Постанова № 3558706, 29.04.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                                                        Суддя 1 інстанції – Шальєва В.А.

                                                                                                                            Суддя – доповідач – Ханова Р.Ф.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

Іменем України

29 квітня 2009 року                                                                 справа № 2-а-19698/08/0570

зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Бадахової Т.П.

                                   Старосуда М.І.   

При секретарі судового засідання:   Кірсановій М.В. 

За участю представників сторін:

Від позивача:                                         Золотухіна Ю.В. - за дов. від 24.10.2008 року

                                                                  Дейнеко В.І. - за дов. від 24.10.2008 року

                                                                  Удалов С.В. - особисто

Від відповідача:                                     Лісневський С.О. - за дов. від 26.02.2009 року

                                                                  розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька                         на постанову Донецького окружного адміністративного судувід 13 січня 2009 рокупо адміністративній справі№ 2-а-19698/08/0570 (суддя Шальєва В.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий союз»   ДоДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька                         Про

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року (арк. справи 198-204) задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий союз» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька, в наслідок чого визнані протиправними податкові повідомлення-рішення № 0001022341/0 від 01.07.2008 року, № 0001022341/1 від 17.09.2008 року, № 0001042341/0 від 01.07.2008 року, № 0001042341/1 від 17.09.2008 року з мотивів безпідставного їх прийняття.

            В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 207-209) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального  права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що оскільки витрати на маркетингові дослідження та рекламу значно перевищують не тільки прибуток від продажу продукції, а й ціну самого товару, вони не можуть вважатися такими, що пов′язані з господарською діяльністю позивача.   

              Позивач в своїх запереченнях та під час апеляційного розгляду справи зазначав, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Розгляд справи відбувався з фіксування судового процесу технічними засобами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий союз" зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи 5 лютого 2003 року (арк. справи 98), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32355700 (арк. справи 99), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (арк. справи 100-112), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецьку (арк. справи 113), є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника такого податку № 08168079 (арк. справи 114).

Відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивачаз питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складений акт № 2750/23-2/32355700 від 17 червня 2008 року (арк. справи 11-31). В ході перевірки виявленіпорушення вимог:

- пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (№ 283/97-ВР від 22 травня 1997 року із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 283/97), в результаті чого позивачем був занижений податок на прибуток в сумі 40861 грн.;

- підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (№ 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 168/97), внаслідок чого позивачем до складу податкового кредиту включена сума податку на суму 32556 грн.

На підставі даного акту Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Донецька були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0001022341/0 від 1 липня 2008 року - про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 55661 грн., в тому числі, за основним платежем - 40861 гри., за штрафними санкціями - 14800 грн. (арк. справи 9);

. № 0001042341/0 від 1 липня 2008 року - про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 48834 грн., в тому числі, за основним платежем -32556 грн., за штрафними санкціями - 16278 грн. (арк. справи 10).

За результатами адміністративного оскарження податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення №№ 0001022341/1 та 0001042341/1 від 17 вересня 2008 року з аналогічними вимогами (арк. справи 173-174).

Як зазначено у акті перевірки, порушення позивачем вимог пункту 5.1, п.п. 5.2.1 пункту 5.2, п.п. 5.3.9 пункту 5.3, п.п. 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону № 283/97 в частині заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток було внаслідок включення до валових витрат вартості витрат з маркетингових послуг по дослідженню ринку замороженого та охолодженого м'яса птиці та послуги по рекламі торгової марки „Курочка", які ним замовлені та які, на думку апелянта, не були пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону № 283/97 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 283/97 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Підпункт 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону № 283/97 встановлює обмеження щодо формування валових витрат, а саме, закон передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до підпункту 5.4.4 пункту 5.4. статті 5 Закону № 283/97 до валових витрат, зокрема, включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Основним видом діяльності позивачає оптова торгова діяльність, основним товаром реалізації є заморожене і охолоджене м'ясо птиці. Основним постачальником товару є Відкрите акціонерне товариство „Миронівський хлібопродукт" відповідно до договору поставки № 4 від 6 квітня 2007 року (арк. справи 47-50) та договору підприємницького франчайзингу № ФД-4 від 6 квітня 2007 року на користування торгівельною маркою „Наша ряба" (арк. справи 40-46).Обсяг поставленого позивачу товару (замороженого і охолодженого м'яса птиці) від ВАТ „Миронівський хлібопродукт" за 2007 року складає 22474681 грн.

Позивач є власником зареєстрованого торгівельного знаку „Курочка'" відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № 70193 від 15 грудня 2006 року (арк. справи 38-39).

У зв'язку з необхідністю розробки стратегії розвитку діяльності в умовах ринку, що змінюється, позивачем було прийнятне рішення про проведення маркетингових та рекламних заходів. 1 березня 2007 року був виданий наказ № 7/1 про проведення маркетингових досліджень ринку замороженого і охолодженого м'яса птиці в Донецькому регіоні (арк. справи 54). На виконання цього наказу позивачем був укладений договір № 7/у від 1 березня 2007 року з надання маркетингових послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю „Тактіка центр" (арк. справи 55-56). Факт виконання маркетингових досліджень за зазначеним договором підтверджується звітом (арк. справи 60-63), актами прийому-передачі звіту та наданих послуг від 29 березня 2007 року на суму 36000 гри., актом заліку взаємних вимог від 31 березня 2007 року на суму 36000 грн. (арк. справи 57-59).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі рекомендацій, викладених в звіті про маркетингове дослідження, позивачем було прийняте рішення про проведення у 2 та 3 кварталах 2007 року рекламних заходів про просуванню замороженого і охолодженого м'яса птиці (арк. справи 69-72, 74-75, 76-78, 81-82).

Колегія суддів зазначає, що усі витрати, які були віднесені позивачем до складу валових витрат, в тому числі, й витрати, з проведення маркетингових досліджень та проведення рекламних заходів, підтверджені належними документами. Тому безпідставні висновки відповідача щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат зазначених витрат та порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що вартість витрат з маркетингових та рекламних заходів перевищує вартість продукції ТМ „Курочка", яка була реалізована, а тому витрати є недоцільними та такими, що не пов'язані з власною господарською діяльністю, та відсутній факт подальшого використання послуг у власній господарській діяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, оскільки законодавець не пов'язує право платника податків на збільшення валових витрат від доцільності цих витрат. Крім того, доводи податкового органу про те, що витрати з маркетингових та рекламних заходів не пов'язані з власною господарською діяльністю позивача та про відсутність факту подальшого використання послуг у власній господарській діяльності є безпідставними та не підтверджені відповідачем належними доказами.

Пункт 1.32. статті 1 Закону № 283/97 встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як зазначалось вище, основним видом діяльності позивача є оптова торгова діяльність, основним товаром реалізації є заморожене і охолоджене м'ясо птиці. З метою отримання прибутку позивач, як власник торгової марки „Курочка", змушений був проводити маркетингові та рекламні заходи з метою збільшення реалізації продукції власною торгової марки. Той факт, що позивач, як фрайчазі торговельної марки „Наша ряба", має великий обсяг реалізації саме цієї продукції, не позбавляє його права здійснювати просування на ринку власної торгової марки.

Апелянт, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зазначає, що судом першої інстанції не застосовано норми частини 4 статті 72 КАС України, а саме - не взято до уваги постанови Ленінського районного суду м.Донецька від 16 липня 2008 року по справам № 3-8100, 3-8101 про притягнення до адміністративної відповідальності директора та головного бухгалтера ТОВ «Торгово-промисловий союз» за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.   

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи­мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов'язковим для адміністративного суду лише в частині доведеності діяння, вчиненого певною особою, а тому не можуть вважатися такими, що не підлягають доказуванню, ті факти, на які посилається податковий орган, стверджуючи ці факти, встановленими постановою суду в справі про адміністративне правопорушення. При цьому, постанова суду відносно директора Удалова С.В. скасована Апеляційним судом Донецької області, провадження в справі закрите. (арк. справи 187).

Колегія суддів приходить до висновку, що витрати позивача зі здійснення маркетингових та рекламних заходів безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий союз".

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для донарахування позивачу податку на прибуток та нарахування фінансових санкцій.

Що стосується визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то відповідач в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях посилається на підпункт 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97, зазначаючи, що позивачем неправомірно віднесенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 32556 грн., сплачені у зв'язку з придбанням послуг, витрати по яким не відносяться до складу валових витрат, а саме, витрат з маркетингових та рекламних заходів. Відповідач робить висновок про заниження податку на додану вартість на 32556 грн., в тому числі, у березні 2007 року - 6000 грн., у липні 2007 року - 26556 грн.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Безпідставність висновків відповідача про неправомірність віднесення позивачем суми в розмірі 160000 грн. до складу валових витрат вже встановлена колегією суддів. Вище вказано, що зазначені суми пов'язані з власною господарською діяльністю позивача, а тому безпідставним є й визначення податкових зобов'язань позивачу з податку на додану вартість в сумі 46846,51 гр.

При цьому, колегія суддів зазначає, що оплата придбаних послуг підтверджена належно оформленими податковими накладними, виданими постачальниками послуг Товариству з обмеженою відповідальністю „Тактіка центр", Товариству з обмеженою відповідальністю „Промо груп".

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97 передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням послуг підтверджені податковими накладними, а тому вони підлягають включенню до складу податкового кредиту.

З огляду на зазначені обставини колегія суддів приходить до висновку про безпідставність визначення ТОВ ,.Торгово-промисловий союз" податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Така безпідставність обумовлює неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16278 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податок на додану вартість на нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обгрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем були направлені позивачу податкові повідомлення-рішення № 0001022341/1 від 17.09.2008 року та № 0001042341/1 від 17.09.2008 року замість направлення податкових повідомлень, чим грубо порушені вимоги пункту 5.3. «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого  наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001року № 253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за № 567/5758 (із змінами та доповненнями).

Згідно з цим пунктом, зметою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

  На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з дотриманням  норм матеріального та процесуального права.          

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року у справі № 2-а-19698/08/0570 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року у справі № 2-а-19698/08/0570 – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 квітня 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена 29 квітня 2009 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                       Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                    Т.П. Бадахова

                                                                                                                М.І. Старосуд

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                                        Р.Ф. Ханова