Ухвала суду № 35591346, 23.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К-34673/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року

у справі № 2а-5595/09/1/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобі-Дізайн»

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобі-Дізайн» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0012342301/0 від 09 вересня 2008 року, № 0012342301/1 від 21 листопада 2008 року, № 0012342301/2 від 19 січня 2009 року, № 0012342301/3 від 23 березня 2009 року в частині визначення основного платежу у сумі 12249,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5000,00 грн.; № 0015342301/1 від 21 листопада 2008 року, № 0015342301/2 від 19 січня 2009 року, № 0015342301/3 від 23 березня 2009 року у повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим № 0012342301/0 від 09 вересня 2008 року, № 0012342301/1 від 21 листопада 2008 року, № 0012342301/2 від 19 січня 2009 року, № 0012342301/3 від 23 березня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 17249,00 грн., у тому числі: за основним платежем уу сумі 12249,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5000,00 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим № 0015342301/1 від 21 листопада 2008 року, № 0015342301/2 від 19 січня 2009 року, № 0015342301/3 від 23 березня 2009 року. Стягнуто на користь ТОВ «Мобі-Дізайн» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2010 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим провела виїзну планову перевірку ТОВ «Мобі-Дізайн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14 лютого 2007 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої був складений акт від 27 серпня 2008 року № 6329/23-2/34897626.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариству донараховано податок на прибуток: за 3 квартал 2007 року - у сумі 12038,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 469,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 265,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач занизив скоригований валовий дохід за 2007 рік на суму 54000,00 грн., оскільки позивач не включив до складу валових доходів суму поворотної фінансової допомоги від приватного підприємця ОСОБА_1 згідно договору б/н від 05 липня 2007 року; позивач неправомірно включив до складу валових витрат за 2007 рік вартість маркетингових послуг, наданих йому приватним підприємцем ОСОБА_2 згідно договору № 1 від 01 листопада 2007 року, у розмірі 12500,00 грн. (без податку на додану вартість) та комісійну винагороду у розмірі 591,00 грн., які не відносяться до господарської діяльності товариства, а також позивач неправомірно включив до складу валових витрат 1 кварталу 2008 року витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у сумі 1061,00 грн., оскільки відсутні первинні документи, які підтверджують такі витрати.

09 вересня 2008 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0012342301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Мобі-Дізайн» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 17781,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 12772,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5009,00 грн.

21 листопада 2008 року на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0015342301/1, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Мобі-Дізайн» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 5548,10 грн., у тому числі: за основним платежем - 4268,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1280,10 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновок судово-економічної експертизи ТОВ «Кримське експертне бюро» від 29 січня 2010 року № 112/09, виходив з того, що: у грудні 2007 року фінансова допомога була частково повернута позивачем приватному підприємцю ОСОБА_1 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 41530,27 грн. за заявою приватного підприємця ОСОБА_1 від 28 грудня 2008 року; витрати позивача по оплаті вартості маркетингових послуг у сумі 12500,00 грн., а також комісійної винагороди у сумі 591,00 грн. підтверджені документально на пов'язані з господарською діяльністю товариства, з урахуванням того, що податковим органом не було встановлено порушення формування позивачем податкового кредиту за вказаною операцією; факт придбання позивачем послуг зв'язку на суму 1061,00 грн. у ЗАТ «Українські радіосистеми» підтверджений рахунками за такі послуги та податковими накладними. Також, суди відзначили, що експертом було встановлено, що за результатами дослідження, проведеного на підставі первинних бухгалтерських документів, прибуток ТОВ «Мобі-Дізайн» за 9 місяців 2007 року, який підлягає оподаткуванню, слід зменшити на 10146,00 грн., за результатами діяльності у 2007 році товариство отримало збиток у сумі 1704,00 грн., а за 1 квартал 2008 року оподатковуваний прибуток був занижений на 91,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у підпункті 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до положень абзацу 3 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Згідно положень статті 601 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 202 Господарського кодексу України, відповідно до положень якої (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у грудні 2007 року фінансова допомога була частково повернута позивачем приватному підприємцю ОСОБА_1 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 41530,27 грн. за заявою приватного підприємця ОСОБА_1 від 28 грудня 2008 року (т.1 арк. справи 60). Вказані обставини також підтверджені висновком судово-економічної експертизи ТОВ «Кримське експертне бюро» від 29 січня 2010 року № 112/09, в якому судовий експерт вказав, що хоча станом на 01 січня 2008 року сума неповернутої позивачем допомоги складала 12468,73 грн., прибуток, який підлягає оподаткуванню, за 1 квартал 2008 року був занижений позивачем лише на 91,00 грн., з урахуванням того, що прибуток ТОВ «Мобі-Дізайн» за 9 місяців 2007 року, який підлягає оподаткуванню, підлягає зменшенню на 10146,00 грн., а за результатами діяльності у 2007 році товариство отримало збиток у сумі 1704,00 грн.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що донарахування позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток за вказаним епізодом є неправомірним, з урахуванням того, що податкові повідомлення-рішення № 0012342301/0 від 09 вересня 2008 року, № 0012342301/1 від 21 листопада 2008 року, № 0012342301/2 від 19 січня 2009 року, № 0012342301/3 від 23 березня 2009 року в частині визначення основного платежу у сумі 523,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9,00 грн. позивачем не оскаржувались.

Згідно положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, факт надання позивачу маркетингових послуг та оплата позивачем вартості таких послуг у розмірі 15000,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 2500,00 грн.), а також комісійної винагороди у розмірі 591,00 грн. підтверджується звітом по маркетинговому дослідженню, рахунком-фактурою, оборотно-сальдовою відомістю, випискою банку, податковою накладною (т.1 арк. справи 168-295). Факт використання результатів таких послуг у господарській діяльності позивача підтверджується видом діяльності, який здійснювало товариство у періоді, який перевірявся, а саме - оптовою торгівлею скетч-картками Beeline для мобільного зв'язку. Витрати позивача на придбання позивачем послуг зв'язку на суму 1061,00 грн. у ЗАТ «Українські радіосистеми» підтверджений рахунками за такі послуги та податковими накладними (т.1 арк. справи 61-67, 154-156). Вказані обставини також підтверджені висновком судово-економічної експертизи ТОВ «Кримське експертне бюро» від 29 січня 2010 року № 112/09, в якому судовий експерт вказав, що усі валові витрати, які задекларовані товариством у податковому обліку, знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що прийняті податковим органом оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0012342301/0 від 09 вересня 2008 року, № 0012342301/1 від 21 листопада 2008 року, № 0012342301/2 від 19 січня 2009 року, № 0012342301/3 від 23 березня 2009 року в частині визначення основного платежу у сумі 12249,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5000,00 грн.; а також податкові повідомлення-рішення № 0015342301/1 від 21 листопада 2008 року, № 0015342301/2 від 19 січня 2009 року, № 0015342301/3 від 23 березня 2009 року у повному обсязі є неправомірними та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Сімферополі АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна