Ухвала суду № 35591443, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/800/17437/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Маслія В.І., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український графіт» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року

у справі № 2а-0870/5931/12

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства «Український графіт»

про відшкодування фактичних витрат на доставку пенсії

В С Т А Н О В И В :

У червні 2012 року Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (далі - ПАТ «Український графіт») про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) на загальну суму 71 502,73 грн. за період з лютого по травень 2012 року включно.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ «Український графіт» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм процесуального та матеріального права, прийняти нове рішення у справі - про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована переважно тим, що, на думку відповідача, ПАТ «Український графіт» не зобов'язане відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій особам, що набули право на пільгову пенсію до 01.01.2004, працюючи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1. Підтверджуючи свою позицію, ПАТ «Український графіт» до касаційної скарги долучило копію постанови Вищого адміністративного суду України від 27.02.2013 №К/9991/61358/12, у якому суд касаційної інстанції підтримав вказану позицію щодо відсутності обов'язку суб'єкта господарювання відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У своїх запереченнях проти касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя просило залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, колишнім працівникам ПАТ «Український графіт» призначено пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та розпорядження щодо їх призначення не скасовувались, рішень про зупинення виплат пенсій не приймалось .

ПАТ «Український графіт» є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а також платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV ( далі - Закон №1058-IV) та зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя як платник страхових внесків.

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя належним чином направляло відповідачу повідомлення про суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за період з лютого 2012 року по травень 2012 року на загальну суму 71 502,73 грн.

Доказів про повне або часткове відшкодування вказаних витрат відповідачем надано не було.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач за період з лютого 2012 року по травень 2012 року не відшкодовував і не вніс на рахунки позивача суму у розмірі 71 502,73 грн. відповідно до вимог чинного законодавства України, тому вона підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату та доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення таких пенсій чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788-XII убачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Посилання касатора на те, що Вищим адміністративним судом України сформовано правову позицію щодо відсутності обов'язку суб'єкта господарювання відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій є безпідставними, адже скасовуючи постанову Вищого адміністративного суду України від 27.02.2013 №К/9991/61358/12, Верховний Суд України у постанові від 10.09.2013 № 21-215а13 вказав, що висновок суду касаційної інстанції про відсутність у Товариства обов'язку відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, є помилковим.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, ПАТ «Український графіт» зобов'язане відшкодувати позивачу витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ на загальну суму 71 502,73 грн. за період з лютого по травень 2012 року включно.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішення судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український графіт» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.