Рішення № 35559514, 26.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р.Справа № 922/4492/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Публічне АТ "Харківміськгаз", м. Харків про стягнення коштів в сумі 330 770,80 грн. за участю представників сторін:

позивача - Єфременко О.О.

відповідача - Зубрич Д.О.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про стягнення з останнього заборгованість в сумі 330770,80 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на не неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов`язків за договором на купівлю-продаж природного газу №27/3-Н від 30.03.2013 року, на підставі чого просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 275642,33 грн., 3% річних в розмірі 55128,47 грн. та відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 жовтня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.11.2013. року по 26.11.2013 року до 9 год.30 хв.

Представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву НАК "Нафтогаз України" у якій останній просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 275642,33 грн. пені, оскільки вважає, що її нараховано всупереч вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким встановлено заборону на нарахування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

У судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав правову позицію, викладену у відзиві, та просив суд в частині стягнення пені відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

Так, 30.03.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (покупець) був укладений договір № 28/П-БО про закупівлю природного газу та додаткові угоди до договору (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язався передати покупцеві у 2012 році, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для реалізації населенню.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень 6.2. договору.

Остаточний розрахунок розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконанння покупцем умов п.6.1., 6.2. цього Договору, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.9.2. Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення суми основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків, інфляційних нарахувань встановлюється тривалістю у 5 років.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом березня-грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 81233780,97 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками актами приймання - передачі природного газу.

Відповідач, в порушення умов Договору не здійснив оплату за спожитий природний газ у встановлені строки, у зв'язку з чим позивачем відповідно до умов Договору нараховано пеню у розмірі 275642,33 грн. та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - три відсотки річних у розмірі 55128,47 грн. Загальна сума, пред'явлена позивачем до стягнення, становить 330770,80 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року, при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр».

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому сума 55128,47 грн. підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача 275642,33 грн. пені, суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2013 року порушено провадження у справі №922/092/13 про банкрутство відповідача та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство. Аналогічну правову позицію про те, що протягом дії здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів неустойки незалежно від часу їх виникнення викладено у постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 року №29/5005/16170/2011.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість стягнення пені за неналежне виконання грошових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частини стягнення пені у розмірі 275 642,33 грн. не підлягають задоволенню .

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", ЄДРПОУ 03359552 (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р 26002301921 в АТ «Ощадбанк», МФО 300465) 55 128,47 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.11.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.