Ухвала суду № 35578037, 27.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року справа №812/7640/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

Головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Ханової Р.Ф., Гайдара А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року по адміністративній справі № 812/7640/13-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення від 17.04.2013 року № 949 про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звертаючись до суду, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він 13 травня 2013 року отримав рішення від 17 квітня 2013 року № 949, яке в подальшому оскаржив до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області та до Пенсійного фонду України. Позивач вважає, рішення від 17 квітня 2013 року № 949 незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на таке.

Рішення від 17 квітня 2013 року № 949 видано управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, яке є приватною юридичною особою і не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України, оскільки вказана юридична особа ніколи не утворювалась Пенсійним фондом України та відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстрована за 10 червня 1994 року за № 21792459, як суб'єкт господарської діяльності, що підтверджується довідкою АБ № 584974 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Однак згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 16826433 (серія АВ № 203071) управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зареєстровано 13 листопада 2002 року. Дані обставини, вказав позивач, підтверджують фіктивну реєстрацію відповідача, оскільки станом на 10 червня 1994 року (дата реєстрації з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України) ніяких управлінь у Пенсійного фонду України взагалі не існувало, а станом на 13 листопада 2002 року (дата реєстрації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) не існувало жодного розпорядчого акта про утворення такого органу Пенсійного фонду України, як управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Крім того, як вбачається з витягу № 16826433 управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не було створено у результаті перетворення, оскільки відомості про створення цієї юридичної особи шляхом перетворення відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Позивач зазначає, що управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області може посилатися на те, що воно нібито створене постановою Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 та постановою Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-1, як правонаступник якогось відповідного відділення і що саме ці документи є розпорядчими актами про утворення юридичної особи з назвою «управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку».

Отже, жодний пункт постанови Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 та постанови Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-1 не містить рішення про утворення юридичної особи з назвою «управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку».

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд скасувати рішення від 17 квітня 2013 року № 949.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року по адміністративній справі № 812/7640/13-а позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишений без задоволення у повному обсязі (а.с.49-51).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, порушенням правил підсудності, на підставі висновків, що не відповідають дійсності. Просив постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким провадження по справі закрити. (а.с.58-60).

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України. Від позивача в апеляційній скарзі заявлено про розгляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1, ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 22 березня 1999 року (а.с.20).

Відповідно до відповіді ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 27 вересня 2013 року № 4518/12-14-17-01/20 ОСОБА_2 є платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування протягом 2, 3 та 4 кварталу 2012 року, 9 місяців 2013 року (а.с. 45).

Відповідно до реєстру страхувальника ОСОБА_2 зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області 31 березня 1999 року за № 4724 та є платником єдиного внеску (а.с. 44).

Як вбачається з матеріалів справи, 17 квітня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області складено акт № 840, відповідно до якого встановлено факт не подання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2012 рік (а.с. 10), який отримано позивачем 13 травня 2013 року (а.с. 43).

17 квітня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області винесено рішення № 949 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким на підставі п.4 ч.11ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (а.с. 11), яке отримано позивачем 13 травня 2013 року (а.с. 43).

Рішення від 17 квітня 2013 року № 949 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності оскаржено позивачем до управління Пенсійного фонду України в Луганській області, відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 18 червня 2013 року № 4078/0910, рішення від 17 квітня 2013 року № 949 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 12).

10 липня 2013 року позивач звернувся зі скаргою до управління Пенсійного фонду України, відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 19 липня 2013 року № 18743/09-10 рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 17 квітня 2013 року № 949 та рішення головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про результати розгляду скарги від 18 червня 2013 року № 4078/0910 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 18-19).

01.01.2011 набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Згідно з пунктом другим розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється (пункт третій розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

На підставі наведених норм колегія суддів вважає доведеним, що позивач зобов'язаний звітувати до територіального органу Пенсійного фонду як платник єдиного внеску.

Пунктом 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309 (далі -Порядок № 22-2), встановлено, що звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

Пунктом 2.2 Порядку № 22-2 визначено, що звіт подається одним із способів: в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі; на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти. На паперових носіях звіт формується у двох примірниках та подається страхувальником до органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік. Один примірник звіту з відміткою органу Пенсійного фонду про його прийняття зберігається у страхувальника.

Згідно з п.п. 3.1 Порядку № 22-2 страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3-3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію його, як підприємця), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Відповідно до пункту четвертого частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взагалі не подавав відповідного звіту.

Доводи позивача ґрунтуються на хибному тлумаченні чинного законодавства та не спростовують факту порушення обов'язку подання звітності органам Пенсійного фонду України, а також підстав для застосування штрафних санкцій.

Зважаючи, що позивачем у визначений термін не було подано до територіального органу Пенсійного фонду звіт за встановленою законом формою, суд вважає правомірним рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій за неподання звітності. Тому підстав для скасування рішення від 17.04.2013 № 949 немає.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Інші доводи позивача-апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року по адміністративній справі № 812/7640/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя М.М.Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В.Гайдар