Рішення № 35590438, 15.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/5/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2013 Справа № 908/323/13-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, м.Краматорськ Донецької області)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техноелектро» (69034, м. Запоріжжя, вул. Літературна, буд. 30-А)

про стягнення 707 047,47 грн. пені та зобов'язання відповідача поставити продукцію згідно Специфікації № 2 до договору № 10590 від 21.05.2012 р. на загальну суму 300 871,26 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Сердюченко В.В., довіреність № б/н від 01.02.2013 р.;

Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» звернулося до господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техноелектро» 707047,47 грн. пені та зобов'язання останнього поставити продукцію згідно Специфікації № 2 до договору № 10590 від 21.05.2012 р. на загальну суму 300871,26 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 530, 549, 551 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами договору поставки № 10590 від 21.05.2012 р. При цьому вказує, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору щодо дотримання строків поставки товару надає позивачу право для звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача передбаченої договором пені та зобов'язання останнього виконати умови договору та поставити визначену специфікацією № 2 продукцію.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2013 р. порушено провадження у справі № 908/323/13-г, присвоєно справі номер провадження № 30/5/13, розгляд якої призначено на 28.02.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», відповідач у справі, у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує. Позовну заяву вважає такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. В обґрунтування свої доводів відповідач посилається на приписи ст.ст. 594 ЦК України і вказує, що з огляду на прострочення з боку позивача зобов'язання по оплаті продукції, отриманої згідно Специфікації № 1 від 21.05.2012 р., він скористався наданим йому правом щодо призупинення поставки продукції за Специфікацією № 2 від 30.07.2012 р. Крім того вважає, що позивач, обґрунтовуючи свої доводи, повинен був прийняти до уваги приписи ст.ст. 216, 218, 230, 232 ГК України та врахувати співрозмірність стягуваної неустойки порівняно з розміром можливих збитків. За доводами відповідача, звернення із даним позовом свідчить про зловживання позивачем наданими йому правами, оскільки не виконуючи свого обов'язку за договором в частині розрахунків, останній ставить питання про стягнення на свою користь з відповідача суми пені, яка у декілька разів перевищує суму недопоставленої продукції.

В судовому засіданні, відкритому 28.02.2013 р., на підставі ст. 77 ГШПК України оголошувалася перерва до 21.03.2013 р.

На підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу, ухвалою господарського суду від 21.03.2013 р. провадження у справі № 908/323/13-г було зупинено до розгляду справи № 908/927/13-г за позовом ТОВ «Компанія «Техноелектро» до ПАТ «Енергомашспецсталь» про розірвання договору № 10590 від 21.05.2012 р.

03.06.2013 р. господарським судом Донецької області було проголошено рішення по справі № 908/927/13-г, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія «Техноелектро» відмовлено повністю.

16.09.2013 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшло клопотання ПАТ «Енергомашспецсталь» про поновлення провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 24.10.2013 р. у справі № 908/323/13-г провадження у даній справі поновлено з 04.11.2013 р., розгляд справи призначено на 04.11.2013 р.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2013 р. у зв'язку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи та необхідністю витребування додаткових пояснень, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжено за клопотанням відповідача, розгляд справи відкладено до 15.11.2013 р.

В судовому засіданні 15.11.2013 р. розгляд справи продовжено.

За письмовим клопотанням представника відповідача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та підтримав раніше подану заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, в які відповідач, посилаючись на ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, просить зменшити розмір штрафних санкцій до суми 10509,89 грн. При цьому, вважає за необхідне застосовувати до формули розрахунку штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, розмір подвійної облікової ставки НБУ, що збалансує інтереси сторін та буде співрозмірним.

Також, до початку судового засідання відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв'язку з поданням до господарського суду Донецької області позову ТОВ «Компанія «Техноелектро» до ПАТ «Енергомашспецсталь» про визнання недійсним договору поставки № 10590 від 21.05.2012 р.

За поясненнями відповідача, що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, згідно з усною інформацією, наданою інформаційним центром господарського суджу Донецької області, позов ТОВ «Компанія «Техноелектро» було отримано судом 11.11.2013 р. та порушено провадження у справі. Вважає, що в даному випадку, в разі задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору поставки № 10590, відсутні підстави у ПАТ «Енергомашспецсталь» для пред'явлення вимог за цим договором.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом Донецької області справи за позовом ТОВ «Компанія «Техноелектро» до ПАТ «Енергомашспецсталь» про визнання недійсним договору поставки № 10590, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Дослідивши матеріали та обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 908/323/13-г, оскільки за приписами ст. 79 ГПК України підставою для зупинення провадження у справі насамперед є знаходження на розгляді іншого суду справи, яка пов'язана з нею і вирішення якої має вирішальне значення для даної справи.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

В даному випадку відповідачем жодних письмових доказів на підтвердження знаходження на розгляді іншого суду справи за позовом ТОВ «Компанія «Техноелектро» до ПАТ «Енергомашспецсталь» про визнання недійсним договору поставки № 10590 не надано. Направлення позову до господарського суду та посилання відповідача на отримання інформації у телефонному режимі не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджують факт знаходження на розгляді іншого суду даного позову.

До того ж, якщо ж, в подальшому позов буде прийнято до розгляду та будуть встановлені обставини, які можуть впливати на оцінку доказів у даній справі, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Позивач процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, витребувані судом пояснення не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Станом на дату прийняття рішення по даній справі, ухвала господарського суду Запорізької області від 04.11.2013 р. про відкладення розгляду справи на 15.11.2013 р. у була направлена учасникам судового процесу за визначеними у позовній заяві та в правовстановлювальних документах адресами, позивачу на адресу: 84306, м. Краматорськ Донецької області.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 15.11.2013 р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (Покупцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техноелектро» (Постачальником, відповідачем у справі) було укладено договір № 10590 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплати товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначається сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору орієнтовна сума договору на момент укладання складає 1 000 000,00 грн. (без ПДВ). Загальна сума договору являється величиною перемінною і складається із сум всіх специфікацій, оформлених до даного договору.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору визначено, що строки та умови поставки товару зазначаються в специфікаціях. Датою поставки вважається дата видаткової накладної.

Відповідно до п. 9.3 Договору Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного в специфікації, від дня отримання оригіналу рахунку на оплату та сертифіката якості, якщо інше не передбачене специфікацією.

Згідно з п. 10.1 Договору за прострочення поставки або недопоставку продукції Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 1% вартості непоставленої у строк продукції за кожний день прострочки поставки продукції.

За змістом п. 10.2 Договору, у випадку прострочки поставки товару більш ніж на 10 календарних днів проти строків, встановлених у договорі, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 3% вартості, непоставленої в строк продукції за кожний день прострочки поставки продукції.

Строк дії Договору - до 31.12.2014 р.

21.05.2012 р. між сторонами підписано специфікацію № 1 до Договору, в якій сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну суму поставки, що складає 53169,77 грн., а також строки поставки - протягом 30 календарних днів після підписання договору та умови оплати - оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів.

Відповідачем на виконання умов Договору поставлено позивачу товар згідно видаткової накладної № РН-0250425 від 08.06.2012 р. на загальну суму 53169,77 грн. (арк. справи 37).

Оплату отриманого товару здійснено позивачем 16.11.2012 р., що підтверджується копією платіжного доручення № 84017 (арк. справи 42).

Також, 23.08.2012 р. сторонами Договору було підписано Специфікацію № 2, в якій узгоджено найменування товару, кількість, ціну та загальну вартість поставки, яка складає 300871,26 грн. (з ПДВ). В специфікації зазначено строк поставки - протягом 30 календарних днів після підписання специфікації, умови оплати - по факту поставки протягом 30 календарних днів.

Як вказує позивач, специфікацію № 2 до Договору було підписано 23.08.2012 р., отже, кінцевою датою поставки продукції є 24.09.2012 р. Однак, в порушення умов договору та специфікації № 2 відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав.

За доводами позивача, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору щодо дотримання строків поставки товару є підставою для стягнення з відповідача передбаченої договором пені та зобов'язання останнього виконати умови договору та поставити визначену специфікацією № 2 продукцію.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техноелектро» 707047,47 грн. пені та зобов'язання останнього поставити продукцію згідно Специфікації № 2 до договору № 10590 від 21.05.2012 р. на загальну суму 300871,26 грн., є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між ними Договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком відповідача стало здійснення для відповідача передбаченої Специфікацією № 2 продукції у визначені нею строки, а обов'язком позивача - прийняття цієї продукції і оплата її вартості.

Судом встановлено, що 21.05.2012 р. між сторонами підписано специфікацію № 1 до Договору, в якій сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну суму поставки, що складає 53169,77 грн., а також строки поставки - протягом 30 календарних днів після підписання договору та умови оплати - оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів. Відповідачем на виконання умов Договору поставлено позивачу товар згідно видаткової накладної № РН-0250425 від 08.06.2012 р. на загальну суму 53169,77 грн.

За доводами відповідача, всупереч умов договору та визначених у специфікації № 1 строків, оплату отриманого товару здійснено позивачем лише 16.11.2012 р., тобто майже через п'ять місяців після отримання товару. Також відповідач вказує, що у зв'язку з несвоєчасною оплатою та не сплатою позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, про сплату яких зазначалося в листі №15/3059 від 13.12.2012р., він втратив інтерес до подальшої співпраці і не має зацікавленості перебування в договірних відносинах з позивачем.

Проте, згідно специфікації № 2 від 30.07.2012 р. до договору №10590, відповідач взяв на себе зобов'язання протягом 30 календарних днів з моменту її підписання (23.08.2012 р.) поставити позивачу узгоджений цією специфікацією товар на загальну суму 300571,26 грн. Однак, як свідчать обставини справи і заперечується відповідачем, поставка товару на виконання специфікації № 2 не була здійснена.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалося вище, специфікацію № 2 було підписано 23.08.2012 р., отже, кінцева дата поставки продукції - 24.09.2012 р.

Представленими суду документальними доказами доведено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поставці обумовленого у Специфікації № 2 товару на загальну суму 300571,26 грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не надав суду доказів повного виконання зобов'язань по поставці товару за Специфікацією № 2 до Договору, а також не надав жодного доказу в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Заперечення відповідача щодо неналежного виконання позивачем умов договору по оплаті отриманого за Специфікацією № 1 товару, у зв'язку з чим він листом повідомив позивача про відмову від поставки товару та подальшої співпраці, судом відхиляються як необґрунтовані. В укладеному між сторонами договорі відсутні жодні посилання на те, що недотримання покупцем строків оплати отриманого товару є підставою для призупинення подальших поставок, зокрема визначеного Специфікацією № 2 товару, а також недотримання встановлених умовами договору та визначених у специфікації строків поставки.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача поставити продукцію згідно Специфікації № 2 до Договору № 10590 від 21.05.2012 р. на загальну суму 300871,26 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, відповідач прострочив виконання зобов'язання по поставці вказаного товару на 85 днів (станом на 18 грудня 2012 року).

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з приписами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пунктах 10.1 та 10.2 Договору сторони погодили, що за прострочення поставки або недопоставку продукції Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 1% вартості непоставленої у строк продукції за кожний день прострочки поставки продукції; у випадку прострочки поставки товару більш ніж на 10 календарних днів проти строків, встановлених у договорі, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 3% вартості, непоставленої в строк продукції за кожний день прострочки поставки продукції.

Перевіривши наданий суду розрахунок штрафних санкцій за період прострочення виконання зобов'язання, суд визнав його вірним.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми пені за несвоєчасну поставку товару.

Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд знаходить підстави для його часткового задоволення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, на який посилається відповідач, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Тобто, наведена правова норма надає господарському суду право зменшити розмір неустойки, що стягується.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

В силу ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України також закріплено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» відзначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, згідно з приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач посилається на те, що розмір штрафних санкцій є неспіврозмірним наслідкам порушення, оскільки сума непоставленої продукції складає 300871,26 грн., а позивачем нараховано пеню на суму 707047,47 грн.

Зважаючи на встановлений судом факт порушення позивачем умов договору щодо строків оплати отриманого за Специфікацією № 1 товару та явну неспіврозмірність суми нарахованої позивачем пені вартості недопоставленого відповідачем товару, суд на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір стягнення з відповідача пені до 300871,26 грн.( до розміру вартості недопоставленого товару).

Наведені відповідачем доводи щодо обмеження суми пені розміром подвійної облікової ставки НБУ судом до уваги не приймаються, оскільки, зважаючи на те, що в даному випадку мова йде не про грошові зобов'язання, відсутні підстави для застосування приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з викладеним, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі (без урахування зменшення неустойки).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (м.Краматорськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техноелектро» (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техноелектро» (69034, м. Запоріжжя, вул. Літературна, буд. 30-А, код ЄДРПОУ 36097859) поставити на користь Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, м. Краматорськ Донецької області, код ЄДРПОУ 00210602) продукцію згідно Специфікації № 2 до договору № 10590 від 21.05.2012 р. на загальну суму 300871 (триста тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 26 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техноелектро» (69034, м. Запоріжжя, вул. Літературна, буд. 30-А, код ЄДРПОУ 36097859, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, м. Краматорськ Донецької області, код ЄДРПОУ 00210602, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) 300871 (триста тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 26 коп. пені та 15287 (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 95 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 20.11.2013 р.