Рішення № 35585582, 24.10.2013, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 2-175/4223/13-ц

З а о ч н е Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2013 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.,

при секретарі Карпенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ДНІПРОВАЖПАПІРМАШ ім. АРТЕМА» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати,

в с т а н о в и в :

Позивач у судове засідання не зявився, надавши письмову заяву у якій підтримав предявлений позов, та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, справу розглянути без його участі і проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що починаючи з 23 травня 2012 року ОСОБА_1 прийнято на роботу охоронцем в службу безпеки на ПАТ «ДНІПРОВАЖПАПІРМАШ ім. АРТЕМА», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці серії АХ №813185.

Проте, 01 червня 2013 року позивач звільнився із займаної посади за власним бажанням (що відповідає вимогам ст. 38 КЗпП України).

Як вбачається з матеріалів справи, за весь термін роботи відповідач у не повному обсязі виплачував ОСОБА_1 заробітну плату, в результаті чого на момент звільнення виникла заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 10802,92 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, який міститься в матеріалах справи.

Статтею 2 КЗпП України, закріплено - «Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці...», стаття 21 Закону України «Про оплату праці» - Працівник має право на оплату своєї праці».

Відповідно до статті 21 КЗпП України - «Трудовий договір є угода між працівником і власником, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, а власник, зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату».

Статтею 115 КЗпП України, передбачено - «Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.», що також закріплено статтею 24 Закону України «Про оплату праці».

Також, відповідно до вимог статті 47 КЗпП України - «Власник або уповноважений нім орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.» «При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення» - Стаття 116 КЗпП України. Тобто, судом встановлено, що під час розірвання трудових відносин між Позивачем і Відповідачем, останній не виконав покладених на нього обов'язків з виплати належних сум працівнику.

Статтею 117 КЗпП України, передбачено - «В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку». Таким чином, окрім, нарахованої та не виплаченої підприємством суми заробітної плати та належних сум компенсації, воно, відповідно до вищевказаних вимого, зобов'язаний сплатити за кожен день прострочки виплат - середній заробіток за кожен день прострочки.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України, від 22.02.2012 року, у справі за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу, передбачено - «Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, то працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення... суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника передній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.» З огляду на відсутність спору, щодо обсягу заборгованості, оскільки Відповідач сам надав довідку, щодо нарахованих сум, вище наведена сума середнього заробітку, має бути стягнута з Відповідача на користь Позивача, за весь проміжок часу до погашення суми боргу чи то проголошення Рішення суду.

Нормою статті 83 КЗпП України встановлено, що «у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки... У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник». Таким чином, на користь позивача також підлягає стягненню сума компенсація за несвоєчасну виплату розрахунку при звільненні у розмірі 6450,48 гривень, яка складається із наступного розрахунку. За останні два місяці роботи позивача березень та квітень 2013 року його заробітна плата складала 2656,30 гривень, а середньоденний заробіток складав 63,24 гривень із розрахунку 2656,30 гривень поділити на 42 робочих дні. Отже, на момент прийняття рішення по справі затримка виплати заробітної плати становить 63,24х102=6450,48 гривень із розрахунку робочих днів (червень-19, липень-23, серпень-21, вересень-21, жовтень-18, тобто всього 102 дні).

Враховуючи вищевказані обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення завданих йому відповідачем матеріальних збитків, тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст.79,88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави сума судового збору у розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212, 215, 214, 224, 367 ЦПК України, ст. 261 ЦК України, ст.ст. 21, 95, 47, 116, 117, 233, КЗпП України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ПАТ «ДНІПРОВАЖПАПІРМАШ ім. АРТЕМА» (код 00218911) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 10802,92 грн. (десять тисяч вісімсот дві гривні 92 копійок).

Стягнути з ПАТ «ДНІПРОВАЖПАПІРМАШ ім. АРТЕМА» (код 00218911) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму компенсації за несвоєчасну виплату розрахунку при звільненні у розмірі 6450,48 грн. (шість тисяч чотириста пятдесят гривен сорок вісім копійок).

Стягнути з ПАТ «ДНІПРОВАЖПАПІРМАШ ім. АРТЕМА» (код 00218911) на користь держави судовий збір у розмірі 229, 40 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.М. Бойко