Ухвала суду № 35591633, 19.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 листопада 2013 року Справа № 5013/152/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Могил С.К.,суддів:Добролюбової Т.В., Владимиренко С.В., Селіваненка В.П., Шевчук С.Р.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 16.07.2013у справі№ 5013/152/11за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Добробут"про банкрутство,розпорядник майнаарбітражний керуючий Гусар І.О.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2012 у справі № 5013/152/11 визнано грошові вимоги кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" на загальну суму 11 357 845,25 грн. В тому числі визнано вимоги та внесено до затвердженого реєстру вимог кредиторів:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаївське" - 241 905 грн. - перша черга;

- Фермерське господарство "Хлібороб-Р" - 84 857,92 грн. - перша черга, 1 084,57 грн. - четверта черга;

- Фермерське господарство "Маяк-Р" - 159 850 грн. - перша черга, 1 834,50 грн. - четверта черга;

- Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе - 860 828 грн. - перша черга, 4 786,79 грн. - четверта черга;

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі № 5013/152/11 ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2012 в частині визнання вимог зазначених вище кредиторів скасовано, дані грошові вимоги відхилено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2013 у справі № 5013/152/11 скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі № 5013/152/11, ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2012 залишено в силі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.07.2013 у справі № 5013/152/11, у якій заявник просить скасувати вказану постанову, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заява, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 04.09.2013 у справі № 910/688/13, від 02.04.2013 справі № 5004/1027/12 (5004/2092/11), від 08.10.2013 у справі № 5021/1347/2011, від 09.10.2013 у справі № 1/65-Б, від 17.01.2012 у справі № Б8/086 10, мотивована неправильним та неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статей 1, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на під час розгляду вимог кредиторів та затвердження реєстру кредиторів) (далі - Закон про банкрутство), пункту 3.3.1, 3.6 Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 02.07.2010 № 788, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа № 5013/152/11 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Так, в постанові від 16.07.2013 у справі № 5013/152/11, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України зазначив про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо включення до реєстру вимог кредиторів вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе, Фермерського господарства "Маяк Р", Фермерського господарства "Хлібороб-Р" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаївське" (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи з того, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що названі кредитори, згідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, є обтяжувачами відповідно до укладених договорів застави, у зв'язку з чим відповідно до вимог чинного законодавства обов'язок подання письмової заяви з вимогами до боржника протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, не розповсюджується на вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника.

Водночас, у постанові від 02.04.2013 у справі № 5004/1027/12(5004/2092/11), на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у визнанні вимог кредитора з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що заяву про уточнення грошових вимог кредитора до боржника було подано до господарського суду з пропуском строків, встановлених для подання відповідних заяв чинним законодавством України (по закінченню тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство); вимоги до боржника в частині коштів, які складають вартість переданої кредитором боржнику продукції не підтверджуються жодними доказами, окрім посилань на здійснення даної операції; вимоги щодо включення до реєстру кредиторських вимог коштів, перерахованих за певну продукцію по суті є майновими вимогами, натомість Законом про банкрутство передбачено заявлення лише грошових вимог до боржника; вимоги, які ґрунтуються на накладних за 2008 рік, погашені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; вимоги, які ґрунтуються на накладних за 2006-2007 роки заявлені кредитором з пропуском строку позовної давності.

В постанові від 04.09.2013 у справі № 910/688/13 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у визнанні вимог кредитора з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що укладений даним кредитором і боржником договір не передбачає сплату коштів боржником, а лише встановлює право кредитора не підписувати акт прийому-передачі нежилого приміщення до усунення боржником недоліків виконаних ним робіт, тобто вимога кредитора в даному випадку є не грошовою, а майновою вимогою.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах встановлених судом фактичних обставин справи залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

Постанови Вищого господарського суду України від 08.10.2013 у справі № 5021/1347/2011, від 09.10.2013 у справі № 1/65-Б, від 17.01.2012 у справі № Б8/086 10, на які також посилається заявник, не можуть бути прийняті як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах в зв'язку з тим, що даними постановами судові рішення попередніх судових інстанцій було скасовано в частині кредиторських вимог заявників касаційних скарг, а справи в цій частині направлено на новий розгляд до судів першої інстанції, що не означає остаточного вирішення вказаних питань у справі, тому на такі постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України.

Також з поданої заяви вбачається, що доводи заявника зводяться і до оцінки дій суду касаційної інстанції щодо повноти та правильності дослідження обставин справи та здійснення оцінки судом доказів у справі, стосовно чого колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 ГПК України, правова оцінка повноти та правильності дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Добробут" у допуску справи № 5013/152/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:С.МогилСудді:Т.Добролюбова С.Владимиренко В.Селіваненко С.Шевчук