л.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р.

у справі № 924/323/13-г Господарського суду Хмельницької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Полонського підприємства теплових мереж

про стягнення 1684202,47грн. основного боргу, 142195,09грн. пені, 47901,87грн. 3% річних, 5717,50грн. інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Хельницької області з позовом до Полонського підприємства теплових мереж про стягнення 1684202,47грн. основного боргу, 142195,09грн. пені, 47901,87грн. 3% річних, 5717,50грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2013р. (суддя Смаровоз М.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. (судді: Петухов М.Г., Маціщук А.В., Гулова А.Г.), позов задоволено частково, стягнуто з Полонського підприємства теплових мереж на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1684202,47грн. основного боргу, 66331,63грн. пені, 47901,87грн. 3% річних, 5717,5грн. інфляційних втрат та 37409,70грн. судового збору.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмові у позові щодо стягнення 66331,63грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

01.01.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (постачальником) та Полонським підприємством теплових мереж (споживачем) укладено договір № 2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) на постачання природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, відповідно до якого постачальник постачає природний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1. договору).

Розділом 4 договору, до якого в подальшому вносились зміни додатковими угодами №1 від 05.01.2012р., №2 від 26.06.2012р., сторони погодили вартість послуг та порядок розрахунків.

Відповідно до п.4.6. договору, розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8:00 години першого дня місяця до 8:00 години першого дня наступного включно.

Згідно з п.4.7. договору оплата вартості природного газу, послуг з його постачання, транспортування та розподілу газу здійснюється споживачем грошовими коштами щодекадно, а саме: до 10 числа місяця поставки - 33%, до 20 числа місяця поставки - 33%, до 30 (31) числа місяця поставки -34%. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється споживачем до 5 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 6.2.2 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На виконання умов договору Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" в період з січня по квітень 2012року за відповідними актами приймання -передачі передано, а відповідачем отримано природний газ на загальну суму 2565353,67грн., однак останній оплатив лише 881151,20грн., в результаті чого утворився борг у розмірі 1684202,47грн.

31.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (первісним кредитором) та Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги №2849, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - Полонського підприємства теплових мереж за договором на постачання природного газу №2012-ТКЕ/БО-(12)-(1) від 01.01.2012р. у сумі 1684202,47 грн. (п.1.1. договору про відступлення права вимоги).

Згідно з п.1.2. договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Новому кредитору передано всі необхідні документи та повідомлено боржника про заміну кредитора.

Оскільки сума основного боргу в розмірі 1684202,47 грн. не була сплачена відповідачем, то позивачем нараховано 142195,09грн. пені, 47901,87грн. 3%річних, 5717,50грн. інфляційних втрат. Господарськими судами попередніх інстанцій визнано суму основного боргу обґрунтованою та перевірено правильність нарахувань на суму основного боргу, в результаті чого встановлено, що розрахунки сум інфляційних втрат та річних виконані правильно, а сума пені, яка підлягає до стягнення, за розрахунком судів становить 132663, 26грн., оскільки решта пені в сумі 9531,82грн. заявлена до стягнення поза межами строку позовної давності і про застосування наслідків спливу такого строку заявлено відповідачем.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені. На підтвердження вказаного клопотання подані відповідні документи.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарські суди врахували вищезазначене клопотання відповідача, дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили заявлений до стягнення розмір пені до 66331,63 грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не виконано зобов'язання щодо повної оплати отриманого газу, то суди попередніх інстанцій правомірно стягнули з відповідача на користь позивача суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

З огляду на встановлені обставини та норми наведеного законодавства, суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір у даній справі.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. у справі №924/323/13-г - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.