Ухвала суду № 35558182, 19.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2683/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарилюк В.О. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Троян Н.М., Твердохліб В.А.

при секретарі: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року в справі за адміністративним позовом Авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Авторемонтно-агрегатний завод Черкаської облспоживспілки звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2013 року №0002192301 та №0002182301, прийнятих ДПІ у м. Черкасах.

Відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у ум. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ м. Черкаси на підставі наказу №483 від 18.03.2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Інтерторгстрой» за серпень, вересень, жовтень 2011 року та з ПП «Черкаситоргсфера» за лютий, березень, квітень, травень 2010 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 27.03.2013 року № 138/22-11/01734514 у якому викладені виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства України, зокрема:

-пп. 7.4.1,7.4.5п. 7.4, пп. 7.5.1п. 7.5ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (№168/97-ВР);

-п. 198.2, п.198.6ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 57 475 грн, в т.ч. за березень 2010 року на суму 11667 грн, за квітень 2010 року на суму 19803 грн, за травень 2010 року на суму 3421 грн, за серпень 2011 року на суму 13667 грн, за вересень 2011 року на суму 7250 грн, за жовтень 2011 року на суму 1667грн;

-п.5.1,пп.5.2.1п.5.2,пп.5.3.9п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (закон № 334/94/ВР)та пп. 138.1,138.2,138.4,138.8 ст.138ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 80420 грн, в т.ч. за 1 квартал 2010року на суму 25418 грн, за ІІ квартал 2010 року на суму 29030 грн, за ІІІ квартал 2011року на суму 24055грн, за ІУ квартал 2011року на суму 1917 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем ДПІ у місті Черкаси прийнято податкові повідомлення-рішення від 4 квітня 2013 року: №0002192301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 94033 грн, в т.ч. за основним платежем 80420 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 13613 грн. та №0002182301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 94033 грн, в т.ч. за основним платежем 80420 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 13613 грн.

За змістом п.5.1, 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94/ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп 5.2.1).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону).

Відповідно до пп.. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як зазначено у пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2).

Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За змістом пп. 139.1.9 п, 139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат:витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп.7.4.1п.7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг(пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону.)

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Крім того, відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податкову до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 ПК).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.. 39 цього Закону та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК).

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними.

Як встановлено судом першої інстанції і дана обставина підтверджується дослідженими у справі доказами, позивач та його контрагент ПП «Черкаситоргсфера» уклали ряд договорів купівлі-продажу товарів, а також виконання робіт.

Факт виконання господарських договорів підтверджується первинними документами, зокрема: видатковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, актами здачі-приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ 2-в, довідками про вартість будівельних робіт форми КБ-3, договірними цінами та локальними і зведеними кошторисами, товарно-транспортними накладними на перевезення товару, подорожніми листами вантажного автомобіля, витягом з книги обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, судом встановлено, що позивач уклав договір з ПП «Інтерторгстрой» №18 від 04 січня 2011 року згідно якого позивач зобов'язався прийняти і оплатити товар. Кількість, ціна і вартість на кожну партію товару є договірною і обумовлюється в специфікації або накладних, які являються невід»ємною частиною договору.

На виконання договору позивач прийняв товар.

Здійснення даної господарської операції підтверджено позивачем первинними документами, зокрема6 видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, витягом з книги обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками про оплату товару.

Позивач підтвердив реальність господарської операції та використання товарів та робіт у власній господарській діяльності укладеними позивачем та ТОВ «Міжнародна торгово-промислова компанія «Панда» та Київським національним університетом внутрішніх справ актами приймання передачі основних засобів, актами списання товарно-матеріальних цінностей, тощо.

На час укладення договір всі контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному реєстрі підприємств та як платники податків та зборів.

Отже, суд першої інстанції, надавши оцінку зібраним у справі доказам, прийшов до правильного висновку, що позивач вірно сформував витрати на придбання товарів та робіт від ПП «Інтерторгстрой» і ПП «Черкаситоргсфера» та включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно виписаних та оформлених податкових накладних цими особами.

Отже, суд першої інстанції вірно надав оцінку встановлених у справі доказам та дійшов вірного висновку про безпідставність доводів ДПІ у м. Черкасах

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 20 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.