Постанова № 35576228, 23.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа № 920/798/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

За участі представників сторін:

Позивач - Фарбітний С.Є., дов. №794 від 20.12.2012 року

Відповідач - ОСОБА_2, дов. №761 від 17.04.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2489 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 16.07.2013 року у справі №920/798/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Суми,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Охтирка Сумської області

про стягнення 38159,90 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, відповідача, про стягнення заборгованості за оренду нерухомого майна, комунальних та експлуатаційних витрат у сумі 37261,17 грн., пені у сумі 525,34 грн., пені (страхування орендного майна) у сумі 268,32 грн., 3% річних у сумі 105,07 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.07.2013 року у справі №920/798/13 (суддя Соп"яненко О.Ю.) позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 525, 34 грн. - пені, 268,32 грн. - пені за порушення умови договору щодо страхування майна, 105,07 грн. - 3% річних, 41,29 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення 11405, 00 грн. провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 ГПК України.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, з рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача орендної плати та витрат на утримання майна у сумі 8507,58 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що враховуючи наявність заборгованості за оренду приміщення за жовтень, листопад, грудень 2012 року, сплачені відповідачем кошти у першу чергу були спрямовані на борг за попередні періоди : жовтень, листопад, грудень 2012 року, а залишок коштів було спрямовано на погашення боргу за січень, лютий, березень 2013 року. Проте, місцевий господарський суд вказаної обставини не врахував.

При цьому, звертає увагу на те, що відповідно до листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 29.10.2004 р. № 06-10/10-1215 у разі отримання платежів, у призначенні яких не вказано період, протягом якого ці послуги надавалися, грошові кошти мають бути зараховані наступним чином: у разі наявності заборгованості за цей вид послуг, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої заборгованості, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 02.09.2013 року на 11:00 год.

Розпорядженням в.о. голови Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. у зв"язку із знаходженням судді Ільїна О.В. у відпустці.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В.) розгляд справи було відкладено на 02.10.2013 року на 11:00 год. у зв"язку із необхідністю витребувати у сторін додаткові докази та пояснення по справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В.) розгляд справи було відкладено на 30.10.2013 року на 10:00 год. у зв"язку із невиконаннями сторонами ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року та необхідністю витребування у сторін розрахункових документів на підтвердження своїх пояснень.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. у зв"язку із знаходженням головуючого судді Бондаренко В.П. та судді Россолова В.В. у відпустці.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

21.10.2013 року відповідач згідно із супровідним листом від 21.10.2013 року вх. №10000 надав апеляційному господарському суду копії платіжних доручень щодо сплати орендної плати по договору оренди №359-598107 від 16.03.2012 року.

23.10.2013 року позивачем згідно із заявами від 23.10.2013 року вх.№20098 та від 30.10.2013 року вх.№10280 було надано апеляційному господарському суду рахунки згідно з договором оренди №359-598107 від 16.03.2012 року за період: квітень 2012- квітень 2013 року, копії платіжних доручень, по яких платник - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, копії списків згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальних чеків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 20.11.2013 року у зв"язку із необхідністю витребувати у сторін додаткові докази та письмові пояснення по справі.

Представник відповідача у судових засіданнях 14.10.2013 року, 30.10.2013 року та 20.11.2013 року проти її доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 16.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Сумської філії, орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, орендарем, був укладений договір № 359-598107 оренди нерухомого майна товариства.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1, загальною площею 259,0 кв.м. для розміщення меблевого магазину.

На виконання договору оренди сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі майна від 16.03.2012 року.

Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін та за перший (базовий) місяць складає 7182 грн.43 коп. За кожний наступний місяць орендна плата визначається шляхом коригування її розміру за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Додатково до орендної плати орендар оплачує витрати на утримання майна та вносить плату окремо в строк, зазначений у п. 3.6 договору, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі.

Також орендар відшкодовує витрати на електроенергію в порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у п. 3.6 договору (пунктів 3.3, 3.4 договору).

Орендна плата згідно з пунктом 3.6 договору перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

30.04.2013 р. між сторонами була підписана додаткова угода № 1/53-598107 про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна від 16.03.2012 р.

Відповідно до пунктів 1, 2 додаткової угоди сторони прийшли згоди розірвати договір оренди 30.04.2013 р. Орендар зобов'язався провести повний розрахунок та сплатити орендну плату за використання орендованого нерухомого майна та витрати на утримання майна згідно умов договору та виставлених рахунків. Орендна плата за останній місяць сплачується орендарем на підставі рахунку, який складається орендодавцем на дату підписання Акту передачі-приймання майна та підлягає оплаті протягом 20 календарних днів з дати підписання цього Акта.

На виконання вказаної додаткової угоди сторони склали та підписали акт передачі-приймання майна від 30.04.2013 року.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 37261,17 грн. заборгованості по орендній платі та іншим (комунальним) платежам за період січень, лютий, березень 2013 року.

На підтвердження позовних вимог в цій частині позивач надав копії рахунків № 28 від 31.01.2013 р., № 598107/13-111 від 28.02.2013 р., № 205 від 31.03.2013 р. Зазначені рахунки були надіслані відповідачу відповідно 19.02.2013 р., 16.03.2013 р. та 16.04.2013 р., про що свідчать копії Списків згрупованих поштових відправлень.

Проте, відповідач стверджує, що жодний з цих рахунків вона не отримувала і про загальну суму заборгованості 37261 грн. 17 коп. дізналася 30.04.2013 р. під час підписання Додаткової угоди до договору оренди.

Слід зазначити, що пунктом 3.6 договору сторони визначили, що орендна плата перераховується згідно з рахунками, які виставляються та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною. Орендодавець згідно з п. 3.5 договору складає акт про надані послуги, разом з рахунком та податковою накладною надає його орендарю, а орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акту про надані послуги.

Однак, як свідчать матеріали справи та вірно зазначив місцевий господарський суд, позивачем суду не надані переконливі докази надсилання та отримання відповідачем рахунків на оплату коштів, актів про надані послуги та податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2013 р. відповідачем сплачено 25861,53 грн.. (платіжне доручення № 115) та 13.05.2013 року - 11405,00 грн.. (платіжне доручення № 117).

Проте, кошти в сумі 11405,00 грн. Охтирським відділенням ПАТ КБ «Приватбанк» не були перераховані на рахунок Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» з технічних причин.

Зазначені кошти були сплачені відповідачем повторно платіжним дорученням № 125 від 01.07.2013 року.

Таким чином, як було вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем станом на 01.07.2013 року загалом сплачено 37 266,53 грн., що на 05, 36 коп. більше, ніж заборгованість за січень, лютий, березень 2013 р. (37261 грн. 17 коп.), яку позивач просив стягнути відповідно до позовної заяви.

При цьому, при проведенні платежів у платіжних дорученнях відповідачем не вказувався період, за який сплачувались кошти, реквізити рахунків (дата та номер) у платіжних дорученнях не відповідають реквізитам рахунків, що надсилалися відповідачу. У зв'язку з чим, сплачені відповідачем кошти були зараховані у першу чергу на погашення заборгованості, яка виникла за попередні періоди (жовтень-грудень 2012 р.).

В обгрунтування зазначених дій позивач посилається на наведені у Листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 29.10.2004 р. № 06-10/10-1215 роз'яснень, відповідно до яких у разі отримання платежів, у призначенні яких не вказано період, протягом якого ці послуги надавалися, грошові кошти мають бути зараховані наступним чином: у разі наявності заборгованості за цей вид послуг, в т.ч. заборгованості, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Суд не погоджується з наведеними позивачем поясненнями, оскільки відповідно до статей 627 - 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Однак, укладаючи договір № 359-598107 оренди нерухомого майна від 16.03.2012 р. (розділ 3 «Умови розрахунків»), сторони не погоджували, що сплачені орендарем кошти за наявності заборгованості будуть зараховуватися в погашення заборгованості, що виникла в хронологічному порядку, тобто у найдавніший період.

Таким чином, сплата відповідачем 25861, 53 грн. (платіжне доручення № 115) 03.05.2013 р., тобто до надходження до господарського суду Сумської області позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» 16.05.2013 року, свідчить про відсутність предмету спору в цій частині, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 25861 грн. 53 коп.

Оскільки сума боргу в розмірі 11405 грн. 00 коп. відповідачем сплачена після порушення провадження у справі - 01.07.2013 р., тому місцевий господарський суд цілком правомірно припинив провадження у справі щодо стягнення 11405,00 грн. на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 25.06.2013 р., довідок ПАТ «Укртелеком» № 598101/51 від 25.06.2013 р. та № 598101/58 від 15.07.2013 р. заборгованість за надані в оренду приміщення ФОП ОСОБА_3 станом на 01.01.2013 р. (за жовтень-грудень 2012 р.) складала 20789 грн. 90 коп.

16.07.2013 р. позивач подав заяву про залучення документів до матеріалів справи, у якій зазначив, що залишкова заборгованість за січень - березень 2013 р. за оренду нерухомого майна, комунальних та експлуатаційних витрат становить 8507 грн. 58 коп.

Відповідно до статей 32 - 34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивач, не подав суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили наявність заборгованості відповідача станом на 01.01.2013 р. в сумі 20789 грн. 90 коп. та станом на 16.07.2013 р. в сумі 8507 грн. 58 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктом 8.2 договору оренди сторони узгодили, що у разі наявності заборгованості по орендній платі, платі за комунальні послуги та іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості. Зазначене узгоджується зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідачу за несвоєчасну сплату за оренду майна та комунальних послуг нарахована пеня в сумі 525 грн. 34 коп. за період з 28.02.2013 р. по 30.04.2013 р. Пеня нарахована позивачем із застосуванням приписів статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, пунктом 6.1.7 договору від 16.03.2012 р. на орендаря покладено обов'язок протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно на користь орендодавця не менше ніж на його справедливу вартість та на строк, що не менше строку дії договору, і повідомити орендодавця про це в письмовій формі, надавши копію укладеного договору страхування та платіжне доручення чи копію страхового полісу або провести орендодавцю відшкодування витрат, понесених на страхування майна.

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідачем не виконані ці умови договору, орендоване майно не застраховане. Відповідачем доказів укладення договору страхування чи відшкодування позивачу витрат на страхування майна суду не надано.

У разі невиконання умов щодо страхування орендованого майна орендар відповідно до п. 8.3 договору сплачує орендодавцю пеню в розмірі 1% від суми місячної орендної плати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановив господарський суд першої інстанції, нарахована відповідачу пеня за порушення умови договору щодо страхування майна в сумі 268 грн. 32 коп. відповідає приписам договору, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відповідачу правомірно нараховано позивачем 105, 07 грн. - 3% річних, які підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Позивач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що враховуючи наявність заборгованості за оренду приміщення за жовтень, листопад, грудень 2012 року, сплачені відповідачем кошти у першу чергу були спрямовані на борг за попередні періоди : жовтень, листопад, грудень 2012 року, а залишок коштів було спрямовано на погашення боргу за січень, лютий, березень 2013 року. Проте, місцевий господарський суд вказаної обставини не врахував.

При цьому, звертає увагу на те, що відповідно до листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 29.10.2004 р. № 06-10/10-1215 у разі отримання платежів, у призначенні яких не вказано період, протягом якого ці послуги надавалися, грошові кошти мають бути зараховані наступним чином: у разі наявності заборгованості за цей вид послуг, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої заборгованості, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки відповідно до статті 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів, міжнарожних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України.

Слід зазначити, що як закони так і договір є джерелами права, тоді як лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності джерелом права не є, а є лише документом рекомендаційного ненормативного характеру для суб"єктів фінансової діяльності, у зв"язку з чим суд має керуватися саме положеннями закону та договору.

При цьому, відповідно до статті 627 - 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Однак, укладаючи договір № 359-598107 оренди нерухомого майна від 16.03.2012 року (розділ 3 «Умови розрахунків»), сторони не погоджували, що сплачені орендарем кошти за наявності заборгованості будуть зараховуватися в погашення заборгованості, що виникла в хронологічному порядку, тобто у найдавніший період.

Отже, з урахуванням вищевказаних норм законодавства України та положень договору, сплата відповідачем 25861 грн. 53 коп. по платіжному дорученню № 115 від 03.05.2013 р., тобто до надходження до господарського суду Сумської області позовної заяви ПАТ «Укртелеком» 16.05.2013 р., свідчить про відсутність предмету спору в цій частині, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 25861, 53 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 16.07.2013 року у справі №920/798/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.11.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.