Ухвала суду № 35587457, 23.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИNT>

"23" липня 2013 р.

справа № 2а-0870/8605/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Божко Л.А. Сафронової С.В.

class="fs104">за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Веселівський завод сухого знежиреного молока» до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Веселівський завод сухого знежиреного молока» звернулося із вищевказаним адміністративним позовом в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000052301 від 17.05.2011, яким позивачу донараховано зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 478355 гривень та штрафні (фінансові) санкції в розмірі однієї гривні.

В обґрунтування позову посилається, що висновки податкового органу щодо безтоварності операцій з контрагентами позивача є такими що не відповідають дійсним обставинам справи. Господарські операції позивача з ПП «Укрспец-Технологія» підтверджені належним чином оформленими первинними документами, крім того зазначає, що у податкового органу відсутні повноваження на визнання договору недійсним (нікчемним).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Мелітопольська об’єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на те, що судом першої інстанції зроблено висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Веселівський завод сухого знежиреного молока» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведена позапланова невиїзна документальна перевірка, в ході якої був складений акт №145/23/05383661 від 05.05.2011 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ «Веселівський завод сухого знежиреного молока» з питань правильності нарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та правомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ задекларованих в податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року» та встановлені порушення:

1. ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених покупцем ВАТ «Веселівський завод СЗМ» при придбанні товарів (послуг) від ПП «Укрспец-Технологія» на суму поставки (без ПДВ) 2391774 гривень, сума ПДВ 478355 гривень. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

2. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) у лютому 2011 року, які підпадають під визначення ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ на суму поставки (без ПДВ) 2391774 гривень, сума ПДВ 478355 гривень;

3. На порушення: пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ встановлено завищення податкового кредиту ВАТ «Веселівський завод СЗМ» за лютий 2011 року на суму ПДВ 478355 гривень, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за лютий 2011 року на 478355 гривень.»

На підставі Акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000052301 від 17.05.2011 яким підприємству збільшено суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 478356 гривень, з яких одна гривня - штрафні (фінансові) санкції, 478355 гривень – основний платіж.

За результатом адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Так за перевіряє мий період позивач уклав з ПП «Укрспец-Технологія» за договір поставки молока №133 від 30.12.2010, згідно умов якого молочна сировина, яку збирає ПП «Укрспец-технологія», вивозиться позивачем самостійно, власним автомобільним транспортом, щоденно, за власний рахунок на протязі дії цього договору.

Передача товару - молочної сировини - від ПП «Укрспец-Технологія» позивачу у лютому 2012 року здійснювалась, відповідно до наданих ВАТ «Веселівський завод СЗМ» документів, а саме: товарно-транспортних накладних на перевезення сировини з 1 по 28 лютого 2012 року; подорожних листів вантажного автомобіля за вказаний вище період; видаткових та податкових накладних за цей період;рахунків на оплату, договору поставки молока від 30.12.2010 з доповненнями, узгодженого маршруту поставки молока, довіреності представника, наказу про прийняття на роботу; платіжних доручень про перерахування коштів контрагенту - ПП «Укрспец-Технологія» - за товар, отриманий в лютому 2011 року згідно договору поставки молока від 30.12.2010.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, ПАТ «Веселівський завод сухого молока» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманими товарам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від’ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаним у перевірці контрагентом підтверджується укладеними договорами, товарно-транспортними накладними на перевезення сировини; подорожніми листами; видатковими та податковими накладними; рахунків на оплату, узгодженим маршруту поставки молока, довіреності представника, наказу про прийняття на роботу; платіжними дорученнями про перерахування коштів контрагенту. Крім того придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Слід також зазначити, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 р. у справі № 2а-0870/7286/11 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 р. встановлено, що дії сторін (ПАТ «Веселівський завод сухого знежиреного молока» й ПП «Укрспец-Технологія») по Договору поставки молока від 30.12.2010 були направлені на реальне настання наслідків, передбачених договором, а відтак вважати вказаний договір нікчемним відсутні правові підстави.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: С.В. Сафронова