Ухвала суду № 35585282, 20.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ткаченко Т.С.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року справа №805/12317/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі № 805/12317/13-а за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Управління пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення №7 від 18.07.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2013 року Державне підприємство "Селидіввугілля" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення №7 від 18.07.2013 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у сумі 160 871,71 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року позов було задоволено.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області № 7 від 18.07.2013 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у розмірі 160 871,71 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом при винесенні постанови невірно зроблені посилання на вимоги ст. 58 Конституції України про те, що закони та підзаконні акти не мають зворотної дії в часі. Помилковим також є висновок суду про те, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Новогродівці в порушення вказаних норм законодавства фінансова санкція до підприємства була застосована на підставі ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058-ІУ, яка на час прийняття рішення є недіючою, у зв'язку з чим виключена відповідальність за порушення діючих у 2004, 2006 та у 2009 роках норм законодавства.

У відповідності до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій."

Згідно абзацу 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних фінансових санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності зазначеного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Порушення вимог діючого законодавства було допущено позивачем у 2004, 2006 та у 2009 роках. На той час були дійсними норми Закону України № України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Фінансова санкція правомірно була застосована за нормами законодавства, яке діяло на час скоєння порушення вимог Закону України"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 04.07.2013 року відповідачем було складено акт № 18 про результати позапланової перевірки щодо достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за періоди з 31.07.2006 року по 31.12.2006 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Актом перевірки № 18 від 04.07.2013 року визначено порушення вимог ч. 6 ст. 21 Закону № 1058 та п. 8.3 розділу 8 вказаного Порядку № 7-6, а саме:

- по застрахованій особі ОСОБА_2 в звіті за 2004 рік невірно відображено період трудових відносин і суми заробітної плати та страхових внесків по місяцях. Звіт надано за період з 01.01.2004 року по 31.08.2004 року. Фактично в 2004 році ОСОБА_2 працював з 01.01.2004 року по 17.05.2004 року та з 27.09.2004 року по 31.12.2004 року.

- по застрахованій особі ОСОБА_3 не подано початковий звіт за 2006 рік (працював з 31.07.2006 року по 31.12.2006 року) та за 2009 рік подано тільки за період з 21.12.2009 року по 31.12.2009 року, а фактично в 2009 році ОСОБА_3 працював з 01.01.2009 року по 06.05.2009 року та з 21.12.2009 року по 31.12.2009 року, а спірним рішенням до позивача застосовані фінансові санкції за порушення, а саме: подання до відповідача недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно вказаного акту відповідачем було винесено рішення № 7 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку від 18.07.2013 року на суму 160871,71 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підставою прийняття спірного рішення відповідачем зазначений п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який виключений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 01.01.2011 року.

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування фінансової санкції, вона діяла з 1 січня 2004 року до 1 січня 2011 року, саме цей період часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення та відповідальності за нього.

Згідно з п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння та відповідальність за них. Офіційне тлумачення цієї норми дано у Рішенні Конституційного Суду України від 30.05.2001 року № 7-рп/2001 по справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб). У мотивувальній частині цього рішення зазначено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку, що за своїм змістом вказана норма спрямована не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, нею визначено, що виключно закони України мають врегульовувати засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад) та відповідальність за них.

Таким чином, на момент прийняття спірного рішення норми, яка встановлює відповідальність за подання недостовірних відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку не існувало.

З огляду на викладене, відповідач невірно застосував норму матеріального закону, що була чинною на момент вчинення позивачем правопорушення, без врахування того, що ця норма передбачає не тільки засади юридичної відповідальності, а й саму відповідальність за правопорушення. На момент притягнення позивача до відповідальності норм, тобто підстав для відповідальності не існувало, що доводить протиправність спірних рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20 листопада 2012 року, від 04 червня 2013 року.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 244-2. Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі № 805/12317/13-а за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Управління пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення №7 від 18.07.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г.Сухарьок