Ухвала суду № 35591558, 06.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/18685/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Дятловської І.В.,відповідача:Харченка Р.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової служби в Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012

у справі № 2-а-6960/10/1070

за позовом Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»

до Державної податкової адміністрації в Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» (надалі - позивач, ПАТ «АЕС Київобленерго») до Державної податкової адміністрації в Київській області, правонаступником якої є Державна податкова служба в Київській області (надалі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2010 № 0000283810/0 та № 0000293810/0.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 і відмовити в позові в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації в Київській області було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства та правомірності нарахування податку з доходу нерезидента компанії AES «Washington Holdings B.V.» (Нідерланди) за період з 01.10.2007 по 31.12.2007.

За результатами перевірки складено акт від 09.07.2010 № 15/38-111/23243188, в якому зафіксовано порушення вимог пп. 13.2 ст. 13 та п. 16.13 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), в результаті чого позивачем занижено розмір сплати податку на доходи нерезидента під час виплати дивідендів на користь AES «Washington Holdings B.V.» (Нідерланди) у сумі 3 441 850,54 грн.

Податковий орган вважає, що позивач при виплаті дивідендів в IV кварталі 2007 року в сумі 68 837 010,76 грн. на користь компанії AES «Washington Holdings B.V.» (Нідерланди) зобов'язаний був утримати податок в розмірі 3 441 850,54 грн., що становить 5 % від суми сплачених дивідендів.

На підставі акта перевірки позивачеві нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3 411 850,54 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2010 № 0000283810/0, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 883 701,08 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2010 № 0000293810/0.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України тощо (п. 1.21 ст. 1 вказаного Закону).

Статтею 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено особливості оподаткування доходів нерезидентів.

У відповідності до положень пп. 13.1 ст. 13 наведеного Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, зокрема, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом.

За приписами п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

При цьому, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору (п. 18.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином, за загальним правилом, установленим вищенаведеним Законом, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за рахунок такого нерезидента. Виключенням є правила, які визначені у міжнародному договорі, ратифікованому Верховною Радою України.

02 листопада 1996 року набрала чинності Конвенція між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, ратифікована Законом України від 12.07.1996 № 332/96-ВР.

Відповідно до пунктів 2 і 3 статті 10 зазначеної Конвенції ставка податку, що стягується Україною з доходу у вигляді дивідендів, визначення яких наведене у пункті 6 статті 10 Конвенції, що одержується резидентами Королівства Нідерландів, знижена до:

- 0 відсотків за умови, якщо фактичним власником є компанія (інша, ніж партнерство):

і) яка володіє прямо щонайменше 50 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, і передбачається, що інвестицію в розмірі щонайменше 300 000,00 доларів США або їх еквівалент у національній валюті Нідерландів або України було внесено в капітал компанії України, що сплачує дивіденди;

іi) або чия інвестиція у капіталі компанії, що сплачує дивіденди, гарантована або застрахована Урядом або центральним банком Нідерландів, або будь-яким агентством, або органом (включаючи фінансовий інститут), що є власністю або контролюється Урядом Нідерландів (стаття 10, пункт 3);

- 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша, ніж партнерство), що володіє щонайменше 20 відсотками капіталу компанії України, що сплачує дивіденди (стаття 10. пункт 2а);

- 15 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках (стаття 10, пункт 2b).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 04.05.2001 між Фондом державного майна України та компанією AES «Washington Holdings B.V.» (Нідерланди) було укладено договір № КПП-314 купівлі-продажу пакету акцій ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» (правонаступник - ПАТ «АЕС Київобленерго») в кількості 75 % + 1 акція, вартість якого становила 248 686 200,00 грн.

18.06.2004 між позивачем та компанією AES «Washington Holdings B.V.» (Нідерланди) укладено договір № 301 про купівлю останнім простих іменних акцій позивача у кількості 32 461 160 штук, номінальною вартістю 0,05 грн. за акцію.

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору загальна вартість акцій, які позивач продає компанії AES «Washington Holdings B.V.» (Нідерланди), становить 1 623 058,00 грн., що складає 305 000,00 дол. США на дату укладення угоди.

Оплата за придбаний пакет акцій була перерахована на банківський рахунок позивача 08.07.2004, відкритий в АКБ «Сітібанк (Україна)», про що свідчить довідка банку від 09.07.2004 № 4-09072004.

Грошові кошти за придбаний пакет акцій відповідно до договору купівлі-продажу від 18.06.2004 у розмірі 1 623 058,00 грн. (305 000,00 дол. США) 30 липня 2004 року були зареєстровані як безстрокова іноземна інвестиція компанії AES «Washington Holdings B.V.» (Нідерланди). Об'єктом здійснення інвестиції було ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго».

Отже, у 2004 році компанією AES «Washington Holdings B.V.» (Нідерланди) було внесено до капіталу позивача безстрокову інвестицію у розмірі 305 000,00 дол. США та, станом на дату виплати дивідендів, вона володіла більш, ніж 50 відсотками статутного капіталу позивача.

Відповідно до Закону України від 18.09.1991 № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Крім цього, поняття «іноземні інвестиції» також міститься у положеннях Закону України від 19.03.1996 № 93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування», відповідно до якого іноземні інвестиції - це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Оскільки способи здійснення інвестицій Конвенцією не визначено, для встановлення факту здійснення інвестицій слід застосовувати законодавство країни, у якій ця інвестиція здійснюється, тобто законодавством України.

На підстав аналізу вказаних норм, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що внесені компанією AES «Washington Holdings B.V.» (Нідерланди) інвестиції відповідають поняттю інвестиції в капітал компанії як це передбачено приписами Конвенції.

Матеріали справи містять апостильовані довідки із належним чином завіреним перекладом на підтвердження того, що компанія AES «Washington Holdings B.V.» станом на період виплати дивідендів була резидентом Королівства Нідерландів.

Крім того, суди встановили, що станом на дату виплати дивідендів та на дату проведення перевірки позивача компанія AES «Washington Holdings B.V.» (Нідерланди) володіла часткою статутного фонду позивача у розмірі 89,1198 %.

Підсумовуючи наведене, беручи до уваги, що компанія-нерезидент на дату виплати дивідендів володіла більш ніж 50 відсотками капіталу позивача та здійснила відповідно до норм ратифікованого міжнародного договору інвестицію у розмірі 305 000,00 дол. США, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає необхідним погодитись із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для нарахування ПАТ «АЕС Київобленерго» податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3 441 850,54 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6 883 701,08 грн.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскільки оскаржувані судові рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової служби в Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 у справі № 2-а-6960/10/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна