Постанова № 35559540, 26.11.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 року Справа № 904/5405/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Білецької Л.М., Верхогляд Т.А..

при секретарі - Мацекос І.М.

за участю представників

позивача Мельник В.В.

відповідача Добровольський О.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013р. по справі № 904/5405/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 9 487 185 грн. 46 коп.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми 9 487 185,46 грн., що складається із заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу в сумі 7 218 667,14 грн., 53 560,58 грн. втрат від інфляційних процесів, 636 265,95 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 127 253,19 грн. 3% річних та 7% штрафу у розмірі 1 451 438,61 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 року у справі № 904/5405/13 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь позивача суму основного боргу, відсотків річних та інфляційних втрат стягнуто у повному обсязі. Розмір пені і штрафу зменшено до 10% від заявленої суми та задоволено позовні вимоги в даній частині в сумі 63 626,60 грн. та 145 143,86 грн. відповідно. В решті позову відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої кредитором пені та штрафу.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати в частині відмови в стягненні пені у розмірі 572 639,35 грн. та штрафу у розмірі 1 306 294,75 грн. і прийняти нове рішення, яким стягнути штрафні санкції у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на порушення та неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права. За твердженням скаржника, судом не досліджено не лише майнові, але й інші інтереси сторін, зокрема, негативні наслідки, спричинені позивачу від прострочення зобов'язання відповідача та від зменшення розміру штрафних санкцій.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.11.2013 року.

У судовому засіданні 26.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 20.07.2012р. між НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та КП «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу за № 12/18/55/БО, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити останній на умовах даного договору.

За умовами договору газ, який постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.1 договору); обсяги газу, що підлягає передачі за договором, становлять 3273 тис.куб.м. (п. 2.1); приймання-передача газу оформляється актом приймання-передачі газу (п.3.3); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1).

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили відповідальність покупця за невиконання ним умов п. 6.1 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додаткову сплату штрафу в розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Окрім того, п. 9.3 сторони обумовили, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, встановлюється тривалістю у 5 років.

На виконання договору позивач протягом жовтня-грудня 2012 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 21 226 727,14 грн., що посвідчується відповідними актами приймання-передачі, оплату якого в порушення умов договору відповідач здійснив не в повному обсязі та з порушенням встановлених умовами договору строків; заборгованість склала за підрахунками позивача 7 218 667,14 грн.

З урахуванням наданих відповідачем доказів оплати отриманого природного газу за вказаним договором фактична заборгованість становить 5 458 667,14 грн., яка визнана боржником у відзиві на позов.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого газу виконані не в повному обсязі, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 458 667,14 грн.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача 53 560,58 грн. збитків від інфляції та 127 253,19 грн. трьох процентів річних за період з 15.11.2012р. по 15.04.2013р.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 230 ГК України визнається господарська санкція у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Правові наслідки у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання покупцем грошових зобов'язань та 7% штрафу від суми простроченого платежу встановлені п. 7.2 договору, укладеного між сторонами. За порушення строку виконання грощових зобов'язань позивачем було нараховано відповідачу 636 265,95 грн. пені за період з 15.11.2012р. по 15.04.2013р. та за прострочення оплати природного газу понад 30 днів - 1 451 438,61 грн. штрафу.

Пеня та штраф нараховані відповідно до умов договору та підлягають стягненню з відповідача.

Заявлені позивачем до стягнення пеня та штраф господарським судом були зменшені до 10% та позовні вимоги в даній частині задоволені відповідно у сумі 63 626,60 грн. пені та 145 143,86 грн. штрафу.

Посилання апелянта на необґрунтоване задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій колегія суддів вважає безпідставним.

Пунктом 1 ст.233 ГК України, ч. 3 ст.551 ЦК України, ст. 83 ГПК України закріплено право суду на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів о виконання зобов'язання) тощо.

Матеріалами справи посвідчується, що газ, який постачається за укладеним договором, використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, виробнича діяльність відповідача є збитковою через регулювання тарифів на послуги відповідача на державному та місцевому рівнях і наявна перед відповідачем як велика загальна бюджетна заборгованість з різниці в тарифах на послуги, так і заборгованість споживачів теплової енергії.

За викладених обставин убачається, що сплата в даному випадку штрафних санкцій у повному обсязі (загальний розмір яких становить 38% від розміру заборгованості) зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям. Приймаючи до уваги встановлені місцевим судом виняткові обставини, зокрема, тяжкий фінансовий стан відповідача у зв'язку із заборгованістю, яка виникла внаслідок відсутності компенсації з бюджету різниці в тарифах, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого суду про зменшення розміру нарахованих позивачем пені та штрафу до 10% від належної до стягнення суми.

Прилучений скаржником до апеляційної скарги звіт про фінансові результати НАК «Нафтогаз України» за І квартал 2013 року не являється доказом того, що наявні у позивача збитки спричинені саме простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

За вказаних обставин підстав для скасування оспорюваного рішення в частині зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів не убачає.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про часткове скасування рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 року у справі № 904/5405/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька

з оригіналом згідно

помічник судді

28.11.2013р. Т.О.Уральцева