Постанова № 35559461, 05.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 р.

Справа № 815/4455/13-а

Категорія: 10.1

Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді – Вербицької Н.В.,

судді – Градовського Ю.М.,

судді – Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський інститут водного транспорту» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2013р. в справі за позовом управління Пенсійного фонду України у м.Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський інститут водного транспорту» про стягнення заборгованості у сплаті єдиного соціального внеску, -

В С Т А Н О В И Л А :

13 червня 2013р. управління Пенсійного фонду України в м.Ізмаїлі та Ізмаїльському районі (далі – УПФ) до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський інститут водного транспорту» (далі – ТОВ «Ізмаїльський інститут водного транспорту») про стягнення заборгованості по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 106 900,07 грн., що утворилась станом на 01.06.2013р. Обґрунтовуючи вимоги позивач посилається на те, що зазначена заборгованість є узгодженою, оскільки самостійно визначена боржником у Звіті за лютий – березень 2013р. в розмірі 137 168,05 грн. Відповідачу направлялись вимоги про сплату боргу, яки були отримані, але заборгованість була погашена лише в розмірі 30 267,98 грн. В іншій частині борг існує і на день звернення до суду.

Справа була розглянута в скороченому провадженні та на час розгляду заперечень від відповідача не надходило.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2013р. позовні вимоги задоволені та стягнуто з ТОВ «Ізмаїльський інститут водного транспорту» на користь управління Пенсійного фонду України у м.Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 106 900,07 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено без врахування всіх обставин у справі.

В зв’язку із відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно п.1 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ТОВ «Ізмаїльський інститут водного транспорту» в лютому та в березні 2013р. склав звіти, за якими самостійно нарахував єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а саме: за лютий – 70 318,22 грн., а за березень – 66 849,83 грн.

У зв’язку із простроченням сплати єдиного внеску позивач надіслав до відповідача вимоги № 440/04 від 01.04.2013р. та №440/5 від 10.05.2013р. про сплату недоїмки у вищезазначених сумах. Відповідач їх отримав, але сплатив лише 30 267, 98 грн.

Отже, залишилась сума заборгованості в розмірі 106 900,07 грн., яка є узгодженою, але не сплаченою.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наявності у відповідача такої заборгованості на час розгляду справи, у зв’язку із простроченням сплати єдиного внеску, та обґрунтованості її нарахування в такому розмірі.

Апелянт, оскаржуючи постанову, не заперечує проти свого обов’язку сплачувати єдиний внесок, але говорить про постійне здійснення ним погашення заборгованості та зазначає, що станом на 17 липня 2013р. ним вже сплачено 83 135,12 грн.

Вирішуючи спір, судова колегія виходить з наступного.

Згідно з положеннями пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

В своїй діяльності позивач також керується Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (надалі - Інструкція № 21-1) та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 (надалі - Інструкція № 21-5).

Відповідно до пункту 10.11 розділу 10 Інструкції № 21-1, у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Пунктом 6.10 розділу 6 Інструкції № 21-5 встановлено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Як вбачається з наданої УПФ до заперечень на апеляційну скаргу картки особового рахунку платника єдиного внеску, ТОВ «Ізмаїльський інститут водного транспорту» постійно здійснював сплати єдиного внеску. Це також підтверджується наданими відповідачем квитанціями. Разом із тим, відповідачу, у зв’язку із простроченням строків сплати, нараховувалась пеня, а також штрафні санкції. Таким чином, УПФ зараховував поточні платежі на сплату пені, штрафних санкцій та недоїмки в порядку календарної черговості їх виникнення.

Зокрема, станом на 1 січня 2013р. відповідач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску 80 493,99 грн. (колонка 6), борг по штрафних санкціях – 7 015,14 грн. (колонка 9) та борг по пені – 1 178,84 грн. (колонка 12). Тобто загальна заборгованість складала 88 687,97 грн. (колонка 14).

Протягом січня, лютого та березня 2013р. відповідачу було нараховано до сплати:

- єдиного внеску 66 807,63 грн. + 60 735,93 грн. + 70 318,22 грн. =

197 861,78 грн. (колонка 2);

- штрафних санкцій – 7 015,14 грн. (колонка 8);

- пені – 2 135,24 грн. (колонка 10)

Отже, загальний борг ТОВ «Ізмаїльський інститут водного транспорту» станом на кінець березня 2013р. складає 295 700,13 грн.

Протягом всього періоду до моменту розгляду справи в суді першої інстанції, тобто до 8 липня 2013р., відповідач здійснював сплату внесків в розмірі 67 926,02 грн., 43 469,46 грн., 31 016,92 грн., 65 625,15 грн., 30 267,98 грн., 29 694,08 грн., 3 250 грн., 7 106,16 грн., а всього – 278 355,77 грн. (колонка 5)

Відтак, станом на 8 липня 2013р., тобто на час прийняття судом першої інстанції судового рішення, борг відповідача складав 17 344,36 грн., як залишок несплаченого боргу за березень 2013р., а не 106 900,07 грн., як зазначає УПФ.

Разом із тим, судова колегія, оглядаючи картку особового рахунку платника єдиного податку ТОВ «Ізмаїльський інститут водного транспорту», яка надана УПФ в запереченнях на апеляційну скаргу, дійшла до висновку, що станом на 06.08.2013р. відповідачем погашена сума заборгованості, яка за ним рахувалась за лютий-березень 2013р. Погашення боргу відбулось за рахунок поточних платежів, за квітень-серпень 2013р.

Відтак, на момент розгляду апеляційної скарги заборгованість за лютий-березень 2013р., відсутня, тобто відсутній предмет спору.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції не з’ясовано всіх обставин, які мають значення для справи.

Керуючись ст. 195, 198, 202, 205, 207, ч.10 ст.183-2 КАС України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський інститут водного транспорту» - задовольнити повністю.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2013р. – скасувати.

Винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України у м.Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльський інститут водного транспорту» про стягнення заборгованості у сплаті єдиного соціального внеску відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: К.В.Кравченко