Ухвала суду № 3558728, 23.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-7739/08                Головуючий  у  1 інстанції Морозов С.М.

                   Суддя доповідач Ситников О.Ф.  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2009 року                                                                                             м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:    

при секретарі:Ситникова О.Ф.,

Федорової Г.Г.,

Василенка Я.М.,

Коваленко Я.С.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси та Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2007 року у справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю «Обімет» до Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, треті особи: Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва про скасування рішень та стягнення бюджетної заборгованості за участю Прокуратури Печерського району міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ «Обімет» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Суворівському районі міста Одеси, ГУ Державного казначейства України у м. Києві, треті особи: ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування рішень та стягнення бюджетної заборгованості за участю Прокуратури Печерського району міста Києва.

Постановою Господарського суду міста Києва від 17.09.2007 року позов Підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «Обімет» – задоволено частково:

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси №0002942301/0 від 07.09.2006р..

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси №0003862301/0 від 12.12.2006р..

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач – ДПІ у Суворівському районі міста Одеси та третя особа – ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову Підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «Обімет».

До апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва також приєдналася прокуратура Печерського району м. Києва.

Письмових заперечень на апеляційні скарги відповідача та третьої особи до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строк від інших осіб не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідача та третьої особи не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено:

ДПІ у Суворівському районі міста Одеси було проведено невиїзну позапланову перевірку Підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «Обімет» з питань достовірності вказаних підприємством сум податкового кредиту за грудень 2004р. За результатами перевірки складено акт № 4091/7/23-50/14291863 від 30.08.2006р. (надалі акт перевірки, акт від 30.08.2006р.).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002942301/0 від 07.09.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 513 533, 08 грн.

Відповідно до акту перевірки, складеного ДПІ у Суворівському районі міста Одеси завищення податкового кредиту в розмірі 513 533, 08 грн. виявлено через непідтвердження сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Альянс-С». Зокрема в акті зазначено, що згідно інформації, отриманої від ВПМ у Суворівському р-ні м. Одеси УПМ ДПА в Одеській області співробітниками ВПМ у Приморському районі міста Одеси УПМ ДПА в Одеській області проведено комплекс мір по встановленню фактичного місцезнаходження ПП «Альянс-С» та його службових осіб.

Підприємство за юридичною адресою не знаходиться, відповідальні особи не знайдені, підтвердити сплату ПП «Альянс-С» суми ПДВ у розмірі 513 533 грн. до бюджету неможливо. На підставі зазначених обставин зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.8, пп. 7.2.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Викладене у акті перевірки висновки суд першої інстанції вважав такими, що не відповідають дійсним обставинам по справі та спростовується наступними обставинами:

Право на податковий кредит в розмірі 513 533 грн. виникло у позивача у зв'язку з виконанням укладених угод про поставку металобрухту з ПП «Альянс-С». Належним чином засвідчена копія договору купівлі-продажу № 1 від 20.02.2004р., акти прийому-здачі лому, товарно-транспортні накладні, накладні, що підтверджують отримання товару, податкові накладні та платіжні доручення, банківські виписки залучено до матеріалів справи.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як  платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Закон України "Про податок на додану вартість" (пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7) дає повний і вичерпний перелік всіх обов'язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна.

Податкові накладні, видані позивачу ПП «Альянс-С» та на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у грудні 2004р., повністю відповідають вимогам чинного законодавства України і це не заперечується відповідачем в акті перевірки, не оспорюється під час розгляду справи.

ПП «Альянс-С» є платником податку на додану вартість, зареєстрованим в установленому законом порядку, у матеріалах справи наявне свідоцтво № 23198119 про реєстрацію платником податку на додану вартість ПП «Альянс-С» видане 12.09.2003р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси також взаємовідносини вказаного підприємства з позивачем підтверджуються отриманими на судовий запит документами Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси.

Зокрема листом №39901/9/10-0213 від 05.09.2007р. ДПІ у Приморському районі міста Одеси повідомлено суд, що ПП «Альянс-С» (код ЄДРПОУ 31595594) в період з 01.11.2004р. по 01.02.2005р. та по теперішній час податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість надає, остання декларація з податку на прибуток подана за перше півріччя 2007р., останню податкову декларацію з податку на додану вартість подано за червень 2007р..

Відповідно до податкової декларації ПП «Альянс-С» за листопад 2004р. (вх. ДПІ 163503 від 20.12.2004р.) обсяг продажу без урахування ПДВ становив 4 715 420 грн., сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість склала 943 084 грн., у грудні 2004р. згідно поданої податкової декларації (вх. ДПІ № 182219 від 20.01.2005р.) обсяг продажу без урахування ПДВ становив 2 911740 грн., сума відображених податкових зобов'язань з ПДВ 582 348 грн.. Наведені показники звітності ПП «Альянс-С» не дають підстав вважати незадекларованими чи несплаченими у встановленому порядку до бюджету суми податку на додану вартість за податковими накладними виданими позивачу.

Про включення до податкових зобов'язань сум податку згідно виданих підприємству з іноземними інвестиціями ТОВ «Обімет» податкових накладних свідчить також акт проведеної виїзної планової документальної перевірки ПП «Альянс-С» за період з 01.07.2004р. по 01.04.2006р.. Зокрема серед контрагентів підприємства зазначено підприємство ТОВ «Обімет», у додатках до акту за схемою товарно-грошових потоків підтверджено поставку товарів на суму 2 893 674, 48 грн..

Акт перевірки № 2942/23-70/31595594 від 16.08.2006р. складений повноважним на те органом - ДПІ у Приморському районі міста Одеси та є належним доказом у справі, що повністю спростовує доводи наведені в акті перевірки № 4091/7/23-50/14291863 від 30.08.2006р. відповідачем 1 щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 513 533 грн. за податковими накладними отриманими від ПП «Альянс-С».

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0002942301/0 від 07.09.2006р. Доводи апеляційних скарг відповідача – ДПІ у Суворівському районі міста Одеси та третьої особи – ДПІ у Печерському районі м. Києва не спростовують вказаних висновків суду.

Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що на підставі висновків акту № 11504/23-5013/14291863 від 12.12.2006р. щодо проведеної невиїзної позапланової перевірки підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «Обімет» з питань достовірності вказаних підприємством сум податкового кредиту за грудень 2004р. ДПІ у Суворівському районі міста Одеси винесено податкове повідомлення-рішення № 0003862301/0 від 12.12.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 434 728 грн., та визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 72 685, 88 грн. із застосуванням 36 342, 94 грн. штрафних санкцій у зв'язку з тим, що на момент перевірки суму 72 685, 88 грн. підприємству відшкодовано.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема позивачем було безпідставно віднесено до податкового кредиту у грудні 2004р. суми податку на додану вартість в розмірі 434 728 грн., за податковими накладними отриманими від ТОВ «Девіта».

Зокрема, у акті зазначено, що податковий кредит ПП ТОВ «Обімет» зменшено у зв'язку із неможливістю встановити факт надходження до бюджету сум податку на додану вартість по ТОВ «Легіон-Мет», ПП «Кипарис», які є контрагентами ТОВ «Біос» (постачальника ТОВ «Девіта»).

Висновки відповідача щодо встановленого порушення у акті перевірки суд першої інстанції також не прийняв до уваги посилаючись на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з акту перевірки позивача, Підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ «Обімет» у жовтні 2004р. було придбано у ТОВ «Девіта» металобрухт що підтверджується наявними у справі первинними документами (договір купівлі-продажу № 2 від 20.09.2004р., накладні, податкові накладні, банківські виписки, що свідчать про розрахунки між сторонами, акти прийому-передачі лому, товарно-транспортні накладні та інші).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Закон України "Про податок на додану вартість" дає повний і вичерпний перелік всіх обов'язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна

 Податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Девіта» та на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у грудні 2004р., повністю відповідають вимогам чинного законодавства України і це не заперечується відповідачем в акті перевірки, не оспорюється під час розгляду справи.

ТОВ «Девіта» є платником податку на додану вартість, зареєстрованим в установленому законом порядку, що підтверджується документами отриманими на судовий запит. Зокрема згідно відповіді ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва ТОВ «Девіта» (код ЄДРПОУ 30083767) за вказаний період з 01.10.2004р. по 01.01.2005р. звітність з податку на додану вартість та податку на прибуток подавалась у повному обсязі та у встановлені законодавством терміни.

Відповідно до порядку сплати податку на додану вартість (пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість") сплаті до бюджету підлягають суми, що визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Таким чином, відповідно до обставин справи особою відповідальною за сплату відповідних сум ПДВ до бюджету, право на віднесення до складу податкового кредиту яких виникає у позивача, є ТОВ «Девіта».

Відповідно до податкової декларації ТОВ «Девіта» за жовтень 2004р. (вх. ДПІ 77592 від 12.11.2004р.) обсяг продажу без урахування ПДВ становив 7 472 407 грн., сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість склала 1 494 481 грн.. Про включення до податкових зобов'язань сум податку згідно виданих підприємству з іноземними інвестиціями ТОВ «Обімет» податкових накладних свідчить довідка № 47/23-400/30083767 від 09.12.2005р. складена Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Миколаєві про результати позапланової перевірки ТОВ «Девіта» з питань взаємовідносин з ТОВ «Обімет» підприємство з іноземними інвестиціями за жовтень 2004р..

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на правомірність донарахування податку на додану вартість позивачеві з тих підстав, що ТОВ «Легіон-Мет» та ПП «Кипарис» які є постачальниками контрагента ТОВ «Девіта» не знаходяться за юридичними адресами та з вересня, жовтня 2005р. не подають податкової звітності у зв'язку з чим неможливим є встановлення факту сплати до бюджету суми податку з операції по продажу металобрухту через наступне.

Позивач формував податковий кредит з сум податку на додану вартість, що сплачені (нараховані) за договором з ТОВ «Девіта», будь-яких господарських операцій з ТОВ «Легіон-Мет», ПП «Кипарис» не здійснював. Також, слід відмітити, що донарахування податку на додану вартість позивачеві порушує самі принципи оподаткування, оскільки фактично проводиться подвійне нарахування податку.

 Окрім того, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено загальне розуміння поняття "бюджетне відшкодування" та дана норма є відсильною, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Іншою такою нормою Закону України "Про податок на додану вартість" є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який у період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Таким чином, суд вважав, що сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Судом також було правильно враховано, що Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XIIзі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

Відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні" вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у позивача були всі підстави для включення витрат по сплаті ПДВ за усіма податковими накладними отриманими від ТОВ «Девіта» та включеними до складу до податкового кредиту у грудні 2004р. та зазначив, що через невідповідність висновків акту перевірки чинному законодавству рішення прийняте за результатами такої перевірки має бути скасованим, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, а доводи апеляційних скарг відповідача – ДПІ у Суворівському районі міста Одеси та третьої особи – ДПІ у Печерському районі м. Києва такими, що не спростовують вказаних висновків суду.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає  апеляційну  скаргу  без задоволення,  а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи  та ухвалив   судове   рішення  з  додержанням  норм  матеріального  і процесуального права.

В іншій частині судове рішення постанова Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2007 року сторонами оскаржено не було.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси та Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2007 року в частині часткового задоволення позову Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю «Обімет» залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

                            Головуючий:

                            Судді: