Постанова № 35574092, 20.11.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р. Справа № 818/8115/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника відповідача- Воробей Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Прокуратури Сумської області, третя особа: Орган опіка та піклування Тростянецької РДА про визнання протиправними дій та бездіяльності, та щодо скасування рішення прокурора Сумської області від 21.05.2013р. № 08-3256-13, та рішення прокурора Сумської області від 13.06.2013р. №01-3256-13,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_2 до Прокурора Сумської області в особі в.о. прокурора Сумської області Кулинича С.А., третя особа на боці відповідача - орган опіки і піклування Тростянецької районної державної адміністрації. При цьому, у позовній заяві , яка надійшла до суду 01.10.2013р. позовні вимоги полягали у наступному:

- позивач просила визнати протиправними дію та бездіяльність в.о.прокурора сумської області С.А.Кулинича, а також визнати його рішення нечинним;

- зобов'язати відповідача прийняти певне рішення та притягнути осіб до кримінальної відповідальності, які сприяли залишенню дитини ОСОБА_5 та її матері - ОСОБА_2 безпритульними.

Як свідчить з матеріалів справи, відповідно до ухвали суду від 02.10.2013р. (а.с.11-12) позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з тим, що позивачем не було сплачено судовий збір у розмірі визначеному законодавством та у зв'язку з тим, що позовні вимоги з якими позивач звернувся до суду є незрозумілими, а саме: яку саме дію яи бездіяльність в.о. прокурора Сумської області позивач просить визнати протиправними, яке саме рішення відповідача позивач просить визнати нечинним, також не було надано до матеріалів позовної заяви копій звернень позивача до прокуратури.

11.10.2013р. до суду позивачем було надано заяву про усунення недоліків (а.с.14) в якій позивач конкретизував свої позовні вимоги і просив суд:

- скасувати рішення прокурора Сумської області від 21.05.2013р. №08-3256-13 та рішення від 13.06.2013р. №01-3256-13 або визнати його нечинним

- задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до в.о.прокурора Сумської області Кулинича С.А., третя особа Орган опіки і піклування Тростянецької РДА про визнання протиправними дій та бездіяльності.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вищезазначені позовні вимоги та просила суд:

скасувати рішення прокурора Сумської області від 21.05.2013р. №08-3256-13 та рішення від 13.06.2013р. №01-3256-13 або визнати його нечинним

- задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до в.о.прокурора Сумської області Кулинича С.А., третя особа Орган опіки і піклування Тростянецької РДА про визнання протиправними дій та бездіяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність позбавлення права користування житлом ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 Ці обставини стали підставою для звернення зі скаргами до прокуратури. Однак, на переконання позивача прокурором не було вжито належних заходів реагування і не вжито будь-яких заходів для відновлення прав на житло ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_5

Так, позивач зазначає, що на її неодноразові звернення прокурор Сумської області надає «рішення», яке на переконання позивача є необґрунтованими та незаконними. Зокрема, позивач вважає необґрунтованим та просить суд скасувати «рішення» прокурора від 21.05.2013р., в якому відповідач зазначає, що підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не вбачається та, на думку позивача безпідставно, посилається на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 21.12.2006р., яким нібито було вирішено спір щодо права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Оскаржуючи рішення прокурора від 21.05.2013р. позивач просила суд врахувати, що рішенням Тростянецького районного суду від 21.12.2006р. дійсно вирішено питання про те, що особа - ОСОБА_2 втратила право користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1, однак, позивач звертає увагу суду на те, що відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_5 суд не вирішував питання щодо позбавлення прав на користування зазначеним житлом.

Вищезазначена обставина на думку позивача є підставою для скасування «рішення» прокурора від 21.05.2013р. як таке, що прийняте за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1, необґрунтовано та без врахування всіх обставин.

Щодо «рішення» прокурора від 13.06.2013р., позивач зазначає, що за наслідками її звернення зі скаргою, прокурор знову дійшов необґрунтованих висновків та не прийняв належних заходів для відновлення порушених прав неповнолітньої дитини ОСОБА_5

Позивач вважає, що «протиправними діями в.о.прокурора Сумської області Кулинич С.А. сприяє невірному розгляді порушених прав дитини ОСОБА_5 , тим самим дає можливість представнику Органа опіки і піклування Ганжаленко Т.В. уникнути відповідальності, яка своєю бездіяльністю нанесла шкоду ОСОБА_2 та ОСОБА_5, оскільки знаючи, що дані особи входять до групи ризику втрати житла та сприяла батьку неповнолітньої дитини - ОСОБА_7 виганяти вселених за рішенням суду вищевказаних осіб».

В судовому засіданні, яке відбулося 13.11.2013р. представник позивача в повному обсязі підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, але перед тим як суд, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, мав намір перейти до дослідження матеріалів справи, представник позивача заявила клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання представника позивача ОСОБА_8 було задоволено, справу відкладено на 20.11.2013р. Однак, не зважаючи на те, що представник позивача була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, до суду вона не з'явилась, доказів поважності неприбуття в судове засідання 20.11.2013р. представник позивача не надала, клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило. Тому, суд вважав за можливе розглянути справу у судовому засіданні, яке відбулося 20.11.2013р. за наявними в матеріалах справи доказами без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги ОСОБА_1 прокуратура Сумської області не визнає з урахуванням обставин викладених у письмовому запереченні (а.с.35-38). Зокрема, відповідач зазначає, що прокуратурою Сумської області неодноразово розглядалися звернення ОСОБА_1 з приводу порушення житлових прав малолітньої ОСОБА_5 при прийнятті судом рішення про позбавлення її права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1. Прокуратурою області перевірялись всі доводи заявниці. У ході вказаних перевірок витребувані матеріали з відділу СГІРФО Тростянецького РВ УМВС України в Сумській області, відібрано пояснення у спеціаліста органу опіки та піклування Тростянецької міської ради Ганжаленко Т.І. щодо позиції органу опіки і піклування в суді з даного питання, вивчались причини не проведення органами опіки і піклування обстеження умов проживання дитини. Вивчено рішення судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій у вказаній цивільній справі. При цьому, відповідач просив суд врахувати, що судовим рішенням від 21.12.2006р., яке прийнято Тростянецьким районним судом за наслідками розгляду відповідної цивільної справи чітко зазначено, що оскільки суд визнає ОСОБА_2 такою, що втратила право на жиле приміщення, не підлягає вселенню у квартиру АДРЕСА_1 і її малолітня дитина ОСОБА_5 Отже, відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини повинно бути визначено за згодою батьків, а відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання дитини віком до 10 років є місце проживання її батьків. Вказане судове рішення було оскаржено ОСОБА_1 в апеляційному і касаційному порядку. Ухвалами Апеляційного суду Сумської області від 13.02.2007, Верховного суду України від 09.07.2007 рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 21.12.2006 залишено без змін. Таким чином, судами вирішено спір про право користування житловим приміщенням ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Щодо доводів заявниці (позивача) про не проведення органами опіки і піклування обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_5, то перевіркою було з'ясовано, що органами опіки і піклування вживались заходи по встановленню місця проживання дитини з метою обстеження умов, в яких перебуває дитина. Однак, її матір - ОСОБА_2 відмовилась повідомляти інформацію щодо їх місця проживання, а вжитими заходами самостійно встановити місце проживання дитини, органу опіки і піклування не вдалося.

У зв'язку з цим, за результатами перевірки порушень діючого законодавства з боку Ганжаленко Т.І. при розгляді судом справи за позовом про вселення малолітньої дитини не виявлено, підстав для вжиття заходів реагування не вбачається.

При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась зі зверненнями, а саме: 21.02.2013 (звернення до прокуратури області), 28.03.2013 (звернення надійшло з Адміністрації Президента України), 26.04.2013 (звернення надійшло від Народного депутата України Мірошниченка І.М.), 30.05.2013 (звернення надійшло з Генеральної прокуратури України).

Суть всіх без винятку скарг стосувалась одного і того ж питання - незаконність позбавлення права користування житлом ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_5

Однак, відповідач зазначає, що це питання було вирішено судом ще у 2006 році і розглянуте в органах прокуратурі по суті не може бути. На всі звернення ОСОБА_1 надавались мотивовані відповіді.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Тому 13.06.2013 за № 08-3256-13 заявниці черговий раз надано відповідь по суті звернення та роз'яснено про те, що її повторні звернення з аналогічних питань будуть залишені без розгляду.

Таким чином, дії прокуратури області при розгляді звернень ОСОБА_1 на переконання представника відповідача є законними і правомірними.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. У письмовому запереченні (а.с.79-80) зазначає, що вимоги позивача вважає безпідставними та необґрунтованими і просила суд відмовити в їх задоволенні. Зокрема, третя особа у запереченні зазначає, що ОСОБА_2 категорично відмовляється спілкуватися з представниками органу опіки та піклування Тростянецької районної державної адміністрації, що унеможливлює отримання достовірної інформації щодо місця та умов проживання малолітньої ОСОБА_5, визначенні підстав для визнання малолітньої такою що потребує поліпшення житлових умов, здійсненні дій щодо захисту житлових прав дитини. Вищезазначені дії з боку ОСОБА_2 свідчать про умисне приховання достовірної інформації, створення перешкод державі для захисту прав її ж власної дитини.

Враховуючи відмову ОСОБА_2 надавати будь-яку інформацію для вирішення питання щодо захисту житлових прав її доньки, орган опіки та піклування Тростянецької районної державної адміністрації не може об'єктивно підійти до вивчення обставин справи і у межах своїх повноважень надати допомогу.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази у справі, судом було встановлено наступне:

Прокуратурою області неодноразово розглядалися звернення ОСОБА_1 з приводу порушення житлових прав малолітньої ОСОБА_5 при прийнятті судом рішення про позбавлення її права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Зокрема, як свідчить з листа прокуратури Сумської області від 21.05.2013р. (а.с.22), прокуратурою Сумської області було розглянуто звернення, яке надійшло від Народного депутата України Мірошниченка І.М. про порушення житлових прав малолітньої ОСОБА_5 при прийнятті судом рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням дитини.

Під час проведення перевірки Прокуратурою області перевірялись всі доводи заявниці. У ході вказаних перевірок витребувані матеріали з відділу СГІРФО Тростянецького РВ УМВС України в Сумській області, відібрано пояснення у спеціаліста органу опіки та піклування Тростянецької міської ради Ганжаленко Т.І. щодо позиції органу опіки і піклування в суді з даного питання, вивчались . причини не проведення органами опіки і піклування обстеження умов проживання дитини. Вивчено рішення судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій у вказаній цивільній справі.

Встановлено, що спірна однокімнатна квартира у АДРЕСА_1 жилою площею 19 м2 отримана ОСОБА_7 у 1989 році на трьох осіб. У вказаній квартирі були зареєстровані з 01.09.1989р. ОСОБА_7, його дружина ОСОБА_12 та донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюб подружжя ОСОБА_12 було розірвано за рішенням Тростянецького районного суду у 1996 році. Рішенням того ж суду у 1997 році ОСОБА_12 разом з неповнолітньою на той час дочкою ОСОБА_2 вселені в спірну квартиру. Однак фактично з моменту вселення ОСОБА_2 разом з матір'ю в спірній квартирі не проживали. Колишня дружина наймача - ОСОБА_12 знята з реєстрації за вказаною адресою у 2002 році. ОСОБА_2 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3. Після реєстрації шлюбу у 2000 році ОСОБА_2 проживала разом з чоловіком за іншими адресами. З вересня 1999 року по 17 березня 2000 року за направленням центру зайнятості ОСОБА_2 навчалася в Сумському ПТУ-12, потім була працевлаштована, однак для проживання в квартиру за місцем реєстрації не повернулась. З 25.01.2002 в спірній квартирі була прописана малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак в цьому житловому приміщенні дитина не проживала і права користування житлом не набула, оскільки на час її народження ОСОБА_2 вже таке право втратила.

У зв'язку з вказаним ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Тростянецького районного суду Сумської області з позовом про поновлення вселення в спірну квартиру ОСОБА_2 та вселення її малолітньої доньки ОСОБА_5

Тростянецьким районним судом Сумської області від 21.12.2006р. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Цим же рішенням суду зустрічний позов ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_7 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, частково задоволено. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Своє рішення суд мотивував тим, що відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР особа втрачає право користування житлом, у разі її відсутності без поважних причин понад шість місяців за місцем реєстрації. Судом встановлено, що ОСОБА_2 не проживала у спірній квартирі з 2000 року. У судовому рішенні чітко зазначено, що оскільки суд визнає ОСОБА_2 такою, що втратила право на жиле приміщення, не підлягає вселенню у квартиру АДРЕСА_1 і її малолітня дитина ОСОБА_5

Відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини повинно бути визначено за згодою батьків, а відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання дитини віком до 10 років є місце проживання її батьків.

Вказане судове рішення було оскаржено ОСОБА_1 в апеляційному і касаційному порядку. Ухвалами Апеляційного суду Сумської області від 13.02.2007р., Верховного суду України від 09.07.2007 рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 21.12.2006р. залишено без змін.

Таким чином, судами вирішено спір про право користування житловим приміщенням ОСОБА_2 та ОСОБА_5

У відповідності зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. На виконання рішення Тростянецького районного суду від 21.12.2006 вказані особи зняті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, як це передбачено п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Також, у своїх скаргах ОСОБА_1 просила провести перевірку щодо законності позиції представника органу опіки і піклування Ганжаленко Т.І., як третьої особи у вказаній цивільній справі.

Згідно зі ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору мають права сторони, передбачені ст. 27 ЦПК України, у тому числі подавати свої доводи, міркування щодо питань, які вникають під час судового розгляду.

Представник органу опіки та піклування, Ганжаленко Т.І., як третя особа, у судових засіданнях показувала, що підстав для поновлення вселення ОСОБА_2 та вселення її малолітньої доньки немає, оскільки протягом тривалого строку вказані особи у спірній квартирі не проживали.

Висловлюючи свою позицію, представник органу опіки та піклування, скористалася наданими їй правами, передбаченими ст.ст. 27,35, 45,46 ЦПК України. До того ж позиція органу опіку та піклування не є обов'язковою для суду. Суд першої інстанції, постановлюючи рішення, виходив з сукупності зібраних доказів в ході розгляду справи і детально мотивував у рішенні підстави для визнання ОСОБА_2 та її доньки такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Щодо доводів заявниці про не проведення органами опіки і піклування обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_5, то перевіркою з'ясовано, що органами опіки і піклування вживались заходи по встановленню місця проживання дитини з метою обстеження умов, в яких перебуває дитина. Однак, її матір - ОСОБА_2 відмовилась повідомляти інформацію щодо їх місця проживання, а вжитими заходами самостійно встановити місце проживання дитини, органу опіки і піклування не вдалося.

У зв'язку з цим, за результатами перевірки порушень діючого законодавства з боку Ганжаленко Т.І. при розгляді судом справи за позовом про вселення малолітньої дитини не виявлено, підстав для вжиття заходів реагування не вбачається.

Слід зазначити, що відповідачем до суду надано матеріали які свідчать про те, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась зі зверненнями, а саме: 21.02.2013р. (звернення до прокуратури Сумської області), 28.03.2013р. (звернення надійшло з Адміністрації Президента України), 26.04.2013р. (звернення надійшло від НДУ Мірошниченка І.М.), 30.05.2013 (звернення надійшло з Генеральної прокуратури України).

Суть всіх без винятку скарг стосувалась одного і того ж питання - незаконність позбавлення права користування житлом ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_5 Це питання було вирішено судом ще у 2006 році і розглянуте в органах прокуратурі по суті не може бути. На всі звернення ОСОБА_1 надавались мотивовані відповіді.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Тому 13.06.2013 за № 08-3256-13 заявниці черговий раз надано відповідь по суті звернення та роз'яснено про те, що її повторні звернення з аналогічних питань будуть залишені без розгляду.

Таким чином, дії прокуратури області при розгляді звернень ОСОБА_1 є законними і правомірними. Відповідно суд не вбачає підстав для скасування рішень прокурора Сумської області від 21.05.2013р. за №08.3256-13 та від 13.06.2013р. за №01-3256-13.

Крім того, у відповідності зі ст.17 Закону України «Про звернення громадян» скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту її прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Остання відповідь прокуратури області направлена ОСОБА_1 13.06.2013. Проте, ОСОБА_1 в місячний термін таким правом не скористалася.

Отже, матеріалами справи спростовується твердження позивача щодо нездійснення відповідачами перевірок її звернень та відсутності належного реагування з боку відповідача.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР встановлено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних органів.

Відповідно до ч.1 ст.1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст.3 Закону заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо; скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Згідно з приписами ст.18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про прокуратуру» прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до приписів законодавства прокурор вживає відповідні акти прокурорського реагування у разі наявності підстав для цього, що є його правом відповідно до ст.ст.20-24 Закону України «Про прокуратуру».

Вказані вимоги законодавства були додержані відповідачами, звернення позивачки були перевірені та надані обґрунтовані відповіді.

Судом не встановлено з боку відповідача порушень Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про звернення громадян» та іншого законодавства.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Ч.4 ст.71 КАС України встановлює обов'язок суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Прокуратури Сумської області, третя особа- Орган опіка та піклування Тростянецької РДА про визнання протиправними дій та бездіяльності, та щодо скасування рішення прокурора Сумської області від 21.05.2013р. № 08-3256-13, та рішення прокурора Сумської області від 13.06.2013р. №01-3256-13 -відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець