Ухвала суду № 35574313, 20.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 р.Справа № 816/861/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2013р. по справі № 816/861/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Дніпро»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Альфа-Дніпро», звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26.03.12 р. № 0005822301/280 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 12234,0 грн. та № 0005842301/281 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 5364,0 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 308,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.13 р. по справі № 816/861/13-а позов був задоволений.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.13 р. по справі № 816/861/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Альфа-Дніпро» зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області у якості суб'єкта господарювання 09.02.98 р., з 02.09.98 р. підприємство перебуває на обліку платника податків у Кременчуцькій ОДПІ. Видом господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, інші види оптової торгівлі, інше фінансове представництво, консультування з питань комерційної діяльності та управління, проведення розслідувань та забезпечення безпеки.

Підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень є акт № 92/22-113/30311148 від 06.03.12 р. позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Промислова група ДФМ» за період з 01.01.11 р. по 31.12.11 р. у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ № 2543/10/23-116 від 20.01.12 р., в якому зафіксовані порушення вимог п. 135.1, п. 135.5.4. ст. 135, п. 138.1.1, п. 138.4 ст. 138 , п. 198.1 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, які спричинили заниження зобов'язань по податку на прибуток за 2 квартал 2011 р. на суму 10464,0 грн., за 3 квартал 2011 р. - 1725,0 грн., за 4 квартал 2011 р. - 45,0 грн., а також заниження ПДВ за квітень 2011 р. на суму 1500,1 грн., за травень 2011 р. - 2635,82 грн., за липень 2011 р. - 1228,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції навів зміст п. 138.1 ст. 138, ст. 185, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 ПК України, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом першої інстанції був досліджений укладений позивачем з ТОВ «Промислова група ДФМ» договір купівлі-продажу товару, предметом якого є поставка запчастин для легкових автомобілів. Транспортування придбаного товару здійснювалось транспортними засобами позивача: вантажним малотоннажним фургоном RENAULT KANGOO, д.н.з. ВІ3857ВС. На підтвердження реальності фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Промислова група ДФМ» позивачем надані рахунки, видаткові та податкові накладні (арк. с.24-25, 27-29, 31-33), за якими були сформовані валові витрати в сумі 12234,0 грн. та податковий кредит у розмірі 5364,0 грн.

У ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, судом встановлено, що придбаний у ТОВ «Промислова група ДФМ» товар позивач використовував для ремонту власних автомобілів: вантажного малотоннажного фургону RENAULT KANGOO, д.н.з. ВІ3857ВС та NISSAN PATROL, д.н.з. 09889СН, на підтвердження чого позивачем надані акти списання товарів та накладну вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (арк. с. 26, 30, 34, 35, 36).

Наведені вище обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції, що позивачем належним чином підтверджений факт здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, у зв'язку з чим висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження податку на прибуток на суму 12234,0 грн. та заниження ПДВ у сумі 5364,0 грн. є неправомірним.

Колегія суддів зазначає, що порушення вимог податкового законодавства відповідач пов'язує із відсутністю у ТОВ «Промислова група ДФМ» необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), а тому відповідачем був зроблений висновок про те, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Промислова група ДФМ» не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто містять ознаки нікчемного правочину.

При цьому за результатами дослідження судом першої інстанції залучених до матеріалів справи копій документів, оформлених при виконанні договору купівлі-продажу, був зроблений висновок про те, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Наявність та належне оформлення документів первинного бухгалтерського та податкового обліку та правильність формування позивачем податкового кредиту по даним операціям відповідач не заперечував, посилаючись виключно на факт відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Слід зауважити, що порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаних суд першої інстанції зробив висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2013р. по справі № 816/861/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне замінити первинного відповідача - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області, яка є її правонаступником, оскільки представником відповідача до суду апеляційної інстанції надане відповідне клопотання.

Відповідно ч. 1 ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про заміну відповідача - задовольнити.

Допустити заміну відповідача - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2013р. по справі № 816/861/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2013р. по справі № 816/861/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Дніпро» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська