Вирок № 35562939, 13.11.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2013 Справа №607/18046/13-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

за участю секретаря Бєлоусової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження № 12013210250000207 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, розлученого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

- 24 липня 2003 року Тернопільським міським судом за ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до сплати штрафу в розмірі 510 гривень;

- 26 жовтня 2004 року Тернопільським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України, на підставі ст. 70 КК України, призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. 28 грудня 2005 року, постановою Сихівського районного суду м. Львова від 23 грудня 2005 року, звільнений умовно-достроково на невідбутий термін 6 місяців 8 днів;

- 24 квітня 2007 року Тернопільським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185, ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 70 КК України, призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України, приєднано до вироку Тернопільського міськрайонного суду від 26 жовтня 2004 року на загальний термін 3 роки 6 місяців позбавлення волі. 02 березня 2011 року, звільнений у звязку із відбуттям терміну покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Пашиної О.О., потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

15 серпня 2013 року о 11 год. 00 хв., ОСОБА_1 приїхав в м. Тернопіль по особистих потребах. Близько 12 год. 30 хв., очікуючи на залізничному вокзалі станції Тернопіль, електропоїзд №6041 сполученням «Тернопіль-Львів», відправлення якого з станції Тернопіль о 13 год. 10 хв., ОСОБА_1 вирішив пройтись по території станції, так як до прибуття електропоїзда залишалось багато часу, після чого вирушив в сторону залізничного мосту. Слідуючи в даному напрямку, вздовж залізничної колії, ОСОБА_1 зустрів невідомого йому чоловіка, з яким він познайомився, та який представився ОСОБА_2, після чого вони почали розмову. В ході розмови, ОСОБА_2 вирішив здійснити дзвінок з свого мобільного телефону марки «Samsung GT-E 1080 W» та побачив, що заряд акумулятора знижений та потребує зарядки, про що повідомив своєму співрозмовнику ОСОБА_1 Почувши це, у ОСОБА_1 одразу виник намір обманути ОСОБА_2, сказавши йому, що має знайомих в районі «шостого магазину», в яких можна буде зарядити його мобільний телефон, заволодівши таким способом мобільним телефоном ОСОБА_2, після чого скритись з місця вчинення злочину.

Здійснюючи свій злочинний задум, спрямований на обман та заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_2, ОСОБА_1 переконав його в тому, що візьме мобільний телефон для того, щоб зарядити, після чого одразу поверне. ОСОБА_2 повіривши йому, передав свій мобільний телефон ОСОБА_1, після чого разом з ним вирушив в сторону «шостого магазину» вздовж залізничної колії. Слідуючи в даному напрямку, ОСОБА_1 відійшов дещо в сторону, після чого скрився з місця вчинення злочину, заволодівши у такий спосіб мобільним телефоном ОСОБА_4 марки «Samsung GT-E 1080 W» IMEI 351820059593471, вартість якого, згідно проведеної товарознавчої експертизи №567 від 23.08.2013 року на момент вчинення злочину становила 130 грн. 00 коп.

ОСОБА_2Б, прийшовши на залізничний вокзал станції Тернопіль, близько 13 год. 00 хв. 15 серпня 2013 року, в електропоїзді який стояв на першому пероні станції Тернопіль побачив чоловіка на ім'я ОСОБА_1, який шляхом обману заволодів його мобільним телефоном, після чого здійснив посадку в даний електропоїзд. В подальшому, ОСОБА_2 повідомив наряд міліції, що супроводжував електропоїзд про обставини заволодіння його мобільним телефоном.

При під'їзді до станції Курівці Львівської залізниці нарядом міліції, що супроводжував електропоїзд №6041 сполученням «Тернопіль-Львів» за участю ОСОБА_2, в тамбурі вказаного електропоїзда було виявлено ОСОБА_1, побачивши якого, ОСОБА_2 одразу впізнав та повідомив, що даний пасажир, це той самий чоловік, який шахрайським способом заволодів його мобільним телефоном марки «Samsung GT-E 1080 W». ОСОБА_5 зізнався у вчиненому, після чого працівники міліції запропонували йому вийти на наступній станції, на що останній погодився. На станції Курівці Львівської залізниці, очікував службовий автомобіль міліції, яким ОСОБА_1 було доставлено на станцію Тернопіль, де в кімнаті прийому громадян ЛВ на ст. Тернопіль УМВС України на Львівській залізниці, в присутності двох понятих він власноручно написав заяву на добровільну згоду проведення його поверхневого огляду, в ході якого в правій кишені його штанів було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Samsung GT-E 1080 W», яким ОСОБА_5 заволодів шахрайським шляхом у ОСОБА_2 15 серпня 2013 року, на колії поблизу залізничного мосту станції Тернопіль, з метою його подальшого використання в своїх особистих потребах.

Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

11 листопада 2013 року, між потерпілим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12013210250000207 та обвинуваченим ОСОБА_1, в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 471 КПК України, укладено угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно даної угоди, потерпілий та обвинувачений дійшли згоди, щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбуття вказаного покарання з випробуванням призначивши йому іспитовий строк, терміном на 1 рік, а також на підставі ст. 76 КК України, сторони погоджуються щодо покладення на ОСОБА_1 таких обовязків, протягом іспитового строку:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 567 від 23 серпня 2013 року в розмірі 392 грн. стягнути з ОСОБА_1 в користь держави.

Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung GT-E 1080 W» IMEI 351820059593471, який знаходяться на зберіганні в потерпілого ОСОБА_2 залишити в розпорядженні останнього.

Розглядаючи в порядку п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Прокурор в судовому засіданні, вважає, що при укладенні даної угоди дотриманні вимоги і правила КПК України та КК України, просить дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_1, в судовому засіданні також просить вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобовязання.

Потерпілий ОСОБА_2 просить затвердити угоду про примирення та призначити ОСОБА_1 обумовлену міру покарання.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується та визнав себе винуватим ОСОБА_1, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом зясовано, що потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого ОСОБА_1 визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1, відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_1 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, а тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 190 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про примирення, міру покарання

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 471, 473, 474 та 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити у кримінальному провадженні № 12013210250000207 угоду про примирення від 11 листопада 2013 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 11 листопада 2013 року покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобовязати ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 567 від 23 серпня 2013 року в розмірі 392 грн. (триста девяносто дві гривні) стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung GT-E 1080 W» IMEI 351820059593471, який знаходяться на зберіганні в потерпілого ОСОБА_2 залишити в розпорядженні останнього, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяОСОБА_6