Постанова № 35576481, 22.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 р. Справа № 820/4868/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. по справі № 820/4868/13-а

за позовом Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Західна МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з СПД ФО Пустовіта Дем'яна Дем'яновича податковий борг по ПДВ у розмірі 134955,25 грн., в т.ч. пеню 16021,0 грн., на користь Державного бюджету України та заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в сумі 126933,65 грн., в т.ч. пеню 8609,12 грн., на користь місцевого бюджету України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.13 р. по справі № 820/4868/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.13 р. по справі № 820/4868/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Західній МДПІ.

За результатами проведеною позивачем позапланової виїзної документальної перевірки підприємця з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства за період з 01.01.09 р. по 31.12.11 р. був складений акт № 3371/17-221/НОМЕР_1 від 29.12.12 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог ст. 13 розділу IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», п. 177.2 ст. 177 ПК України, п. 19.1 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 ПК України, п. 2.3.1 ст. 2, п. 7.3.1 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про ПДВ», п. 12.1 п. 12 Положення «Про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.00 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.00 р. за № 208/4429, п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 4 ст. 14 розділу IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян». Виявлені порушення стали підставою для прийняття позивачем податкових повідомлень-рішень від 24.01.13 р. № 0000131721 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 103557,4 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15376,85 грн. і № 000141721 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 93845,56 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24481,4 грн. Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу засобами поштового зв'язку, про що свідчить наявний в матеріалах справи реєстр поштових направлень та фіскальний час.

Судом першої інстанції також було з'ясовано, що за ОСОБА_1 обліковувалась переплата з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 2,43 грн. У зв'язку з тим, що платником податків в добровільному порядку не була сплачена сума податкового боргу, а вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення заборгованості, податковий орган звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на положення ч. 1 ст. 67 та ч. 1 ст. 68 Конституції України, п. 30 ст. 2 Бюджетного Кодексу України і вказав на те, що ним було враховано, що 01.01.11 р. набув чинності ПК України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно п. 56.17 ст. 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. В п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки відповідачем не надано доказів оскарження ним в адміністративному або судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 24.01.13 р. № 0000131721 та № 000141721, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких відповідачу була визначена сума грошового зобов'язання, є узгодженими.

В постанові суду першої інстанції вказано на те, що позивач (слід розуміти - відповідач) звертався до суду із адміністративним позовом до Західної МДПІ про скасування наказу № 1516 від 18.12.12 р., на підставі якого була проведена позапланова виїзна документальна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.09 р. по 31.12.11 р., за результатами якої був складений акт № 3371/17-221/НОМЕР_1 від 29.12.12 р. Проте постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.13 р. по справі № 2а-14277/12/2070 адміністративний позов був задоволений частково: визнані протиправними дії Західної МДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі наказу № 1516 від 18.12.12 р. Але постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.13 р. апеляційна скарга Західної МДПІ була задоволена: скасована постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.13 р. та прийнята нова постанова, про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1

Пославшись на положення ч. 1 ст. 72, ч. 5 ст. 254, ст. 255 КАС України, суд першої інстанції зробив висновок про те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, була підтверджена правомірність дій Західної МДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складений акт № 3371/17-221/НОМЕР_1 від 29.12.12 р. та прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.01.13 р. № 0000131721 та № 000141721.

Також в обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції процитував зміст п. 14.1.175 ст. 14, п. 59.1, п. 59.5 ст. 59 ПК України і зазначив, що відповідач у встановлені ПК України строки самостійно не сплатив суму податкового зобов'язання, а тому позивачем була сформована податкова вимога № 109-19 від 25.03.13 р., яка направлена відповідачу засобами поштового зв'язку, проте не була отримана останнім, про що позивачем був складений акт № 51/19.1-41 від 26.03.13 р. При цьому суд першої інстанції також зазначив, що ним було з'ясовано, що з дати формування податкової вимоги № 109-19 від 25.03.13 р. та на час розгляду справи податковий борг відповідача не переривався, а тому не існувало підстав для повторного формування та направлення платнику податків податкової вимоги.

Крім того, у зв'язку з невчасною сплатою позивачем суми податкового зобов'язання з єдиного податку та податку з доходів фізичних осіб позивачу (слід розуміти - відповідачу) була нарахована пеня по ПДВ в розмірі 16021,0 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у загальному розмірі 8609,12 грн. Наявність заявленою у позові суми заборгованості підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою картки особового рахунку, яка за правилами ст. 70 КАС України та Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України» (затверджено наказом ДПА України № 276 від 18.07.05 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.05 р. за № 843/11123) є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача.

Також суд першої інстанції послався на приписи п. 95.1 та п. 95.2 ст. 95 ПК України, де визначено, що орган ДПС здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. При цьому стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Оскільки станом на день розгляду справи загальна сума заборгованості перед бюджетом відповідачем добровільно сплачена не була і не надані докази відсутності суми заборгованості, суд першої інстанції зробив висновок про законність та обґрунтованість позовних вимог, які і були задоволені.

Колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що у податковій вимозі від 25.03.13 р. вказано, що з цієї дати на все майно і майнові права відповідача поширюється податкова застава.

Також колегія суддів вважає необхідним зауважити, що в п. 14.1.155 ст. 14 ПК України вказано, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави. Відповідно п. 89.2 ст. 89 передбачено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

При цьому законодавець встановив в п. 89.3 ст. 89 ПК України, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутній рішення керівника органу ДПС щодо реєстрації податкової застави, проведення опису майна, відсутні дані про призначення податкового керуючого і складання ним акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, що свідчить про невиконання позивачем приписів ПК України щодо запровадження податкової застави і виконання процедури стягнення боргу за рахунок заставленого майна.

Також слід зауважити, що в п. 20.1.18 ст. 20 ПК України передбачено, що органи ДПС можуть звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Крім того, відповідно п. 95.1 та 95.3 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. При цьому стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Крім того, орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

З аналізу наведених норм випливає, що законодавець з 01.01.11 р. встановив особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначив перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення на виконання власних повноважень (1. звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків в банку; 2. опис та вилучення майна, продаж майна; 3. отримання судового дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; 4. прийняття рішення про погашення усієї суми податкового боргу) і до цих заходів не віднесено звернення до суду з позовом про стягнення боргу.

Оскільки позивач не виконав всі приписи ПК України щодо процедури погашення податкового боргу в примусовому порядку, то з урахуванням положень п. 2 ст. 19 Конституції України, у суду першої інстанції не було законних підстав задовольняти позов у спосіб, не передбачений чинним законодавством.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.13 р. по справі № 820/4868/13-а була прийнята з порушенням приписів чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. по справі № 820/4868/13-а - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. по справі № 820/4868/13-а - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська