Ухвала суду № 35591640, 12.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 листопада 2013 року Справа № 922/261/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А.,суддів:Владимиренко С.В., Демидової А.М., Мирошниченка С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши заяву Акціонерного товариства "Готельний комплекс Славія" про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 05.06.2013у справі№922/261/13-гза позовом Харківської міської ради доАкціонерного товариства "Готельний комплекс Славія"треті особи:1.Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації; 2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської радипровизнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2013 у справі №922/261/13-г, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 позов задоволено, визнано недійсним охоронно-орендний договір №70 від 09.08.1996.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2013 у даній справі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 залишено без змін.

Акціонерне товариство "Готельний комплекс Славія" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.06.2013 у справі №922/261/13-г, в якій просить скасувати зазначену постанову.

Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 08.11.2012 у справі №5023/1290/12 та ухвалу Вищого господарського суду України від 18.02.2013 у справі №5023/1290/12, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального права, внаслідок чого, на думку заявника ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 05.06.2013 у справі №922/261/13-г, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсним охоронно-орендного договору нерухомого майна, яке є пам'яткою історії та культури, виходячи при цьому із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що спірний договір було укладено в період чинності іншого договору оренди вказаного нерухомого майна (укладеного раніше), що суперечить вимогам чинного на той час законодавства.

Водночас у постанові від 08.11.2012 у справі №5023/1290/12 суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, прийшов до висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним охоронно-орендного договору нерухомого майна, яке є пам'яткою історії та культури, оскільки: сторони спірного договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо користування орендованим майном, досягли згоди щодо всіх вимог, передбачених нормами чинного на той час спеціального законодавства та скористалися типовою формою на момент його укладення; державний орган, який уклав спірний договір, діяв в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Разом з тим, колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ухвалу Вищого господарського суду України від 18.02.2013 у справі №5023/1290-12, оскільки при прийнятті зазначеної ухвали, судом касаційної інстанції вирішувалось процесуальне питання стосовно наявності підстав для перегляду судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, що не відповідає приписам розділу XII2 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерному товариству "Готельний комплекс Славія" у допуску справи №922/261/13-г до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ. ПлюшкоСудді:С. Владимиренко А. Демидова С. Мирошниченко С. Шевчук