Ухвала суду № 35556871, 22.11.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/7767/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М. Провадження № 22-ц/773/1619/13 Категорія: 79 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.

суддів Матвійчук Л.В., Здрилюк О.І.,

при секретарі Шугаловій О.М.

за участю представника скаржника - ОСОБА_1,

державного виконавця ВДВС Луцького РУЮ - Камця Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції за апеляційною скаргою представника скаржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2013 року скаргу ОСОБА_3 на дії та бездіяльність органу державної виконавчої служби залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою представник скаржника подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду, встановленим обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до Луцького міськрайонного суду.

Заслухавши представника скаржника та державного виконавця, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 пропустив процесуальний строк для звернення з даною скаргою до суду і підстав для його поновлення суд не вбачав, а тому скаргу слід залишити без розгляду.

Такі висновку суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 13 травня 2013 року звернувся до суду з скаргою на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції. Просив визнати протиправними дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (нежитлова будівля складу мінеральних добавок, загальною площею 642,2 кв. м. та земельну ділянку площею 0,3636 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та на предмет застави (виробниче обладнання: млин Р6-АМВ-15, 2003 року випуску, що знаходиться за цією ж адресою; дії щодо визначення вартості та початкової ціни реалізації предмета іпотеки, підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, в тому числі щодо подання (внесення) заявки на реалізацію, підготовчі дії з метою проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, в тому числі щодо подання (внесення) заявки його на реалізацію, а також просив визнати незаконною бездіяльність щодо не надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 жовтня 2012 року.

В подальшому представник скаржника ОСОБА_1 подав уточнення до скарги на дії та бездіяльність органу державної виконавчої служби в яких просив визнати протиправними та незаконними дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення вартості та початкової ціни реалізації предмета іпотеки, а також підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, підготовчі дії з метою проведення аукціону з реалізації арештованого майна. При цьому скаржник обмежився лише вказівкою про протиправність дії державного виконавця без зазначення в чому вони проявились. Разом з тим, в даних уточненнях представник скаржника просив поновити строк звернення з даною скаргою, вказуючи, що з матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_3 ознайомився через свого представника ОСОБА_1 29 квітня 2013 року, про що останній розписався в матеріалах виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції 08 жовтня 2012 року було відкрито виконавче провадження з виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 в користь ПАТ «РайфайзенБанкАваль» 777945 гривень 15 копійок боргу.

Дана постанова відповідно до супровідного листа та реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції 16 жовтня 2012 року була направлена на адресу ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1.

Крім того, 4 січня 2013 року на адресу ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) було направлено копію витягу з звіту про оцінку майна, що належить ОСОБА_4, а саме нежитлової будівлі, складу мінеральних добавок та земельної ділянки по АДРЕСА_2. Також листом від 04.01.2013 року ОСОБА_3 було роз'яснено його право, як сторони виконавчого провадження, ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, робити з нього виписки та копії, подавати заперечення, щодо оцінки, а також знайомитись з повним текстом звіту про оцінку у відділі ВДС. Копію витягну з звіту про оцінку майна та лист у якому роз'яснено право ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_3 отримав 15 січня 2013 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення(а. с. 39-44).

З правового аналізу ст. 385 ЦПК України слід дійти висновку, що законодавець пов'язує початок перебігу строку з поняттями, «коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 повинен був дізнатися про можливе порушення свого права хоча б з 15 січня 2013 року, коли отримав вищенаведені документи від державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. ст. 72, 73 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку. Суд поновлює строк у разі його пропущення з поважних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та обов'язки.

Аналогічні положення закріплені у ст. 11-1 ЗУ «Про виконавче провадження».

Своє клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що з матеріалами виконавчого провадження його представник ознайомився лише 29 квітня 2013 року, тоді і дізнався про порушення свого права.

Однак, такі його твердження не ґрунтуються на законі. ОСОБА_3 не надав доказів, які б підтвердили об'єктивну неможливість на протязі тривалого періоду часу ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від суддів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їх справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде обмеженою, оскільки сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Ураховуючи наведене, ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на подання скарги на дії та бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Луцького районного управління юстиції та залишення без розгляду його скарги на дії цього державного виконавця, є законною та обґрунтованою.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вищенаведеним нормам, скаржник не надав жодних доказів на підтвердження доводів викладених в апеляційній скарзі, а тому ці заперечення не можуть бути прийняті до уваги.

Ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді