Вирок № 35557332, 26.11.2013, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1151/13-к

Провадження № 1-кп/378/90/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.,

за участю секретаря: Шевченко Т. А.,

прокурора: Чугаєва В.Ю.,

потерпілої: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт. Ставище Київської області кримінальне провадження №12013100280000300 про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, військовозобовязаного, раніше судимого 13.09.2013 року Ставищенським районним судом за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, за ст. 125 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 12.08.2013 року, близько 09 години, знаходячись біля сільського ставу в с. Брилівка Ставищенського району Київської області на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_1 один удар долонею лівої руки в перенісся та один удар кулаком правої руки в лобну частину голови, від яких ОСОБА_1 впала на землю. В результаті нанесення ударів ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді садна та синця в області лоба, синців на повіках обох очей та забою головного мозку легкого ступеня тяжкості, які, згідно висновку судово-медичного експерта №105д від 04.11.2013 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили розлад здоровя більше 6 днів. Таким чином, ОСОБА_3 своїми навмисними протиправними діями, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, не визнав, суду показав, що 12.08.2013 року, близько 09 год. 30 хв., він з батьком ОСОБА_5 на автомобілі їхали з смт. Ставище додому, тобто в с. Брилівка Ставищенського району. Їдучи селом, вони зупинились біля сільського ставу, бо батько побачив, що там йде вилов риби. Батько пішов до місця вилову риби, а він залишився в автомобілі. Він побачив, що батько почав сваритися з ОСОБА_6, який ловив рибу, на що останній вдарив його головою в обличчя. Він, вийшовши з автомобіля, підбіг до них і намагався зупинити бійку, розбороняючи їх. В цей час потерпіла ОСОБА_1, яка ловила рибу разом із ОСОБА_6, взяла в руки стілець і намагалась ним ударити його батька по спині. Він вирвав стілець з рук ОСОБА_1, в результаті чого остання упала. Тілесні ушкодження у ОСОБА_1 виникли, коли він намагався відібрати у неї стілець, а вона після цього впала обличчям на землю. Допускає, що міг, таким чином, не навмисно заподіяти потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження. Коли ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в Ставищенській райлікарні, він намагався примиритись з нею, вибачався, пропонував пять тисяч гривень в рахунок відшкодування шкоди. Проте, вона відмовилась від порозуміння та примирення, а також від запропонованих грошових коштів.

Не зважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини в у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, його вина у скоєнні даного кримінального правопорушення підтверджується показами потерпілої та свідків, допитаних в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що 12.08.2013 року, близько 09 год., вона із своїм чоловіком ОСОБА_6 на автомобілі приїхали в с. Брилівка Ставищенського району до місцевого ставу порибалити вудочками, попередньо отримавши на це дозвіл у сільського голови с. Брилівка ОСОБА_7. Близько, через 40 хв. після того як вони почали рибалити до них підійшов, як потім їй уже стало відомо, ОСОБА_8 з вимогою негайного припинення риболовлі, бо вона тут заборонена, а він є орендарем цього ставу. Вона зажадала від нього документів, що він є орендарем, у відповідь на що він почав лаятись нецензурною лайкою у їх з чоловіком адресу, відібрав вудочки, стілець, на якому вона сиділа, приманку для риби та викинув у воду. З мобільного телефону вона викликала міліцію. В цей час ОСОБА_8 розпочав бійку з її чоловіком ОСОБА_6. Потім з автомобіля вийшов обвинувачений ОСОБА_3 і також накинувся на її чоловіка. Вона знаходилась на відстані 3-4 м від них, намагалась розборонити їх, зупинити бійку, на що отримала від обвинуваченого ОСОБА_3 один удар зовнішньою частиною долоні лівої руки в перенісся та один удар кулаком правої руки в чоло, від чого упала спиною на землю. Від отриманих тілесних ушкоджень лікувалась в Ставищенській райлікарні в період з 12.08.2013 року по 16.08.2013 року. До неї у лікарню приїздив обвинувачений ОСОБА_3, вибачався, не міг пояснити як це все сталося. Заподіяної шкоди їй не відшкодував. Свідка ОСОБА_9 вона біля ставу не бачила.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що 12.08.2013 року, близько з 09 год., він із своєю дружиною ОСОБА_1 з дозволу голови сільської ради с. Брилівка відпочивали на місцевому ставу, ловили рибу трьома вудочками. Близько через 30 хв. неподалік від них зупинився автомобіль, з якого вийшов незнайомий чоловік та відразу почав вигонити їх зі ставу. Він запитав у чоловіка хто він такий і зажадав показати документи на оренду даного ставу. Його дружина ОСОБА_1, є вчителем правознавства, намагалась пояснити вказаному чоловікові, що вони нічого протизаконного не робили. Він не став їх слухати, почав кричати, виражався нецензурною лайкою на їх адресу та викинув у воду їх вудочки, стілець, на якому сиділа його дружина. У відповідь на це він по мобільному телефону хотів викликати міліцію та зняти вказану подію на відеокамеру, але невідомий чоловік почав виривати в нього з рук телефон, та схопив руками його за одяг, намагаючись позбавити рівноваги. В цей час він помітив, як до них підбіг ще один молодий чоловік, який став наносити йому удари руками в область потиличної частини голови. Його дружина потерпіла ОСОБА_1 кинулась до них, намагаючись розборонити. Молодий чоловік, що наносив йому удари, миттєво повернувся в бік його дружини та наніс їй один удар лівою рукою в область перенісся, а потім різко кулаком правої руки наніс один удар в область лобної частини голови (чоло). Від отриманих ударів вона спиною упала на землю. Він щосили почав вириватись від вказаних чоловіків. Через декілька хвилини вони відпустили його, а дружина, прийшовши до тями від отриманих ударів, по телефону викликала швидку та міліцію. Почувши це старший із чоловіків почав розмовляти спокійніш, а молодшого взагалі відправив до автомобіля. Потім вони поїхали у невідомому напрямку. По приїзду швидкої допомоги, його дружині було надано медичну допомогу. Через деякий час приїхали працівники міліції, а потім підїхали двоє вищевказаних чоловіків. Із слів працівників міліції він дізнався, що це були ОСОБА_8 та його син ОСОБА_3. Вони пропонували відшкодувати дружині, тобто потерпілій ОСОБА_1 пять тисяч гривень, проте вона відмовилась. Заподіяної дружині шкоди на даний час обвинуваченим не відшкодовано. Свідка ОСОБА_9 він не бачив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4. В серпні місяці 2013 року, точної дати не памятає, близько 9-ї год. вона йшла з дому поблизу сільського ставу до медпункту. Проходячи повз став, вона почула крики людей та побачила, що ОСОБА_8, - батько обвинуваченого ОСОБА_3 тримав руками за одяг чоловіка потерпілої ОСОБА_6, а ОСОБА_3 вдарив двічі потерпілу ОСОБА_1 в голову, так як вона намагалась їх розборонити. Від отриманих ударів ОСОБА_1 упала на землю. ОСОБА_9 біля ставу не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, що 12.08.2013 року, близько 09-10 год., він їхав селом на тракторі. Проїжджаючи повз сільського ставу, він бачив як сперечались між собою ОСОБА_8 та ОСОБА_6, так як вони жестикулювали. На дорозі, неподалік від них він також побачив ОСОБА_10, яка могла спостерігати за обставинами даного конфлікту. Очевидцем самої бійки він не був. ОСОБА_9 біля ставу він не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показав, що в серпні 2013 року, точної дати не памятає, вранці він їхав додому на автомобілі. Біля сільського ставу с. Брилівка він побачив автомобілі швидкої допомоги, міліції, ОСОБА_8. Очевидцем самої бійки він не був. ОСОБА_9 біля ставу не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що він є сільським головою с. Брилівка Ставищенського району. Очевидцем самих подій, що сталися біля сільського ставу с. Брилівка він небув. Може підтвердити, що в липні-серпні 2013 року, точної дати не памятає, до нього телефонував ОСОБА_6 з приводу отримання дозволу на любительську риболовлю в сільському ставу. Він йому дозволив риболовлю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що він є батьком обвинуваченого ОСОБА_3. Влітку, точної дати не памятає, близько 9 год. 30 хв. він їхав із сином на власному автомобілі зі смт. Ставище додому в с. Брилівка. Біля сільського ставу вони побачили двох людей, які ловили рибу. Він сам підійшов до них і повідомив, що вилов риби заборонений. Почалась сварки між ними, що переросла у сутичку, а саме між ним та ОСОБА_6, який вдарив його головою по обличчю, в той час як він стримував його руками за одяг. Його син ОСОБА_3 потерпілу ОСОБА_1 не бив, а лише хотів вирвати у неї з рук стільця, яким вона мала намір нанести удар йому по спині. В результаті цього, вона упала на землю обличчям вниз. Вважає, що саме від падіння на землю потерпіла отримала тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що влітку 2013 року близько 10-10.30 год., точної дати не памятає, він проходив повз сільського ставу с. Брилівка і бачив, як ОСОБА_6 наніс удар головою по обличчю ОСОБА_8. Обвинувачений ОСОБА_3 потерпілої не бив, а лише вирвав у неї з рук стілець та викинув його у воду. Коли ОСОБА_3 відбирав стілець з рук потерпілої ОСОБА_1, то вона упала на землю обличчям вниз, в звязку з чим і отримала тілесні ушкодження.

До показів обвинуваченого, даних ним в судовому засіданні, суд відноситься критично і розцінює їх як позицію захисту з метою уникнення від відповідальності. Ці покази спростовуються показами потерпілої та допитаних в судовому засіданні свідків.

Потерпіла в судовому засіданні показала, що обвинувачений наніс їй один удар зовнішньою частиною долоні лівої руки в перенісся та один удар кулаком правої руки в чоло, від чого вона упала спиною на землю. Стільцем вона не намагалась нікого вдарити, так як стілець ще до бійки у воду викинув ОСОБА_8. Ці покази підтверджуються показами ОСОБА_6, який був одночасно очевидцем і учасником конфлікту.

Покази потерпілої та її чоловіка ОСОБА_6 підтвердила допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10, яка 12.08.2013 року близько 9-ї год. проходила біля сільського ставу і вказала, що ОСОБА_3 двічі вдарив потерпілу в голову.

Покази потерпілої, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10 узгоджуються між собою та з іншими матеріалами кримінального провадження, зокрема висновками судово-медичного експерта, тому суд дійшов висновку, що вони відповідають фактичним обставинам і є правдивими.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що він не був очевидцем самої бійки, проте бачив сварку біля ставу між ОСОБА_6 та ОСОБА_8. Показав, що на дорозі біля ставу також бачив ОСОБА_10, яка могла спостерігати за конфліктом.

Суд відноситься критично до показів свідка ОСОБА_8 в тій частині, що ОСОБА_3 ударів потерпілій не наносив і тілесні ушкодження вона могла отримати в результаті падіння обличчям на землю, оскільки ОСОБА_8 є батьком обвинуваченого і його покази суперечать матеріалам провадження та спростовуються показами потерпілої, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_10, а також висновками судово-медичного експерта.

До показів ОСОБА_13 суд також відноситься критично, оскільки свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 показали, що того дня поблизу місця події ОСОБА_13 не було. Свідок ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_13 в день події не бачив.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

-заявою потерпілої від 12.08.2013 року про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за спричинення їй тілесних ушкоджень (а. с. 106);

-протоколом огляду місця події від 12.08.2013 року та фото таблицею до нього (а. с. 69-74);

-висновками судово-медичного експерта №96д від 18.09.2013 року та №105д від 04.11.2013 року, згідно яких виявлені у потерпілої тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмета (предметів), могли виникнути від дій рук, ніг людини в строк і при обставинах вказаних потерпілою (від дії рук в область перенісся та лоба) та не могли виникнути при падінні з висоти власного зросту, про що свідчить характер та локалізація ушкоджень (а. с. 75-77).

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі фактичні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 наніс потерпілій ОСОБА_1 руками два удари в обличчя, що вказує на наявність у нього умислу на спричинення тілесних ушкоджень. Тому вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю і його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, наявність помякшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Аналіз даних про особу винного вказує на те, що він свою вину в скоєному кримінальному правопорушенні не визнав, раніше судимий, по місцю проживання характеризується негативно, не працює та не навчається, завданої потерпілій шкоди не відшкодував.

Обставин, що помякшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення злочину особою повторно. Ознака повторності полягає в тому, що ОСОБА_3 раніше вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, в звязку з чим засуджений вироком Ставищенського районного суду Київської області 13.09.2013 року до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

З урахуванням вищевикладеного, та беручи до уваги, що обвинувачений скоїв злочин невеликої тяжкості, тяжких наслідків від скоєного не наступило, враховуючи думку потерпілої, суд вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, міру покарання йому слід обрати в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним, у виді громадських робіт, бо саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Суд обговорив можливість застосування до обвинуваченого ст. ст. 69, 75 КК України, проте, підстав для їх застосування не знаходить.

По кримінальному провадженню заявлено цивільні позови:

- позов прокурора Ставищенського району в інтересах комунального закладу «Ставищенська центральна районна лікарня» Ставищенської районної ради Київської області про стягнення з обвинуваченого витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_1 в сумі 1271,28 гривень (а. с. 53-55, 107-108), який обвинуваченим не визнано;

- цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого матеріальних збитків в сумі 1624,95 гривень та моральної шкоди на суму 15 000 гривень (а. с. 21-24). Обвинувачений визнав позовні вимоги частково, а саме: в частині відшкодування матеріальних збитків на суму 1324,95 гривень, решту суми матеріальних збитків та суму моральної шкоди обвинувачений не визнав.

Вирішуючи питання цивільного позову прокурора Ставищенського району в інтересах комунального закладу «Ставищенська центральна районна лікарня» Ставищенської районної ради Київської області про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_1 в сумі 1271,28 гривень, суд вважає, що зазначений позов підлягає повному задоволенню з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Встановлено, що в період з 12.08.2013 року по 16.08.2013 року потерпіла ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні в Ставищенській ЦРЛ, вартість лікування становить 1271,28 гривень, що підтверджується довідками від 04.09.2013 року №1001 та від 06.09.2013 року №1014 (а. с. 55, 107-108). За таких обставин суд дійшов висновку, що вказаний позов прокурора слід задовольнити.

Вирішуючи питання цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальних збитків в сумі 1624,95 гривень та моральної шкоди на суму 15 000 гривень, суд вважає, що зазначений позов підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Згідно до ч. 1, 2 п. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Потерпілій і цивільному позивачу ОСОБА_1 злочинними діями обвинуваченого заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в тому, що вона з моменту вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення перенесла моральні страждання, які виразились в тому, що змінився її звичний спосіб життя, так як вона змушена була пропускати роботу, неодноразово проїздивши на виклики до слідчого та суду в смт. Ставище Київської області, змушена була ходити на роботу в темних окулярах, щоб не було видно синців кругом очей. Вона не могла зосередитись на виконанні своє роботи. Ці моральні страждання та незручності негативно вплинули на її психічний стан. Обвинувачений ОСОБА_3 взагалі не відшкодував їй шкоди.

Суд вважає, що з урахуванням характеру та обсягу страждань, які зазнала ОСОБА_1 їй повинна бути відшкодована ОСОБА_3 моральна шкода в сумі 5000 гривень.

Загальна сума матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 протиправними діями ОСОБА_3 становить 1624,95 гривень (а. с. 21-24). З них 1324,95 гривень, які були витрачені ОСОБА_1 на купівлю ліків та медичні обстеження (а. с. 23), ОСОБА_3 визнав та погодився сплатити. Решту суми 300 гривень (а.с.23-24), які за квитанцією №222 від 12.08.2013 року сплатила потерпіла як благодійний внесок на потреби Ставищенської ЦРЛ, - відшкодовувати ОСОБА_3 відмовився, вважаючи, що це добровільна сплата коштів, яку ОСОБА_1 не обовязково було сплачувати.

Суд вважає, що з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_1 1324,95 гривень матеріальної шкоди, що документально підтверджена і зазначена в позові. У відшкодуванні потерпілою ОСОБА_1 благодійного внеску на потреби Ставищенської ЦРЛ в сумі 300 гривень слід відмовити, оскільки він сплачений добровільно. Документального підтвердження обовязкової сплати даного благодійного внеску потерпіла суду не надала.

Керуючись ст.ст. 368 370, 374, 376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт.

Цивільний позов прокурора Ставищенського району в інтересах комунального закладу «Ставищенська центральна районна лікарня» Ставищенської районної ради Київської області задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь комунального закладу «Ставищенська центральна районна лікарня» Ставищенської районної ради Київської області (09400, смт . Ставище вул. Радянська, 15/4 Київської області, р/р 35427001000511 УДК в Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 01994209) витрати на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_1 в сумі 1271 (одна тисяча двісті сімдесят одна) гривня 28 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_1) моральну шкоду в сумі 5000 (пять тисяч) гривень та матеріальну шкоду в сумі 1324 (одну тисячу триста двадцять чотири) гривні 95 копійок.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Р. В. Гуртовенко