Постанова № 35576567, 22.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 р. Справа № 818/1295/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Шабанова С.О.

за участю:

представника позивача - Петрищев С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Державної митної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. по справі № 818/1295/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»

до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Сумихімпром», звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці державної митної служби України про коригування заявленої митної вартості товарів № 805130000/2012/000847/1 від 06.12.12 р.; стягнути з Державного бюджету на його користь суму надмірно сплаченого мита у розмірі 787,03 грн. та ПДВ у розмірі 8027,72 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.13 р. по справі № 818/1295/13-a позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач, Сумська митниця державної митної служби України, не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.13 р. по справі № 818/1295/13-a та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Відповідач, Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, заяви про приєднання до апеляційної скарги не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем з компанією «Tolexis Iternational» був укладений контракт №1409 RPT від 14.09.12 р. (а.с.7-12), предметом якого є поставка фосфоритів виробництва (походження) Марокко на умовах CIF порт Миколаїв/Бердянськ (в редакції ІНКОТЕРМС-2000) кількістю 300000,0 метричних тонн. За додатковою угодою №1 від 08.10.12 р. сторони узгодили вартість товару (фосфоритів виробництва/походження Марокко) в сумі 157.50 дол. США за одну тону метричну (а.с.13). На виконання вказаного договору позивач імпортував на митну територію України товар - фосфорит природний розмелений кількістю 393860,0 кг, вартістю 62032,95 дол. США. Для митного оформлення товару позивачем була подана митна декларація № 805130000/2012/015778 від 06.12.12 р. (а.с.23-25).

До декларації позивачем були додані облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 805/2012/0000152 від 13.11.12 р.; залізнична накладна для внутрішнього сполучення № 40695918 від 27.11.12 р.; коносамент № 01 від 11.10.12 р.; рахунок-фактуру (інвойс) № 01141 від 16.10.12 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 1409 RPT від 14.09.12 р. та додаткові угоди до нього № 1 від 08.10.12 р. та № 3 від 20.11.12 р.; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами № 18 від 15.10.12 р.; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2761 від 11.10.12 р.; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 27.11.12 р.; декларацію про походження товару № 01141 від 16.10.12 р. (а.с.37-38).

При митному оформленні товару у відповідача виникли сумніви щодо відповідності заявленої ціни товару, а тому посадовою особою митного органу були витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару (а.с.25). На цю вимогу позивачем були надані лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 5025 від 04.12.12 р. (а.с.34) про відповідність ціни на фосфат кальцію, що імпортується, поточній кон'юнктурі ринку; платіжні доручення № 618 та № 619 від 29.10.12 р. (а.с.18-19) про сплату коштів загальною сумою 2805000,0 дол. США за поставку товару на підставі контракту № 1409 RPT від 14.09.12 р. та рахунку-фактури (інвойсу) № 01141 від 16.10.12 р.; лист контрагента щодо ціни фосфоритів від 05.10.12 р. (а.с.15), на підставі якого була підписана додаткова угода № 1 від 08.10.12 р. до контракту № 1409 RPT від 14.09.12 р. з приводу узгодження ціни товару у розмірі 157,50дол. США за тону метричну. Також позивач додав інформацію про ціну фосфоритів, що підтверджується копіями листів продавця від 02.10.12 р. та від 20.10.12 р. (а.с.28-29, 32-33).

Після опрацювання поданих для митного оформлення та додатково наданих декларантом документів на підтвердження заявленої митної вартості (а.с.25), посадовою особою митного поста «Суми-центральний» Сумської митниці було винесено рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 805130000/2012/000847/1 від 06.12.12 р. (а.с.35-36), яким митна вартість ввезеного товару визначена з використанням другорядного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо ідентичних товарів (а), оскільки наявна інформація по операціях з ідентичним товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час їх експорту збігається з часом експорту оцінюваних товарів та є максимально наближеними до нього, з розрахунку 170 доларів США за одну тону метричну (загальна вартість товару склала 535180,91 грн. при курсі долара США 7,993).

Також, у зв'язку із поданням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів митним органом була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 805130000/2012/00472 від 06.12.12 р. (а.с.37-38).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, в ст. 49 якого встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а в ч. 1 та ч. 2 ст. 52 встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і ч. 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В ч. 3 наведеної норми записано, якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч. 1 ст. 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а відповідно ч. 1 ст. 55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

В ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і ст. 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно ч. 2 ст. 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З урахуванням наведених норм суд першої інстанції зробив висновок про те, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Суд першої інстанції визнав доведеними права відповідача витребувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак зазначив, що такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Але в даному спорі відсутні дані, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Сумської митниці щодо вартості імпортованого товару.

Залучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митної декларації, митному органу були подані всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, зазначену у декларації. Проте відповідач не належним чином перевірив числове значення заявленої митної вартості, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) № 01141 від 16.10.12 р. (а.с.17), в якому загальна вартість придбаного товару за контрактом № 1409 RPT від 14.09.12 р. становить 4 839187,5 дол. США за 30725,0 метричних тон по ціні 157,5 дол. США за тону метричну товару, який поставлявся покупцю партіями. Позивач 06.12.12 р. заявив до митного оформлення партію фосфоритів природних розмелених кількістю 393860,0 кг вартістю 62032,95 дол. США.

Суд першої інстанції визнав безпідставними доводи відповідача про те, що відсутність оплати цієї партії товару на момент її декларування не дає неможливості встановити вартість одиниці товару згідно поданих позивачем документів, оскільки ПАТ „Сумихімпром" на виконання вимог органу митного контролю (а.с.25) надало копії платіжних доручень № 618 та № 619 від 29.10.12 р. (а.с.18-19) про сплату коштів загальною сумою 2805000,0 дол. США за поставку товару на підставі контракту № 1409 RPT від 14.09.12 р. та рахунку-фактури (інвойсу) № 01141 від 16.10.12 р., оскільки враховуючи ціну товару за одну тону метричну (157,5 дол. США) та загальну суму коштів у розмірі 2805000,0 дол. США, сплачених платіжними дорученнями № 618 та № 619 від 29.10.12 р. (а.с.18-19), покупцем була повністю оплачена партія товару кількістю 17809,5238 тон метричних, з яких 393860,0 кг (393,86 тон метричних) доставлені позивачем з порту м. Миколаїв залізничним транспортом, про що свідчить залізнична накладна для внутрішнього сполучення (а.с.20). Витрати на транспортування товару після його ввезення на підставі п. 2 ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України не включаються до митної вартості.

Таким чином, за висновками суду першої інстанції, вартість заявленої до оформлення партії товару не перевищувала вартість оплаченого товару згідно вказаних вище платіжних доручень. Тобто на момент декларування позивачем імпортованої партії товару в кількістю 393860,0 кг (393,86т тон метричних) вартістю 62032,95 дол. США її оплата була повністю проведена, що підтверджується відповідними відмітками банківської установи на платіжних дорученнях № 618 та № 619 від 29.10.12 р. (а.с.18-19). Крім того, відповідно до пункту 4. ч.2 ст.53 МК України одним із документів, які підтверджують митну вартість товару, є банківській платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Зазначена норма Закону вказує на можливість, а не обов'язковість наявності банківського платіжного документу на момент декларування імпортованого товару.

Згідно митної декларації № 805130000/2012/015778 від 06.12.12 р. кількість заявленого до митного оформлення товару становила 393860,0 кг, вартість 62032,95 дол. США (495829,37 грн.), тому вартість фосфоритів за одну метричну тону складає 157,50 дол. США (62032,95/ 393,86 = 157,50), що повністю співпадає з ціною товару за тону метричну, вказаній як у додатковій угоді № 1 від 08.10.12 р. до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів № 1409 RPT від 14.09.12 р. (а.с.13), так і у рахунку-фактурі (інвойсі) № 01141 від 16.10.12 р. (а.с.16-17).

Суд першої інстанції також зазначив, що в листах від 05.10.12 р. (а.с.5), від 02.10.12 р. та від 20.10.12 р. (а.с.28-29, 32-33) ціна фосфоритів вказана в розмірі 157,50 дол. США за тону метричну і складається з ціни за сам товар у розмірі 138 дол. США та ціни за фрахт, страхування та комісійної винагороди у розмірі 19,5 дол. США, оскільки за умовами укладеного контракту поставка здійснюється на умовах CIF, при якій продавець повинен оплатити всі витрати, пов'язані з транспортуванням вантажу у пункт призначення та застрахувати вантаж від ризику пошкодження або втрати в процесі транспортування. Таким чином у відповідача були в наявності всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується. Проте, незважаючи на подані документи, митний орган визначив митну вартість з використанням другорядного методу, а саме - за ціною договору щодо ідентичних товарів, посилаючись на відсутність під час митного оформлення документів, підтверджуючих оплату товару в повному обсязі договору.

В постанові суду першої інстанції вказано, що згідно ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. Зважаючи на, що позивачем були надані митному органу усі документи, що повністю підтверджували митну вартість, яка ним заявлена, відповідач був зобов'язаний в силу вимог ст. 57 та ст. 58 Митного кодексу України прийняти рішення про можливість застосування митної вартості товарів, заявленої ПАТ «Сумихімпром», з урахуванням того, що відповідач в рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів та картці відмови у прийнятті митної декларації не вказав, із посиланням на подані декларантом документи, в чому полягає неможливість застосування першого методу визначення митної вартості. Посилання відповідача на той факт, що другий метод обрано під час консультацій з позивачем було визнано судом першої інстанції безпідставним, оскільки проведення консультацій не є підставою для незастосування послідовності методів визначення митної вартості товарів, а є підставою для обґрунтованого вибору методу для визначення митної вартості товару та є обов'язковою процедурою, що передує застосуванню другорядних методів, враховуючи приписи ч. 4 ст. 57, п. 1 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки доводи апелянта їх не спростували.

Задовольняючи позов в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплаченого ПДВ в сумі 8027,72 грн. та ввізного мита у розмірі 787,03 грн., суд першої інстанції вказав на те, що оскільки при розгляді даної справи скасоване рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 805130000/2012/000847/1 від 06.12.12 р., то позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 8027,72 грн. та ввізного мита у розмірі 787,03 грн. Факт сплати вказаних платежів відповідач не заперечував, а тому суд першої інстанції зазначив, що в разі скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів та визнання його протиправним і не стягнення коштів з бюджету, що зараховані в бюджет після митного оформлення товарів, не досягаються завдання адміністративного судочинства, оскільки адміністративне судочинство не виконує свою основну функцію - відновлення становища, яке існувало до порушення права. Тому необхідність стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених митних платежів розглядається судом як спосіб відновлення прав позивача у випадку скасування рішень митних органів, які впливають на визначення розміру митних платежів.

Проте колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки вважає ці вимоги передчасними з тих підстав, що в ст. 264 Митного кодексу України записано, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки на час звернення з даними позовом у позивача ще не виникло право вимагати повернути на його користь надміру сплачені податки, то позов в цій частині задоволенню не підлягає, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.13 р. по справі № 818/1295/13-a в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної митної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. по справі № 818/1295/13-а - задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. по справі № 818/1295/13-а - скасувати в частині задоволення позову про стягнути з Державного бюджету на користь ПАТ «Сумихімпром» суму надмірно сплаченого мита у розмірі 787,03 грн. та ПДВ у розмірі 8027,72 грн. і в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. по справі № 818/1295/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.08.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська