Постанова № 35561789, 07.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

07 жовтня 2013 року справа № 814/2533/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Кононенко Д.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г.Петрової , 2-А, м. Миколаїв,54029

проскасування податкового повідомлення - рішення від 23.05.2013р. № 00016661702, В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 23.05.2013 р. №00016661702, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та не ґрунтується на нормах законодавства України.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2009-2010 роки.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт №1348/17-200/НОМЕР_1 від 08.05.2013 р., згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1: пп. 8.2.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.03 №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб за 2009-2010 роки в сумі 1050000,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 23.05.2013 р. було винесено податкове повідомлення-рішення за №0001661702 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1050000,00 грн.

Актом перевірки встановлено що ОСОБА_1 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана картонна компанія" (далі - ТОВ), який здійснив внесок до статутного капіталу Товариства грошовими коштами в сумі 7000000,00 грн. ДПІ також встановлено, що ОСОБА_1 не надано жодних документів, які б свідчили про оподаткування доходу, який було внесено до статутного фонду ТОВ, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

Доводи ДПІ на підтвердження правомірності Рішення ґрунтуються на такому.

Згідно з частиною 3 статті 86 Господарського кодексу України, майновий стан засновників господарського товариства - громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом. Як вказано у підпункті "а" пункту 18.1 статті 18 Закону № 889, річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів. Згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 889, платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. ОСОБА_1 декларацію не подав.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону № 889 визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, відповідно до підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889, зокрема включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

На підставі цього ДПІ визнала внесені ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства грошові кошти (7000000 грн.) об'єктом оподаткування і, відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 889, застосувала ставку податку 15 відсотків.

Представник позивача зазначив, що складений відповідачем Акт не відповідає вимогам, що містяться у Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженому наказом ДПС України від 24.12.2010 № 1003. Так, підпункт 3.2.2 розділу ІІ вказаного Порядку вимагає: чіткого викладення змісту порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначення періоду (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, та доказів, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначення інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

На думку позивача, висновки ДПІ про допущені позивачем порушення вимог Закону № 889 ґрунтуються виключно на припущеннях, а факт відмови позивача надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби не підтверджений належним чином.

Крім того, позивач вказав на безпідставність застосування ставки оподаткування 15 відсотків, оскільки розмір цієї ставки залежить від джерела походження коштів, а це джерело Актом не встановлено.

Проаналізувавши вищенаведене суд дійшов висновку про задоволення позову.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В тексті Акта зазначені документи (інформація), на підставі яких відповідач провів перевірку: лист ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 28.12.2012 № 5368/7/17-332 і відомості з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб, в цих документах відсутня інформація про отримання ОСОБА_1 доходу.

Як вказано у підпунктах 54.3.1 і 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строку податкову (митну) декларацію, а також якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Доходом, згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 889, є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Види доходів, що включаються до складу місячного оподатковуваного доходу, перелічені у пункті 4.2 статті 4 Закону № 889. Крім того, підпунктом 4.2.8, як зазначено вище, такими доходами визнається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Застосування контролюючим органом (для визначення суми грошового зобов'язання платника податків) лише підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 є неправомірним, оскільки вид доходу (з перелічених у підпунктах 4.2.1-4.2.7 і 4.2.9-4.2.17) проведеною перевіркою не був встановлений.

Суд вважає безпідставним обґрунтування Рішення підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 889, оскільки в Акті відсутня інформація про отримання ОСОБА_1 доходів, нарахованих особою, який не є податковим агентом.

Фактично ДПІ, всупереч вимогам Закону № 889 і Податкового кодексу України, визнала доходом суми, які ОСОБА_1 витратив, а не отримав.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що Рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 23.05.2013 р. №00016661702.

3. Відшкодувати судові витрати в сумі 2294,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 34034315) на користь ФОП ОСОБА_1 (номер НОМЕР_1).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна