Ухвала суду № 35587497, 02.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. справа № 2а/0470/9893/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Нагорної Л.М. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Степовий елеватор» та Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Степовий елеватор» до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Степовий елеватор» звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому, просило скасувати податкове повідомлення-рішення Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 16.02.2012р. № 0000042340 та податкове повідомлення-рішення Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.05.2012р. № 0000122340.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним виконані всі вимоги щодо порядку податкового обліку при ліквідації основних фондів згідно з абз. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Випадок самостійного розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням не становить операції поставки. Позивач не формував податковий кредит по розглядуваним основним фондам у вересні 2010 року. Податковий кредит по розглядуваним основним фондам був сформований ще у травні 2003 року при придбанні зазначених основних фондів. Цей період не входив до періоду перевірки, та й не може підлягати перевірці у зв'язку із спливом 1095 днів. Крім того зазначив, що у червні-липні 2011 року ним було оприбутковано (лишки) зерна на загальну суму 3 107 608,39 грн. Даний дохід знайшов своє відображення наростаючим підсумком у податкових деклараціях за 2 квартали 2011 року та 3 квартали 2011 року. Лишки зерна в липні 2011 року були продані ЗАТ АТ «Каргілл» на загальну суму 3 138 356,06 грн. Відповідно, в декларації з податку на прибуток за період 3 квартали 2011 року Позивач за лишками зерна відобразив дохід - різницю між сумою здійсненої реалізації та оприбуткованими лишками зерна: 3 138 356,06 грн. - 3 107 608,39 грн. = 30 747,67 грн., зазначає, що податковим законодавством не передбачено повторне оподаткування лишків товарів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Петропавлівської МДПІ Дніпропетровської області від 16 лютого 2012 року № 0000042340. В решті позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Степовий елеватор» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти нове рішення в цій частині яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги неможливість повторного включення до складу доходу уже відображених в доходній частині сум відповідно до п. 135.3 ст. 135 ПК України.

Східно-Дніпровська ОДПІ також подала апеляційну скарги в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «Степовий елеватор» підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі з викладених у ній підстав та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги податкового органу..

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Петропавлівською МДПІ (правонаступник Східно-Дніпровська ОДПІ) в період з05.01.2012 р. по 26.01.2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Степовий елеватор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., за наслідками якої складено акт 02.02.2012 року № 4/230/31831599.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 135.1. 135.2. підпункту 135.4.1 п.135.4 ст. 135. п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за період 2-4 кварталів на суму 714750 грн.; п. 22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за період 3 кварталів 2010р. в цілому на суму 133972 грн. та завищено податок на прибуток за період 1 квартал 2011р. на сум 133972 грн.; п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 19808 грн. за період вересня 2010р; п.п. 49.18.3 п.49.18 сг.49, п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України в частині не своєчасного подання до податкової інспекції Податкової декларації по платі за землю за 2011р.

На підставі акту перевірки Петропавлівською МДПІ складено податкові повідомлення-рішення від 16.02.2012р. №0000042340 на суму 19 022 грн. ПДВ і 4 755,5 грн. штрафної санкції, №0000062340 на 714 750 грн. податку на прибуток і 178687,5 грн. штрафної санкції та №0000082340 на 33 493 грн. штрафної санкції з податку на прибуток.

За результатами адміністративного оскарження ДПС у Дніпропетровській області рішенням від 10.05.2012р. №9790/10/10-014, прийнятим за розглядом первинної скарги ТОВ «Степовий елеватор», скасувала податкове повідомлення-рішення Петропавлівської МДПІ від 16.02.2012р. №0000082340, податкове повідомлення-рішення Петропавлівської МДПІ віл 16.02.2012р. №0000062340 в частині визначення товариству 178687,5 грн. штрафної санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення Петропавлівської МДПІ від 16.02.2012р. №0000042340 залишила без змін.

На підставі рішення ДПС у Дніпропетровській області, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги позивача, Східно-Дніпровською ОДПІ у відношенні ТОВ «Степовий елеватор» було прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012р. №0000122340 на суму 714 750 грн.

Позивачем в вересні 2010 року було здійснено списання (демонтаж) основних засобів групи № 1, а саме склади під інвентарними номерами 18 та 20.

За результатами операції з ліквідації основних фондів позивач не декларував податкових зобов'язань та не формував «податкового кредиту» з ПДВ у вересні 2010 року, Податковий кредит по розглядуваним основним фондам був сформований ще у травні 2003 року. Основні засоби були придбаний Позивачем в травні 2003 року, відповідно тоді ж і був сформований податковий кредит, а отже до моменту перевірки пройшло більше ніж 1095 днів.

Відповідно до положень п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВОР якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВОР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для податкових нарахувань позивачу у зв'язку з ліквідацією основних фондів не було, оскільки при ліквідації основних фондів дотримані положення п. 4.9. ст. 4 Закону від 03.04.1997 № 168/97-ВОР і така ліквідація не вважається в розумінні вищевказаного Закону поставкою, а щодо самої поставки яка мала місце в 2003 році у податкового органу зауважень не було.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Петропавлівської МДПІ від 16.02.2012р. № 0000042340, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 022 грн., та штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4 755 грн. 50 коп. та скасував його.

Відповідно до акту перевірки в червні та липні 2011р. ТОВ «Степовий елеватор» оприбуткувало в бухгалтерському обліку виявлені лишки зернових та технічних культур (пшениці 4 та 5 класу, ячменю 3 класу і соняшника) загальною вартістю 3 107 608,39 грн.

Суму оприбуткованих лишків товару Позивачем у 2 та 3 кварталі було віднесено до складу валового доходу для цілей оподаткування податком на прибуток. Суму оприбуткованих лишків товарів було віднесено до валового доходу на підставі прибуткових накладних на загальну суму 3 107 608,39 грн.

Вищезазначені доходи були відображені Підприємством в деклараціях з податку на прибуток за 2, 3 квартали 2011 року. По бухгалтерському обліку лишки зернових та технічних культур оприбутковано згідно прибуткових накладних, а саме за червень 2011 року у сумі 244 673,65 грн. та за липень 2011 року - 2 862 934,74 грн.

В липні 2011р. лишки вказаних вище зернових та технічних культур ТОВ «Степовий елеватор» продали ЗАТ АТ «Каргілл» та в декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011р. відобразили лише різницю між сумою реалізації та оприбуткованими лишками зернових культур (3 138 356,06 грн. - 3 107 608,39 грн.) = 30 747,67 грн.

Відповідно до п.п. 135.1. п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України - доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п 135.4.1 п. 135.4. ст. 135 Податкового кодексу України - дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що - інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 137.1 ст. 137 ПК України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

У п. 137.10 ст. 137 ПК України вказано, що безоплатно отримані товари вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів.

Виходячи з викладених норм Податкового кодексу колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оприбуткування залишків зернових культур та реалізація зернових культур є різними по суті видами діяльності, які різняться за часом вчинення, правовою природою, ціною, доходи від здійснення яких віднесені Податковим кодексом до різних категорій.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що по першому випадку у позивача доходом визнається безоплатне отримання (оприбуткування) надлишків зернових культур, у розмірі не нижче їх звичайної ціни, а по другому випадку доходом визнається дохід від реалізації товарів за датою переходу права власності на такий товар.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Позивачем, первинних документів на підтвердження здійснених витрат при отриманні лишків зернових культур не надано, а тому податковим органом правомірно збільшені витрати за такою операцією у податковому обліку позивача (рядок 02 Декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011р.) на 3 107 608,39 грн. про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційні скарги слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Степовий елеватор» та Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 05 липня 2013 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: С.В. Сафронова