Постанова № 35579650, 21.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. Справа№ 5011-51/17654-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Базіль Р.В. - дов. №1296/02.02.02-17 від 03.07.2013

від відповідача: Марцин І.В. - дов. №2/03 від 09.01.2013

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями

„МакДональдз Юкрейн Лтд"

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.03.2013 (суддя Пригунова А.Б.)

у справі №5011-51/17654-2012

за позовом Сумської міської ради

до Підприємства з іноземними інвестиціями

„МакДональдз Юкрейн Лтд"

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Сумська міська рада (надалі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Підприємства з іноземними інвестиціями „МакДональдз Юкрейн Лтд" (надалі - відповідач), в якій просила вважати укладеними зміни до пункту 2.3 розділу 2 договору оренди земельної ділянки від 15.02.2001, зареєстрованого в Сумському міськвиконкомі 10.04.2001 за №407, шляхом викладення першого абзацу пункту 2.3. розділу 2 договору в наступній редакції: „Орендна плата на рік становить 6,0 % від нормативної грошової оцінки землі. Складовими частинами розрахунку орендної плати є: - розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; - нормативна грошова оцінка землі. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі щомісячно рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним, на рахунок міського бюджету м. Суми №33218812700002, код платежу 13050200. Банк одержувача ГУДКСУ у Сумській області, код 37970593, МФО 837013".

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2013 у справі №5011-51/17654-2012 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Підприємство з іноземними інвестиціями „МакДональдз Юкрейн Лтд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 у справі №5011-51/17654-2012 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що місцевий господарський суд в ході розгляду справи неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи; обґрунтував судове рішення висновками, що не відповідають обставинам справи; допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає про відсутність підстав для встановлення обов'язку відповідача внести зміни до договору оренди та, відповідно, підстав для твердження про порушення прав позивача. Так, відповідач зазначає про відсутність звернення позивача до відповідача з пропозицією внести зміни до договору оренди, що унеможливлює виникнення відповідного спору. Скаржник також зазначає, що норми Податкового кодексу України не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, що додатково свідчить про відсутність підстав для встановлення обов'язку відповідача вносити зміни до договору оренди, збільшуючи розмір орендної плати. Відповідач вважає безпідставними посилання позивача та місцевого господарського суду на рішення Сумської міської ради №2763-МР від 24.06.2009, пунктом 7.22 додатку до якого втсановлена ставка орендної плати у розмірі 6,0% для ресторанів, кафе, барів та нічних клубів, оскільки заклад відповідача за його твердженням не відноситься до вищевказаних категорій, а є закладом ресторанного господарства. Скаржник також зазначає про відсутність обов'язкового характеру для нього рішення позивача №1689-МР від 25.07.2012 року.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.02.2001 між Сумською міською радою, як орендодавцем, та Підприємством з іноземними інвестиціями „МакДональдз Юкрейн Лтд", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пункту 1.1. якого позивач на підставі рішення Сумської міської ради від 27.09.2000 „Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам організаціям та громадянам" зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у строкове платне володіння і користування земельну ділянку придатну для цільового використання, площею 3456 кв.м. за адресою: м. Суми, Червона площа, 15а, на якій знаходиться приміщення ресторану площею 289 кв.м., належного орендарю.

Відповідно до п. 2.1. договору земельна ділянка надається в оренду з метою несільськогосподарського використання під розміщення ресторану (громадське харчування).

Пунктом 2.2. договору визначено, що він укладається на строк оренди земельної ділянки, визначений рішенням Сумської міської ради від 27.09.2000 „Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам організаціям та громадянам" терміном до 25.04.2024 року.

Орендна плата вноситься відповідачем у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 1870,56 грн. на місяць. Розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання або цілі використання орендованої земельної ділянки, визначеної договором, підвищення цін, тарифів тощо, в тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини відповідача, що підтверджено документально; у разі невиконання позивачем обов'язку повідомити відповідачу про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 2.3. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено право орендодавця вимагати від відповідача, зокрема, збільшення розміру орендної плати у випадках зміни умов господарювання або цілі використання орендованої земельної ділянки, визначеної договором, підвищення цін, тарифів тощо, в тому числі внаслідок інфляційних процесів, збільшення розмірів ставки земельного податку.

Відповідно до п. 5.1. договору зміни умов договору можливі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сумської міської ради від 26.12.2007 №1119-МР затверджено грошову оцінку земель міста Суми.

24.06.2009 рішенням Сумської міської ради №2763-МР затверджено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за оренду земельних ділянок на території міста Суми на період до 01.01.2011, відповідно до якого орендна плата за користування земельною ділянкою на території міста Суми для розміщення ресторану встановлюється у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки землі.

Як встановлено судом першої інстанції, Управління земельних ресурсів Сумської міської ради звернулось до Підприємства з іноземними інвестиціями „МакДональдз Юкрейн Лтд" з пропозицією №190/10.01-08 від 07.05.2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за №407 від 10.04.2001, в частині орендної плати та встановити її на рівні 6 % від нормативної грошової оцінки.

За твердженням відповідача, листом №592/03-RTO від 30.05.2012 Підприємство з іноземними інвестиціями „МакДональдз Юкрейн Лтд" повідомило Управління земельних ресурсів Сумської місткої ради про відхилення пропозиції щодо внесення змін до договору, мотивуючи відмову тим, що розмір орендної плати у договорі визначено на підставі законодавства, чинного на момент укладення договору оренди землі, а тому його положення є дійсним цивільно-правовим зобов'язанням. При цьому відповідач звернув увагу на те, що Податковий кодекс України визначає розмір орендної плати з 01.01.2011, тобто набув чинності після укладення договору оренди земельної ділянки від 15.02.2001 та не має зворотної дії в часі, а відтак - його норми не поширюються на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

25.07.2012 Сумською міською радою прийнято рішення №1689-МР запропонувати орендарям, зокрема, Підприємству з іноземними інвестиціями „МакДональдз Юкрейн Лтд" внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати згідно з рішенням Сумської міської ради №2763-МР від 24.06.2009 „Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Суми".

Вищевказаним рішенням на Управління земельних ресурсів Сумської міської ради покладено обов'язок направити копію рішення орендарям та у разі наявності письмових згод орендарів щодо внесення змін до договорів оренди - вчиняти дії по укладенню відповідних додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок або передачі спору на вирішення господарського суду - у разі недосягнення згоди щодо внесення змін до відповідних договорів.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечувалось сторонами, Управління земельних ресурсів Сумської міської ради звернулось до відповідача з листом №356/10.01-08 від 08.08.2012 про надання документів для приведення договору оренди земельної ділянки від 15.02.2001 відповідно до вимог чинного земельного законодавства України.

При цьому, відповідачу надано копію рішення Сумської міської ради № 1689-МР від 25.07.2012 та зазначено про необхідність надати письмову відповідь про розгляд вказаного рішення протягом 20 днів.

Проте, доказів розгляду вищевказаного листа Підприємством з іноземними інвестиціями „МакДональдз Юкрейн Лтд" та надання письмової відповіді на нього до суду першої інстанції надано не було.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що зміна розміру відсотків від грошової оцінки землі є підставою для внесення змін до договору в частині орендної плати, в той час як відповідач ухиляється від вчинення відповідних дій, у зв'язку з чим Сумська міська рада просила збільшити встановлений договором розмір орендної плати у судовому порядку, та, крім того, встановити порядок та строки внесення орендної плати відповідачем.

Згідно із статтею 19 Закону України „Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України „Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про оренду землі" умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря.

Статтею 30 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, на момент укладення спірного договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України „Про плату за землю" (чинний на момент укладення спірного договору), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (ст. 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 652 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України, статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вбачається зі змісту договору оренди земельної ділянки від 15.02.2001, а саме з положень п. 2.3 договору, сторонами передбачено можливість зміни розміру орендної плати, зокрема, у разі підвищення цін, тарифів тощо, в тому числі внаслідок інфляційних процесів, збільшення розмірів ставки земельного податку, в інших випадках, передбачених законодавством України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі №41/153пд, та у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі №2-1/1006-200, від 30.05.2011 у справі №17/299-10, від 04.07.2011 у справі №41/81пд, від 23.05.2011 у справі №7/105-10 (30/234-09).

У п. 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

З наведеного слідує, що набуття чинності Податковим кодексом України, яким законодавчо змінено граничні розміри та порядок обчислення орендної плати за землю, є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що норми Податкового кодексу України не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, що на думку скаржника свідчить про відсутність підстав для встановлення обов'язку відповідача вносити зміни до договору оренди, збільшуючи розмір орендної плати.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що заперечення відповідача стосовно безпідставності збільшення розміру орендної плати, а також щодо недотримання позивачем вимог ст. 188 Господарського кодексу України в частині порядку внесення змін до договору спростовуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами.

Так, рішенням господарського суду Сумської області від 08.07.2013 у справі №920/1082/13 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями „МакДональдз Юкрейн Лтд" до Сумської міської ради про визнання частково недійсним рішення Сумської міської ради від 25.07.2012 №1689-МР, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2013, встановлено, що вказаним рішенням Сумська міська рада не порушила прав та охоронюваних законом інтересів Підприємства з іноземними інвестиціями „МакДональдз Юкрейн Лтд", оскільки цим рішенням не змінювалися умови договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, а лише було запропоновано відповідачеві внести такі зміни.

Отже, рішення Сумської міської ради від 25.07.2012 №1689-МР є пропозицією позивача про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

При цьому, вказане рішення Сумської міської ради з метою визначення розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати, містить посилання на рішення Сумської міської ради №2763-МР від 24.06.2009 року. Тобто рішенням Сумської міської ради №1689-МР від 25.07.2012 орендарам було запропоновано внести зміни у договори оренди з урахуванням тих самих розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати, що були затвердженні рішенням Сумської міської ради №2763-МР від 24.06.2009 року на період до 01.01.2011 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що заклад відповідача не є рестораном, а тому посилання позивача на рішення Сумської міської ради від 24.06.2009 №2763-МР у зв'язку із цим є безпідставними, оскільки пунктом 7.22 додатку до цього рішення встановлена ставка орендної плати у розмірі 6,0% лише для ресторанів, кафе, барів та нічних клубів.

З цього приводу суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що пунктом 2.1. укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки визначено, що земельна ділянка надається в оренду з метою несільськогосподарського використання під розміщення ресторану (громадське харчування), а в пункті 1.1 цього договору йдеться про те, що на земельній ділянці знаходиться приміщення належного орендарю ресторану площею 289 кв.м.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.02.2001, зареєстрованого в Сумському міськвиконкомі 10.04.2001 року за № 407, в частині орендної плати.

При цьому, місцевим господарським судом враховано встановлений нормами Податкового кодексу України обов'язок власника земельної ділянки сплачувати земельний податок рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця до відповідних місцевих бюджетів, а також положення ст. 285-287 вказаного кодексу, та взято до уваги те, що відповідач заперечень щодо такої вимоги не навів, у зв'язку з чим правомірно визнав обґрунтованими вимоги позивача про викладення пункту 2.3. договору в редакції, згідно якої орендна плата має вноситись до 30 числа місяця, наступного за звітним на рахунок міського бюджету міста Суми.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями „МакДональдз Юкрейн Лтд" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 у справі №5011-51/17654-2012 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями „МакДональдз Юкрейн Лтд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 у справі №5011-51/17654-2012 залишити без змін.

Матеріали справи №5011-51/17654-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Мартюк